Сьогодні російські військові втопили український човен в Азовському морі. Чотирьох втопили, п’ятий випадково рятувався. Як це розуміти? Либонь, нещасний випадок? Хто зна, хто зна... В разі, коли можливі варіанти, тре розглядати найгірші, аби забезпечити ся від відповідних несподіванок.
 
Не встоїть той дім, котрий зазнав розколу всередині

Безліч спроб окупантів розколоти населення України на ворожі етноси, насамперед – український та російський, досі були безуспішними. Проте, новітні тенденції вказують на прискорення процесів в країні, тому, головні випробування ще попереду. Треба подбати про нашу єдність, доки московські політтехнологи не розпочали масовані спєцопєрації на тлі українського визвольного руху і руху України в бік Европи.
Ті етапи дорослішання етносів та націй, які, на Захід від України, відбувалися протягом чотирьох століть (з 17 по 20 століття), Україна має пройти зараз протягом кілька років. Українська нація складається саме зараз, прокидаючись після коматозного стану (дяка «братові» Каїнові!). Якось вже так повелося, що нація, зазвичай, має народжуватись у боротьбі за виживання. Так і з нами: нас вбивають, а ми, тим часом, народжуємось. Вбивають зовсім не метафорично. Як каже відомий архітектор так званої Евразії, «чтоби нє виросло». Всі можливі засоби той архітектор задіє, можна не гадати: пропагандонство крізь ЗМІ, які було ретельно монополізовано, та різноманітні хитромудрі і брутальні провокації – все буде використане таким чином, аби розпалити ворожнечу поміж українською та російською частинами населення України. Це надасть Москві можливості для якісного підвищення подальшої міжнародної дискредитації і ізоляції українства, чим вона оскаженіло займається вже століттями. Внаслідок цього, Москва використає військову силу і спробує знов захопити Україну вже безпосередньо, а не крізь агентуру (януковичів), яка абарзєла і намагається вести власну гру за спиною московських хазяїв.
Влітку того року пощастило мені натрапити в одному західноукраїнському місті на чудову кнайпочку. Біля входу, там, де вивішується меню, крейдою було написано: «Одномовна кнайпа». Це так, прямо і спокійно, люди відреагували на «мовний закон». Українська їжа, українська музика, український інтер’єр: повноцінний шпиталь та санаторій для поранених українських душ!
Чи вносить та кнайпа розкол в українське суспільство? Гадаю, кожен твердо відповість «ні». А якби то був «одноязичний трактір» в Україні? Отут вже одностайності на ДД, і не тільки на ДД, на жаль, не буде. Здебільшого, реакція залежить від етнічності реагуючого. В подальшому, я спробую обґрунтувати таку думку, що заради збереження суспільного миру в Україні, тобто, для запобігання маніпулятивним спєцопєрациям Москви по розпалюванню міжетнічної війни, росіянам в Україні було б добре визначитися особисто: чи наполягати і далі на своєї російської етнічності всупереч самоствердженню українського етносу, чи заради загальноукраїнської солідарності демонстративно підтримати українство всупереч московському загарбницькому підступному маніпулюванню. Адже не українці насильницькі асимілюють росіян, а навпаки! Саме відчуття справедливості робить нас людяними.
До того ж, всі ми хочемо жити в європейській, а не азійськодеспотичній, країні. В подальших рядках я спробую довести, що саме всебічною підтримкою українського етносу в Україні, а не суперництвом з ним, українські росіяни можуть досягти європейського рівня життя. І чим більшою буде ця підтримка, тим скорій країна повернеться до своєї природної родини – Европи.
 
Щойно, місяць тому, була славетна річниця!
 
Часто зустрічаються репліки:  українці – бидло, і позбутися окупантів їм несила.  Не треба перебільшувати, браття. Постгеноцидне становище не є показовим. Історичні надбання народу проростають крізь всі нашарування кривди та жахів, крізь суміш манкуртизуючих маніпуляцій та солодких співів ворожих сирен.
Україна живе, оскільки люди самотужки опираються московській пропаганді, бо, окрім часів Австрії, українці ніколи не мали жодного українського ЗМІ. Бо все, що існує в Україні, зараз належить Москві – прямо чи криво, попри формальні права власності. ЗМІ – насамперед.
Улюблена тема москвопропаганди – «украінци – ето вєдомий народ, нє способний к самоорганізациі і почті тождєствєнний русскім» (себто – росіянам) Як то кажуть зліє люди – бидло.
Ну що ж, вкотре потрібно нагадувати факти. Наприклад, історію повстань в ГУЛА(Г)зі, що їх було організовано українцями – бандерівцями. Прошу послухати передачу радіо Свобода, присвячену річниці (місячної давнини) Норільського повстання:
http://www.svoboda.org/archive/ru_bz_td/latest/896/104.html
Як можна запевнитися з документів, повстання цілковито було організоване і здійснене бандерівцями.  Зверніть увагу на те, що слава України – бандерівці – це мешканці переважно Західної України, яка не зазнала змосковщення. Кістяк УПА – січові стрільці – це українські нащадки м’якої сили Австрії – серця Европи – яка надала українцям автономію і тим зберегла українську етнічну культуру.
Ті зі Сходу, хто був в Західній Україні, можуть порівняти рівень і стиль життя, рівень злочинності (див довідковий матеріал під текстом) і т.і. – з аналогічними показниками в Центрі та на Сході. За одних і тих самих умов, за однієї і тієї самої влади. Тобто, не важко упевнитися також в здібності українців влаштовувати європейське життя. Чим більше в регіоні українськості, тим краще там життя.
Пристати на бік українців є для росіян почісною справою (а не приниженням, як навіюють портянкі). Це означає пристати до європейської цивілізації. (Тобто, просто «до цивілізації», бо прикметники ТУТ нищать слово. Так само, як не буває демократії з прикметниками) Та й хіба може щось бути принизливим для росіян, яких пропаганда аж до несхочу постійно годує їхньою всесвітньою величністю?))
Є факти, котрі не сила переважити будь якій пропаганді і ми їх тут розглянемо.  Кожен народ є плодом історії. Кому більш поталанило, кому менш. Росіянам дуже сильно не звезло в порівнянні з українцями: Московія пішла вкрай хибним, азійсько-деспотичним шляхом ще сім, або навіть вісім століть тому. Люди не винні, що так склалася їхня історія. Недоречно розглядати це так, що цивілізаційні відмінності за визначенням одних роблять вищими за других. Тут потрібна інша логіка: треба прагматично визначати кращий історичний шлях і використовувати можливості, які надає доля, аби з хибного шляху перейти на вірний. Хоча б, заради дітей.
 
Отже, перелічимо ознаки, які відносять українство до європейської родини, тобто, до цивілізації
 
1. Український етнос складався з приватних власників, тоді як в Московії всі – і раніше і зараз -  раби східно-деспотичної влади султана/цара, який там є єдиним власником. Тому, українці, середньостатистично, є природними прихильниками і навіть шанувальниками концепції прав людини – природні ліберали. (Про лібералізм потрібна окрема стаття, бо портянкі намагаються опоганити це слово і навіть приватизувати його в Україні, нахабно пришпаньоривши до нього штампик «Путін» для внутрішньо українського використання. Якщо брехати, то «па-маскофскі», без гальм!) Натомість, в Московії люди (переважно) настільки ж природньо звикли шанувати владу взагалі і особливо «настоящєва царя» і вєлічіє Московського царства, яке вони з гордістю чомусь звуть «імпєрієй».
2. Українці мають в своїй історії багато століть Магдебурзького права міст (Володимир – ще з 1324 року!), а до того – вічове право, тоді як росіяни – лише право фізичного насильства.
3. Українці мали традиції зміни верховної влади лише шляхом виборів, нехай навіть і не всенародних. Росіяни – переважно тоталітарну владу скажених царів та їхніх опричників. Виключення – відносно м’які царі Павел, Александр-ІІ та Ніколай-ІІ. Але інерція ординської звичаївості швидко зносила тих німців, які опинилися на московському троні, як неприродне явище.
4. Українці не мали традицій кріпацтва на відміну від росіян. Проте, кріпацтво впроваджувалося в Україні чужеземцями. В тому числі, і европейськими, треба визнати.
5. Українці, аж до самого поневолення їх Московським царством, були мешканцями Европи: Рутенії (Русі), ВКЛ, Речі Посполитої, Австрії. Тоді як росіяни були підданими Улуса Джучи (Золотої Орди), який змінив назву спочатку на Московскоє царство, а потім, після поневолення Русі, вкрав її назву, переробивши на грецький лад (адже православні!) як «Россія».
6. Українці – європейці за самоусвідомленням, тоді я к росіяни – палкі антизахідники.
7. Конфесіонально  українці лише на самому сході України завжди були православними, тоді як до московської окупації, католицька церква домінувала на всій правобережній Україні, включно з Києвом. І лише московський тоталітарний окупаційний режим насадив православ’я, заборонивши католицькі братства на окупованих територіях. Ще Данила Галицький був коронований папою як католицький КОРОЛЬ (не цар!): regis Rutenia.
 
Гадаю, цього достатньо?
 
Якщо між росіянами та українцями не буде щілини, крізь яку Москва могла б устромити свої провокаційні політтехнології, перемога буде швидкою і майже безкровною. Досі, наче, події йдуть саме таким чином. Добре б не гірше витримати і все, що попереду. Гадаю, етнічне самовизначення гратиме тут не останню роль.
На все воля… наша з вами ;) і ніхто нам не заперечить.
__________________________________________________________
Довідка
 
Кількість тяжких та особливо тяжких злочинів на 100000 людей в 2007 р. Оцінка зроблена мною на базі даних МВС за 2007 рік та даних о населенні областей України за 2012 рік.
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/53966
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0
 
Похибка, яка викликана виключно розбіжностями між фактичним населенням області в 2007 року та в 2012 року, не перевищує +/- 5% :
 
Івано-Франківська 137
Закарпатська         150
Тернопільська         193
Рівненська                 198
Чернівецька         211
Житомирська         224
Вінницька                 232
Черкаська                 238
Хмельницька         239
Львівська                 251
Чернігівська         265
Кіровоградська         268
Волинська                272
Київська                278
Харківська                299
Сумська                307
Херсонська        326
Миколаївська        338
Полтавська        345
місто Київ                359
Одеська               364
АР Крим               398
місто Севастополь    401
Донецька               417
Луганська               419
Дніпропетровська     448
Запорізька                553