Цікавий виступ Матвєя Ганапольского (народженого у Львові, який вчився у Києві і переїхав до Росії в 1990-ті), щодо ворогів України навів мене на деякі думки. Стенограма виступу Ганапольского наведена нижче. Спочатку – передмова.
__
Чи не виникало в Вас колись такого відчуття, шановний читачу, що Україна та Росія (Московія) нібито симетричні (або подібні в геометричному сенсі) але, при цьому, симетричні (подібні) елементи мають протилежний знак? Це і зветься антисиметрією.
 
Росія звикла відчувати себе в оточенні ворогів. Колись це було виправданим, але у 21 столітті – навряд чи. Хіба тільки – загроза поглинення азійцями з колишніх радянських теренів – саатічєствєннікамі, або китайцями. Проте, Китай росіяни дуже полюбляють і ворогом не вважають. Що поробиш – любов , котра «зла»:
http://world-economic.com/ru/news-view-1959.html
 
Проте, Америку росіяни, переважно, стійко вважають власним ворогом, швидко забувши, як Америка рятувала свого «ворога» у важкі часи – в 1990-ті роки.
 
Щойно надійшла новина про те, що в Грузії нова, проросійська, влада планує поновлення пам’ятника Сталінові. М.Саакашвілі виступив проти таких планів Іванішвілі. Цікаво, що росіянам не подобаються саме ті, хто проти Сталіна (цього разу – М.Саакашвілі) і всього комуністичного, як і навпаки (Янукович, Лукашенко, Іванішвілі, Воронін, Кім Чен Ір, Кім Чен Ин, всі китайські вожді). Звісно, це просто випадково так сталося.  Українці, навпаки, чомусь до Сталіна та усього комуністичного антикваріату ставляться над вороже. Теж випадково. Випадкова розбіжність з росіянами. Бува…
Росіяни дуже погано знають, що трапляється в Україні (проте, знання щодо країн західної Европи та США ненабагато кращі), водночас волаючи іі чергового поглинання. У 2005 було велике поєднання росіян в подиві і обуренні хахламі, які прєдалі Россію, пєрєкінувшись к Амєрікє.
http://www.levada.ru/press/2007053003.html
 
Потім були такі самі всенародні гранично бурхливі обурення народом-крадієм, котрий нахабно крав в Россіі-матушкі її газ. Не здогадуєтесь, що то за такий народ-крадій?
 
Зараз, після того як владу, нарешті, отримав улюбленець Росії Янукович, ставлення до України радикально поліпшилося. Як на дріжджах зросла кількість тих, хто сподівається на воссоєдінєніє Росіі і України. Ось тільки щось я ніколи не зустрічав, аби росіяни щиро цікавилися ДУМКОЮ УКРАЇНЦІВ – чи хочуть ВОНИ того воссоєдінєнія. Це важливий прояв принципової відмінності українців і росіян. Адже українці, переважно, спочатку цікавляться думкою «контрагента», і тільки потім вже – про «любоф».
 
Либонь, я прискипаюся до росіян? Адже новітніша російська політична зірка – А.Навальний навіть приїжджав в Україну і спитував українців в режимі виступу на мітингу: навіщо їм здалася та незалежність, і чи не передумають вони, бо ж з Росією було б краще. Але то таке запитання, яке можна звати «склонєнієм к сожитєльству». Мабуть, Навальному, українцеві по батькові, требувалася доказа його відданості російській імперській ідеї задля популярності в народі. Але це вказує на свідомість його виборців, на їхнє ставлення до України. А адже Навальний – найдемократичний з реальних політичних лідерів. Годі й казати про паству інших російських політиків.
 
Є в Росії радіостанція Ехо Москви. Позиціонує себе як чесна. Там працює більшість кращих журналістів Росії. Один з них – Матвєй Юр’євіч Ганапольскій. Він часто нагадує, що приїхав до Росії з України, що знає українську мову. Правда, його українська мова не принципово краща за мову Азарова, але Матвєй цим не дуже переймається і дуже полюбляє використовувати український акцент, встромляти в російську українські слова. Але, за давньою російською звичкою, український акцент увімкається саме і виключно тоді, коли Ганапольскій хоче зобразити якогось недолугого жадібного типця, наприклад, ГАІшника (=ДАІшника), тобто, ганебного жлобяру. Ця театральна традиція інколи підтримувалася ще одним ехівцем, на ім’я Лєв Моісєєвіч Гулько.  
 
Решта на ці лаври не зазіхає. З числа цієї решти я б назвав кілька достойників: Ксєнія Ларіна (просто чудова людина зі справжнім ім’ям Оксана Баршева, дід якої був, до речі, українцем), Сєргєй Бунтман (теж історично пов’язаний з Україною: його батько приїхав ще в 1950-ті в Росію з Херсону), Алєксандр Плющев, Владімір Варфоломєєв, Тат’яна Фєльгєнгауер (донька відомого та поважаємого експерта з військових справ Павла Фєльгєнгауера), Ольга Бичкова, Марія Гайдар (донька Єгора Гайдара) і, нарешті, Іріна Вороб’йова (онучка маршала СРСР Вороб’йова). Пані Іріна Вороб’йова давно викликала в мене симпатію продемократичними поглядами, а також її волонтерством – вона є активною учасницею громадської організації Ліза-алерт, яка розшукує зникнувших людей. Взагалі, порядна, гідна людина.
 
Є на Ехі Москви така регулярна передача «Утрєнній разворот», яку ведуть, по черзі, пари ведучих, одна з яких – Ганапольскій-Воробьова. Два тижні тому (15.07. 2013) я чув таку перлину у виконанні цієї пари. Себто, у виконанні Ганапольского за підтримкою Воробьової. Ця передача не стенографується, тому я узяв на себе цю функцію. Проте, не важко знайти цю передачу в архіві на сайті Еха. Фрагмент, який я щільно стенографував, починається в момент 1 година 32 хвилини 23 секунди з моменту початку передачи.
 
Отже, запрошую панство.
 
Эхо Москвы. Утренний разворот. 15.07.2013. http://www.echo.msk.ru/sounds/1114914.html
1:32:23
 
Ганапольскій (Г): Вот, про Украину. Давай, тебя порадую про… эээ…. Есть такой львовский телеканал ЗИК. Я его смотрю часто, потому что он на том настоящем украинском языке, который мой родной и так далее.
На Украине решили составить «Книгу позора».
Воробьова(В): М-м-м!? (саркастично)
Г: В которой будут перечислены украинофобы.
В: Украинофобы?? Прекрасно!
Г: Составление перечня людей,  враждебно относящихся к республике и вредящих ей (сміється) и решили заняться, как ты думаешь, кто? Местные филологи. По утверждению источника, идею поддержали представители различных регионов Украины: как с западной, так и с восточной части Украины.
По словам декана филфака Львовского национального университета Ярослава Герасима, будет создан специальний сайт.
//Зайчики! У нас в России, ты знаешь, давно уже несколько сайтов таких «Врагов России».//
В которой будут размещаться материалы будущей книги.
//Будет книга еще! По Информации источника, и почему, собственно, я это читаю, и привет Алексею Венедиктову, он улыбнется, потому что я сей час… Следующая фраза… У них там есть человек для битья. Вот, ты знаешь, что у нас там для битья – министр Ливанов, в прошлом – Чубайс, там, и так далее… У них есть человек, от которого… Вот произносишь эту фамилию, особенно в западных областях Украины, и у них волосы становятся дыбом. И воны кажуть, що трэба на гилляци повисыты його, - на ветке.//
По информации источника (сміється) первым в список, вероятно, будет включен министр образования Украины Дмитрий Табачник.
В: Ха-ха-ха!!
Г: Поняла, да? (весело)
В: (продовжує сміятися)
Г: Которого оппоненты неоднократно обвиняли во враждебности к украинскому языку и культуре. На самом деле, поясним, что никакой враждебности у Табачника, как министра культуры, просто не может быть, потому что Янукович его просто выгнал бы из правительства. Просто он говорит о… просто он приверженец государственной идеи, которая сейчас проводится, о мирном сосуществовании двух языков. Как будут приниматься решения о включении тех или иных людей в книгу позора, не уточняется. (сміється)
В: Вот, самое интересное не говорят! (весело)
Г: Самое интересное, да. Да, да, да, да, да, да…
В: А могло бы быть интересно …  вот так, знаете … процедура.
Г: А знаешь, уже есть несколько кандидатов, послушай.
Значит, представители Компартии Украины и правящей Партии регионов. А есть такой политолог - Александр Палий, он включил в пятерку трех президентов Украины: Кучму - за создание и взвращение деструктивного для народа олигархического режима, Виктора Ющенко за то, что променял шансы Украины и народа, открывшиеся после Оранжевой революции на собственный комфорт, и Виктора Януковича, за то, что не пытается прекращать «наносящую колоссальный вред эксплуатацию страны».
В: Потрясающе! (саркастично)
Г: Поняла? (не менш саркастично)
В: «Наносящую колоссальный вред»…
Г: Ну, не важно, он же… это самое… Вот, вот поэтому, какая будет книга? Белая книга, синяя книга… позора. Какого она цвета должна быть?
В: Я думаю, что горчичного такого.
Г: Я думаю, что цвета дерьма. Потому что сама эта идея дерьма и достойна. Это такой - коричневый, знаешь?
В: (У меня) не получилось. Я, знаете, так, GENTLE … сказала. Щас такую, такое … горчичного цвета…
Г: А-А-А-А!!! Прости, прости!!
В: Коричневого цвета…
(Обидва - наперебивки, взахльоб, з піднесенням)
Г: Прости, дорогая!!
В: На тебя!! Ха-ха!!!
Г: Слышишь, как я мог! Вот что значит не внимать, о чем говорит великий Венедиктов - внимательно слушать партнера. Ты ж сказала: «Горчичного цвета»….
Дорогие друзья, сейчас – прогноз погоды.
 
--
Сумнівну автентичність аргументації  Олександра Палія, викладену Ганапольскім, я залишаю на його совісті. Так само, як і брехню про Табачніка і Януковича. Так само, як і розбещування молодої дівчини Іріни Воробьової, яка, схоже, знає про Україну виключно зі слів її «видатного» партнера.  (Партнер такий патріотичний. Навіть сказав щойно «Хочу, штоби бил русскій самольот». Тобто, не імпортний. Але помітьте: не «російській», а «русскій». Вміє ж людина враховувати почуття слухачів! Такі дрібничці, такі тонкощі – а не пройдуть мимо його уваги.)
 
Отакий «матеріал» на три хвилинці. Три хвилини ненависті. Навіть не п’ятихвилинка, як то в Оруела. Провідний робітник - вклався в обмежений час зі збереженням головного – політічєскі правільнова ізображенія бєлоукраінцев. Как говорять в народє – хахлоф.
 
--
Дяка! Ганапольскій пояснив суху статистику про російських друзів та ворогів. Адже антиукраїнської пропаганди в Росії немає (це так, може хтось не зрозумів чи недочув). Ворогів створюють на тому березі – на українському. Хахли…!
__
 
Далі, з найкращими сподіваннями, звучить Пінківський Флойдівський твір Wearing the Inside Out. Увімкніть, будь ласка, в кого є. Це – на Division Bell. Та пом’яніть Ріка Райта, автора твору. Скромну порядну людину, яка слугувала гармонії, як вміла. І їй це файно вдавалося.
 

Як вже воно набридло, оте ворогування! ... Але ж, чия на те воля?
 
Хто схоче і зможе, хай перекладе. Гадаю, дяка суспільства забезпечена.
 
From morning to night I stayed out of sight
Didn't recognise I'd become
No more than alive I'd barely survive
In a word...overrun
 
Won't hear a sound
He's curled into the corner
From my mouth
But still the screen is flickering
I've spent too long
With an endless stream of garbage to
On the inside out
...curse the place
My skin is cold
In a sea of random images
To the human touch
The self-destructing animal
This bleeding heart's
Waiting for the waves to break
Not beating much
 
I murmured a vow of silence and now
I don't even hear when I think aloud
Extinguished by light I turn on the night
Wear its darkness with an empty smile
 
I'm creeping back to life
My nervous system all awry
I'm wearing the inside out
 
Look at him now
He's paler somehow
But he's coming around
He's starting to choke
It's been so long since he spoke
Well he can have the words right from my mouth
 
And with these words I can see
Clear through the clouds that covered me
Just give it time then speak my name
Now we can hear ourselves again
 
I'm holding out
He's standing on the threshold
For the day
Caught in fiery anger
When all the clouds
And hurled into the furnace
Have blown away
...to curse the place
I'm with you now
He's torn in all directions
Can speak your name
And still the screen is flickering
Now we can hear
Waiting for the flames to break
Ourselves again
 
(Richard Wright/Anthony Moore)