Відомо, що Україна наших днів – дуже оригінальна держава.
 
Із дивними громадянами, які наважуються на протест не тоді, коли влада чіпає якийсь там столичний парк, а лише тоді, коли вже очманілі міліціонери ведуть себе як поліцаї семидесятирічної давнини.
Із Президентом небанального життєвого шляху.
Із філологічно обдарованим прем*єром.
Із креативною прокуратурою.
Із нетрадиційними політиками з почуттям гумору, що зазвичай притаманний хіба що провінційним конферансьє.
 
Головний дипломат наш, як виявилося – теж нетривіальний.
Бо є давня аксіома, що дипломатам язика дано для того, аби приховувати свої думки. А тут – все навпаки.
 
Міністр закордонних справ України Леонід Кожара 4 липня вів розмову із тележурналістом 5-го каналу Святославом Цеголком.
 
Про що? Про євроінтеграцію – як ми до неї йдемо, що вже зробили, що треба зробити, як гарно буде зроблено…
Дійшло і до справи Тимошенко, без вирішення якої, як відомо, аж ніяк не до Європи.
 
І нагадав він мені не дуже видатного, проте оригінального давньогрецького божка Протея, що проходив по морському відомству Посейдона, випасав стада тюленів і міг приймати різні, сказати б, амбівалентні вигляди, щоб дурити ворогів.
В сучасній мові ця властивість іменується просто - прикидатися шлангом.
 

 
Те, що він промовляв, - варто коментарів.
 
«Справа Тимошенко – це проблема не тільки 46 мільйонів українців, а ще й 500 мільйонів європейців. Про неї знають навіть ті, кому це нецікаво».
 
Ну, якщо знають, то вже напевно цікаво. А кому нецікаво, тим  - до Чечетова.
 
«Президент, керівництво держави намагаються вирішити цю проблему».
 
Це якраз традиційно для Президента та керівництва – намагатися вирішити завчасно і власним розумом створену проблему.
 
«Але ця справа не може бути вирішена просто так, без ніяких умов, в межах правового поля України».
 
Ось і перше перевтілення - міністр закордонних справ стає міністром торгівлі.
 
«Ми її хочемо вирішити, але Тимошенко відмовляється співробітничати з українською владою».
 
Хай першим кине в мене каменюкою той, хто готовий співробітничати з українською владою!
 
«Вона продовжує лінію політичну, без урахування особливості законодавства, юридичної системи. З самого початку Тимошенко обрала політичну лінію захисту, а не юридичну».
 
А тут вже Кожара стає міністром юстиції.
Проте - чому, власне, дивуватися? Якби то була юридична справа – то був би і юридичний захист.
Напевно, вже забули, як прокуратура формулювала обвинувачення Тимошенко? Нагадаю по пам*яті: підписання невигідного для України договору з метою покращення власного іміджу.
І де тут юриспруденція?
 
«Я думаю, що питання може бути вирішене в контексті доброї волі самої пані Тимошенко, а також українських законів».
 
Знаєте, панове, якось не пасують одне до одного добра воля пані Тимошенко – і українське законодавство.
 
«Відповідно до процесуальних норм єдиний висновок про стан здоров*я – результати аналізів. Я вибачаюсь, але з формально-юридичної точки зору пані Тимошенко – не хвора. Залишаються запитання про стан її здоров*я, бо вона не хоче проходити аналізи, МРТ, що ми можемо запропонувати».
 
Це добре, що міністр закордонних справ вибачився, перекинувшись на медика.
Бо вийшло не дуже успішно - більше, ніж на парамедика, не потягнув.
 
Певен - кожний знає, що може запропонувати українська медицина. Навіть таке тупе ніщо, як Ющенко, яке аж ніяк не хоче здавати їй свої аналізи.
Крім того, яка тоді логіка в тому, що формально не хвору людину тримають у поважному медзакладі, де напевно ведеться відповідна медична документація.
 
І окрім цих речень міністр ще сказав ритуальні слова про перемогу Президента та Уряду, яку вони здобули, зробивши Україну наглядачем в Митному союзі і маючи перспективу зробити її, як висловився дипломат «повним членом».
 
А що, комусь вже кортить стати повним?