Вчора тихо й непомітно пройшло чергове свято нашого, аж занадто багатого на свята, календаря: День Конституції. Що тут скажеш? Яка Конституція, таке й свято...
Взагалі, як на мій простацький розум, Конституція, це щось стале, щось таке, що додає державі стабільності, монументальності, якщо бажаєте. Але це не для нас, на жаль. Наша Конституція, вона якась така, знаєте, гумова. Вона виконує два завдання, при чому, інтереси держави тут взагалі ні до чого: дати можливість подовше посидіти при владі, бажано, з максимумом повноважень; коли прийдеться з влади линяти, щоб за те, як "керував", нічого б не було. А так, як люди, що керували нашою державою, багато в чому різні, тому й Основний наш закон такий гумовий. Бо ж пишуть закони люди й для людей. Ті, хто над нашим Основним Законом працювали, працюють та будуть ще працювати, на превеликий жаль теж, ніби, "оброблені силіконом та перевірені електронікою". Вам так не здається?
Данилович зробив Конституцію під себе, згідно з нею він наділив себе царськими повноваженнями. Міг би, звичайно, нагнути проституційний наш суд, ті б з радістю і третій строк правління організували, чи й ще чого... "Чєго ізволітє, хазяїн?",- це, здається їхній девіз та життєве кредо. Але щось, видно, не зрослося,тому Данилович і пішов собі на пенсію. Потім День Конституції перетворився на День бджоловода, повноважень поменшало, та, судячи по усьому, й їх було забагато. На дерев’янному конику погойдатися, дерев’янною шабелькою помахати, сльозу пустити, згадуючи долю неньки-України, ручки склавши, нагадати про історичні месиджі та отримані акцепти (щиро українські слова!)- цього, думаю, було більше, ніж досить.
Ну, а зараз наша Конституція переживає й взагалі далеко не найкращі часи. Звісно, тлумачі- законники стоять в звичній для себе позі "Завжди готові!", найрозумніші представники регіональної фауни, вкупі з Ганею, Інною, Чечьоткіним та й різними Єфремовими, готові плескати язиками на тему "а он де у Європі так само!"... Бо дуже вже хочеться, хоча б на папері, хоча б віртуально, але таки зробити щось на зразок Тисячолітнього рейху, канкрєтного та пацанського. Коротше, щоб усе було, а за це щоб не було нічого.
Чесно кажу, наш теперішній гарант мені здається... ну, не те, щоб надлюдиною, але не зовсім людиною- сто відсотків! Та самі подивіться: хіба може в звичайній, нормальній людині, дивним чином поєднуватися, з одного боку, підвищена, аж до паранойї, сцикливість "вождя" (по кількості бодігардів він вже, напевне, переплюнув усяких там фюрерів різноманітних бананових республік, разом узятих), а з іншого- повне презирство до законів та готовність будь-який з них переробити "під себе". Закони виходять смішні, але діяльність "баті" та його оточення виглядає, як на перший погляд, абсолютно законною.
Ось і смійтеся над "могутньою тектонікою" та "монументальною хвігурою"! А що двох слів не зв’яже- так на те у нього такі кадри є, що їм рота , як і забажаєш, то не заткнеш! Одне слово, не від світу сього наш "батя"!
Не від світу сього й наша, пробачте, Конституція. В нашому світі такі покручі довго не живуть. Та ще й "лікарі" у неї, бідолашної, як в пісні у Розенбаума:
"А доктора мои- ханыги и пижоны,
Им не понять самим, чего они хотят..."
Різниця тільки в тому, що наші "лікарі" Конституції, з двічи несудимим "батею" на чолі, прекрасно розуміють, чого хочуть: подовше всидіти на позолоченому унітазі, подовше та побільше присмоктатися до бюджету, покерувати якомога довше... бо втретє сідати ой як не хочеться...
Так що не вітаю я вас із Днем Конституції. Нема з чим вітати...
