За роки незалежності українські збройні сили поступово перейшли від досить добре організованої армії до повного фактичного її краху. Зараз існує задум "політичної волі" з наступного року скоротити вже й так розграбовані збройні
сили до стану колгоспного стада приблизно в сто тисяч голів середньої рогатої худоби, яка буде вже контрактно-свідомо воювати за своє особисте виживання. Бо боронити державу така армія не зможе навіть, якщо й дуже цим буде озабоченою. А для такої заботи найпершою умовою є матеріально-технічне забезпечення, якого не відбувається вже на протязі досить довгого періоду часу, вже вимірюваного десятками років.
 
Натомість Україна має здобутки у вигляді вдалого збиття пасажирських літаків, залітання ракет у вікна жилих будинків, продажу зенітно-ракетних комплексів закордон по викидним цінам, розукомплектування бойових частин і введення їх у неприданий для військового використання стан, знищення військових містечок.
 
Український флот має три малих  протичовнових кораблі і один музейний ретро-підводний човен, для якого не має вугілля, для того, щоб затопити на ньому взимку піч. І тому його команда гріється підскакуванням, під час якого протичовнові кораблі виявляють по звуку цей човен. Так проходять бойові будні українських моряків. Бо цей флот для Чорного моря, де він базується, не більше, як ні Богу свічка, ні чорту кочерга і ніяких якихось об"єктивних логічно-потрібних функцій він нести не спроможний, бо в Чорному морі немає і не може бути для них цілей застосування по визначенню.
 
Подібні справи відбуваються і в авіації, де льотчики літають на моделях літаків, які тримають в руках, навколо столу, за яким засідає генералітет.
А тим часом в Україні народжуються хлопці чоловічої поки ще статі, а не середньої, як незабаром буде, яким служба в армії вже є недосяжною мрією. Бо армія всіх бажаючих хоч якось за її рахунок влаштувати своє напівголодне життя забезпечити не може і не хоче.
 
Але святе місце, як кажуть, порожнім не буває. І тому незайману нішу зайняла організація філантропічної допомогоги обездоленій молоді під назвою "Звіролов". Організація має розгалужені центри допомоги, які на протязі декількох місяців за помірну плату в спортивних залах, та на природі вчить молодь від двадцяти до сорока років, як видно, досить широкого вікового цензу,  правильно  падати, коли б"ють  по голові, чи в потилицю, вчить, як і в який бік  пртрібно втікати, коли б"ють під зад і як потрібно інколи наступати, але бажано не на мозоль командиру, щоб знову-таки не одержати по потилиці.
 
Командирами ж в майбутніх воїнів-наступальників, як правило, яке не має виключень, будуть виступати жовтолиці, смуглолиці, бородаті, та навіть зовсім чорнопикі командири з Південно-Східної півкулі, які охоче направлять відстоювати чиїсь інтереси наших бліднолицих лицарів удачі поперед своїх військ за дуже непогану платню, за яку через якийсь рік рейнджерства молода, або не так щоб зовсім, людина, може придбати наприклад квартиру в рідній Україні, якщо до того часу не придбає  сталеву муху в лоб, або в ту ж потилицю.
 
При великому зуді в лівому вусі, або в іншому якомусь місці майбутнього шукача пригод, благодійну туристичну організацію "Звіролов" можна знайти, запитавши її телефон в будь-якої телефоністки міського довідкового бюро, або краще, поштовхавшись зранку на недільному базарі, де всі про все знають. Ваші шанси завжди з вами, юні, молоді і не так щоб,  українські романтики! Шануймося!
 
                                                                                ***
 
Хорошее ИМХО
 
Карлсон каже: Хорошее ИМХО. 5.
А я подивився, що Карлсон каже і кажу: Якщо Карлсон каже - хорошее имхо, то і я поставлю 5. Що мені, жалко?
Але хтось ставить 2. І хтось теж бачить, що хтось поставив 2 і собі нишком двійку тулить. Так просто, від вредності.
- На тобі, на і ще тобі на! Ага, бачиш... Ось тобі, сатана!
 
Та ладно. А що, власне, цей ДД? Що то за такі ИМХО? Та все просто. Це такий клуб, де всі пишуть, а потім всі читають. Або одночасно; пишуть і читають, або читають і пишуть. І тулять. Хто на кого натрапив. А нафіга? А я звідки знаю...
 
От йду я по вулиці і кажу : Хорошее сегодня имхо, мля! А Карлсон почув, та й каже: Хорошее ИМХО! 5.
А я побачив, та й думаю; ну, раз Карлсон сказав, що хорошее имхо, то і я п"ятірку поставлю. Що мені, жалко? Ага. Ну да. От і я кажу.
 
     18 авг. 05.17 Kyiv а.м.
                                                                                 ***