Поговорив вчора з ярими християнами, які доводять, що Біблія, то є єдина книга де істина, решта – єресь, а хрещення Русі, то є велике свято та просвітлення народу Київоруського, до цього дикого та варварського. Тож взяв Біблію, глянув. Дійсно істина.
1. Тому, власне тому, що вас спустошено й що на вас зазіхають з усіх боків, так що ви стали власністю інших народів, і що ви потрапили на язик злим людям, які вводять вас у неславу,
2. тому, гори ізраїльські, слухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір і до горбів, і до байраків, і до долин, до опустілих руїн та й до покинутих міст, що стали здобиччю й посміховищем для народів навкруги.
Книга Пророка Єзекиїла: 36. Надія Ізраїля1-15; духове оновлення 16-38

 
     Тож подивимося свято 1025 річчя хрещення Русі. Дійсно прийшли чужинці загарбати Русь, а народ ввести в неславу. А на теперішній час. Хіба не ті загарбники? Хіба не спустошені міста та села. Хіба не стали здобиччю для народів навкруги. Все що можна було купити вже куплено за копійки, культурні надбання спаплюжені, культура осміяна, мова зґвалтована. А те що залишилось, то на нього хижо дивляться шуліки типу пукіна, гундяєва і т.п. А народ радіє святу. Точніше не народ, а овечки. З їх пастухи вовну будуть стригти, а кому пощастить, то й на шашлик та юшку піде. Велика радість. То скільки ще треба гнітити цю Україну, щоб українці в кінці кінців зрозуміли, що не раби вони і не овечки, а так звані християни православні, якщо читають Біблію, то читають з включеними мізками та розумом, а не бездумно.
     Вся ця клоунада з хрещенням Русі мене так збісила, що до цих пір не можу заспокоїтись. Гундяєв в бронепоїзді, пукін в броньовику. А чого ж боїтеся, скоти? Ви ж любимчики та святі для оцеї біомаси, що зветься народом. Страшно? А вже ж. Не всі дебіли навкруги. Хтось і пристрелить може, чи каменюкою запустить. Ну, нашому овочу і яйця достатньо. Це ж як треба боятись людей, щоб скільки охорони нагнати, а «істинно віруючим» по квитках та перепустках помолитись та богу возрадуватись пропускати. Та й то не всіх, а тільки тих, кому дуже повезло. А куплена битлота сканірує: «Кирил – наш патріарх». До чого ми йдемо? Жуть.
     Стоїть мужик і дві жіночки. Роздають всяку фігою церковну, плакатники, брошурки, календарики. Звертаються до мене: «Вазьми раб божій кніжечку о спасенії душі».
- А від кого, питаю, її спасати.
- Ну, ми жє всє грешниє, роділісь во грехе.
- А чому раб божій?
- Патаму што ми, всє раби божіє і авєчьки божіє.
- А чому, питаю, книжечка не українською мовою написана, а російською? Ви ж в Україні свої душоспасітєльниє книжечки розповсюджуєте.
- А нєт мові украінской. Ета для малоросов спеціально прідуманая.
   Ну тут мене вже понесло, як кажуть, нє падєцкі. Розповів я їм і звідки мова українська (до речі, кому цікаво, сюди погляньте http://www.parafia.org.ua/biblioteka/istoriya-mova/k-tyschenko-pravda-pro-pohodzhennya-ukrajinskoji-movy/ бо як каже Резерв, ні хвактів, ні сцилок), і звідки російська, і хто такі росіяни і ще б багато чого розповів, та одна із жіночок пошептала на вухо мєнтику, і мене благополучно евакуювали подалі від цих просвітителів.
   Тож оце сьогодні сиджу і думаю, а що ж все таки святкуємо? І роблю висновок, що святкуємо 1025 річчя загарбання землі руської, народу руського та його розуму, і загарбання це продовжується, а ми радіємо.