Колись визискувачі здавали землю в оренду селянам, аби ті на ній працювали. Нині селяни дають свої паї в оренду визискувачам, аби ті її обробляли. Селяни, як і тоді, відчувають себе одуреними, натомість не втомленими.
Незалежність — немов бабусине яблучко без ГМО - червиве, проте солодке. Нас дурять, та не змушують працювати. Нас дурять, але не обмежують: кажуть - дуріть і ви! Україна досі лишається чи не найвільнішою країною Європи. Кілька десятків тисяч громадян у 2004-му році вийшли на Майдан (натовп непереконливий не тільки за єгипетськими, але навіть за грецькими мірками) і без жодних ексцесів скасували результати президентських виборів. Кучма забезпечив свободу самовираження для помаранчевих, а помаранчеві забезпечили свободу реваншу для Кучми і для своїх конкурентів.
Наслідки волевияву народу на помаранчевому майдані подолані остаточно не в 2010 після виборів Януковича, а ще у 2008 на дні народження Кучми, який святкувався з особливою пишнотою. Привозили Елтона Джона співати для ста п'ятдесяти вибраних осіб. Багато мільйонів людей хотіло, щоб Кучму було покарано. Нарешті, його примусили слухати британського педераста. Хоча, можливо, подарунок зятя був ще вибагливіший: педераста примусили слухати шансон у виконанні Кучми й гру на гітарі. Цікаво, за скільки?
Противники нашого Януковича називають його диктатором, або звинувачують у бажанні диктатури. Вони мають право трохи перебільшувати, бо такий формат Шустера. Окрім того, старі досвідчені шустерфайтери з числа їхніх противників, теж щоп'ятниці скаржаться на них Шустеру і звинувачують у найбільш екзотичних гріхах.
Янукович — не диктатор, можливо від того, що диктатура коштує дорожче, ніж Укртелеком, а прибутку приносить менше. Ув'язнено лише зо два десятки молодих патріотів (вони б сиділи за кожної європейської демократії - там теж не люблять патріотів) та Юля (в Європі вона б сіла ще до того, як стала політв'язнем). Всіх шкода, їхнього звільнення ми маємо прагнути, але такого числа в'язнів замало для диктатури.
Кількасот чоловік штурмували районне управління внутрішніх справ у Врадіївці. Режим визнав їхню рацію. Вони на волі, менти - ув'язнені. Режим намагається задовольнити вимоги кожного СПРАВЖНЬОГО протесту. Проте, жодного справжнього протесту, такого, як у Врадіївці, проти ув'язнення Юлі не відбулося.
Під час суду над народним героєм Віталієм Запорожцем, його прихильники чинили супротив міліції й вилазили на суддівський стіл. Тому Віталію дали не довічне, а лише 14 років. І дали б іще менше, якби суд підпалили. Брешуть ті, хто сварить Януковича. Брешуть ті, хто його хвалить. Проте, одна брехня не компенсує другу, лише примножує.
Ті, хто працює в лотерейному бізнесі, непокояться тим, що співвітчизники, яким поталанило, не залучають до гри родичів і друзів. З одного боку, воно може й добре, але з другого це свідчить за проблему. Ми схильні ділитися з ближніми неприємнощами, але не радощами. Така національна особливість. Ми радісно обговорюємо один з одним, як все погано та ігноруємо те, що добре.
Люди, які складаються в успішні народи, вчиняють навпаки.
Я поділився з вами добрими звістками: Янукович — не диктатор, він завжди готовий піти назустріч людям, які ним незадоволені, Україна відкриває безмежні можливості перед усіма, навіть не численними, але сміливими, солідарними спільнотами (спитайте в Ахметова!), політв'язнів мало й тих легко визволити. За ці радісні новини багато хто на мене образиться. Читачі толерують авторів, які пестять їхню депресію. Їхня улюблена думка, за яку вони щосили чіпляються - все погано, а буде ще гірше.
Нині податківці особливо злісно нагинають середній бізнес, вимагають додаткових сплат та хабарів. Справа в тому, що кожний бізнесмен заради готівки, яка необхідна для виплат зарплат у "конвертах", для відкатів чиновникам тощо, змушений користуватися послугами "нікчемних фірм" (термін, який фігурує в документах податківців), тому пред'явити можна кожному. Майже кожному і пред'являють. Районним податківцям вказані ті суми, якими вони щомісяця мають ділитися з начальством, тому тиск на бізнес не слабшає. Ви гадаєте, що підприємці розмовляють за те, що одна, більш-менш зухвала, протестна акція підприємців могла б повністю вирішити проблему й усі б далі бадьоро ухилялися від сплати ідіотських податків? Ні, вони перетирають, як все погано і що "валіть нада із етай страни".
Я вже навіть думав таку акцію організувати, але потім спитав себе: чого б це я мав рятувати їхній бізнес безкоштовно? Щось мене потягло на відвертість, це не на краще. Підприємці брешуть у звітності. Податківці брешуть в актах. І знову одна брехня не компенсує іншу, лише примножує.
У Врадіївці два дні чесності вирішили дуже багато. Але потім туди приїхало багато політиків і начальників, аби привезти свій товар - брехню. Тепер наступні сто років там буде все так, як було до повстання чесності.
Анаксіман зауважував, що з тиранами треба говорити або чим можна менше, або чим можна солодше. Нині так треба говорити з електоратом. Тобто, брехати. Ви гадаєте, я був настільки дурний, аби написати тут бодай слово правди?
Дмитро Корчинський
