Як вам такий фортель - заходите ви, для прикладу, на сайт „ЭМ», а там така об`ява:
„В зв’язку з забороною розміщувати матеріали, спрямовані на з'ясування особистих взаємин між відвідувачами „Эхо Москвы», стаття Піонтковського „Свідок Гольдфарб” адміністрацією видаляється.
Уявити таке вкрай важко. Адже за цією ознакою можна зняти майже кожен другий матеріал, бо Латиніна котить на Венедіктова, а той – на Ройзмана чи ще кого...
Так чому тоді там (чи на будь-якому іншому ресурсі, як то УП) подібної застороги, на відміну від ДД, немає? Чи не тому, що той же Піонтковський, якщо й проїзджається по Гольдфарбу, то як по носію певних ідей, а не як фізичному суб’єкту?
І як взагалі можна вести розгорнуту дискусію, якщо будь-яка критика матеріалу опонента попадає під статтю „з'ясування особистих взаємин” з відповідним вироком; в той же час мат і персональні образи в коментах проходять легко, як електрони по мідному дроту?
Це – питання критеріїв.
Кожен, хто заходить на сайт і залишає на його білому фоні якісь свої темні букви, що несуть певні закодовані сенси, мусить бути готовий до заперечення його сенсів аналогічним методом – темним по білому.
І це є нормально. Аж поки не переходить дійсно на персональні образи чи обсценну лексику.
Ти, в свою чергу, можеш відповісти або проігнорувати.
 
На даний момент я відповідаю своїми буквами на букви, які залишила під моїм попереднім імхом пані Елена777.
Цитую весь комент:  
 
22.06.2013 22:44:17
"Такий самий стан в церковних справах. Досі на всю Білу Церкву функціонує тільки одна невеличка церква Київського Патріархату. Правда, почали будувати ще одну на масиві Леваневського. Греко-католики, чи не найпатріотичніша проукраїнська спільнота, очолювана молодим священиком отцем Василем, тільки нещодавно отримали землю під побудову храму.
   Московський патріархат в таких умовах відчуває себе комфортно, як мікроб в поживному бульйоні. А вже поводиться - як гауляйтер на окупованій території. Все національне, українське, вишкрябується „батюшками” з черепків прихожан-мутантів дочиста."
- враження, що автор взагалі не цікавився ні походженням цих "патріархатів", ні чимось іншим. До Вашого відома, голова Київського патріархату - Філарет - свого часу був відлучений від церкви за розкрадання церковної казни. Не довго думаючи він сам себе проголосив патріархом Київським і всієї України. І тут пішло-поїхало, храми Київського патр. під патронатом крадія.
По-друге: до Вашого відома, храми-то Московського патріархату, а Кирил - Патріарх Московський і всієї Руси (НЕ Росії, це різні речі, взагалі). І служба проводиться не російською і не українською мовами, а церковно-слов'янською. Проповіді, дуже часто вже, українською мовою. Люди в такі храми (не один раз бачила) часто приходять у вишиванках і є патріотами своєї держави.
В усьому має буди здоровий глузд, а не тупий націоналізм. Ви не маєте права ображати тут релігійні почуття людей.
 
Тут можна було б обговорити уявлення про здоровий глузд в контексті фрази „Ви не маєте права ображати тут релігійні почуття людей”.
Себто, тут не можна; а десь інде можна?.. Ну, це так – стартовий акорд.
Заряджаємо темп анданте і – раз, два, три...
 
Пані Елена777, а Ви, власне, людина віруюча, чи як? Це я, знову ж, в контексті здорового глузду. Давайте визначимося з цим питання в першу чергу: або віра (що стосується МП), або здоровий глузд. Тому що ці два поняття в одному флаконі аж ніяк не уживаються. Так само, як з Московським патріархатом не уживаються честь, совість, любов до ближнього і релігійність як така. А що уживається? Ну, наприклад, мілітаризм імперського розливу. Добре пам’ятаю одного попа з автоматом на танковій броні у Грозному, який їхав шмаляти чеченців за „святу віру” і, звісно, за „Росію”.
Адепти МП про справжню релігійність мають уявлення не більше, ніж будь-який фанатик будь-якої секти. Що християнство московитського розливу кінцево згнило у 1917 році засвідчив релігійний філософ Розанов, якого тяжко звинуватити в русофобії, оскільки той сам себе називав російським націоналістом (до речі, його націоналізм так само можна вважати тупим, чи як?..). Розанов після заколоту 17-го року сказав:
„Перемога більшовизму є не що інше, як поразка російської православної церкви”.
До речі, русофіл і боголюб Василь Розанов був, як і належить справжньому русофілу, категоричним україноненависником. Тому при всій моїй повазі до нього як російського філософа, дозвольте вважати його своїм ідеологічним ворогом. Як український націоналіст російського шовініста. Думаю, що він би мене зрозумів.
Знову ж таки, про тупий націоналізм: як Ви прокоментуєте ці фото? Щоби Вам було легше, я підкажу: це не націоналізм, це – звичайний нацизм. В даному випадку – російський шовінізм.
 

 
А ось цю фотку?
 

 
Душевно, правда? І замітьте, номери на машині – чисто не місцеві. Від кого це православні вирішили захищатися такими радикальними засобами? Невже від своїх же мирян? Тоді двічі правий був Василь Розанов... До речі, може спробували б словом божим? Бо „улибка”, як відомо, таки „не раз єщо вєрньотся”. І від неї стане набагато свєтлєй. На відміну від автоматної кулі...
 
   Микола Бердяєв також не слабо висловився відносно кондицій тогочасного московського православ’я:
„Ненависть к западному христианству, к католичеству есть грех и человекоубийство, есть отрицание души западных народов, отвержение источников их жизни и спасения. Миром овладевает антихрист, русское царство перестало быть христианским, стало очагом антихристова духа. Любовь к исламу, склонность к магометанству слишком велики у евразийцев. Магометане ближе московскому сердцу, чем христиане Европы”.
 
Щодо „відродженого” при совдепії московського православ`я, то тут взагалі клейма нема де ставити. Куди не ткнеш – всюди якийсь „орган” з лампасами під рясою. На цій темі я вже якось детально зупинявся, тому їдемо далі.
        
Елена777:
По-друге: до Вашого відома, храми-то Московського патріархату, а Кирил - Патріарх Московський і всієї Руси (НЕ Росії, це різні речі, взагалі).
 
Добре, що повідомили про „різні речі”. Я то знаю, що Русь і Росія – абсолютно не ідентичні поняття, і що Московія стала Росією за бажанням патологічного садиста і дегенерата Петра I. Так само і про фантазії Міллера про Русь-Росію.
От Ви б про цю різницю краще розповіли не мені, а авторам пам`ятника „Тысячелетие России”. Ну, і всім русофілам до купи, хто цієї різниці не знає.
Що цікаво: пам’ятник стоїть у Новгороді – місті, яке правдами і неправдами відбивалося від московитів, аж поки ті, під керівництвом Невського, не захопили Новгород і не порізали нещадно міщан – якщо не до смерті, то хоч вухо або носа. Після чого залишки громадянських вольностей були знищені азійсько-московськими сатрапами; надалі Новгород розвивався чітко в руслі ординських традицій.
 
Знову ж таки, Новгородський літопис:
 
„Літо,1149. Іде єпископ Ніфонт з НОВГОРОДА У РУСЬ;
Літо, 1165. Ході ігумен Юр'ївський в Русь, В КИЇВГРАД.
 
До цього можна добавити, що в ті часи новгородці, як і псковичі (на той час - мешканці Плескау), словянських мов не розуміли. Носіями ж цих мов були в основному представники (владні, торгові) Києва і Чернігова.
Також не зайвим буде згадати, що Новгород був містом західноєвропейської орієнтації і, так само як і Плескау, входив у Ганзейський союз. До речі, коли шведи почали будувати на Неві фортецю Ландскрону, щоби убезпечити себе від набігів новгородських ушкуйників, германський імператор Альбрехт категорично став вимагати, щоби шведський король забезпечив вільний прохід торгових суден в обидві сторони. Шведи змушені були підкоритися.
 
Новгород був одним з найбільших торговельних центрів Ганзейського союзу, і якби не московити зі своєю азійщиною, то на сьогодні це було б абсолютно повноцінне європейське місто. Але не для того московські князі отримували ярлики на князівство, щоби хтось виходив з-під контролю московського улусу.    
 
До речі, цікавий типок, отой Петро I: його всєп`янєйшиє собори так досі і не висвітлені належним чином. Тут у МП питань нема, все вписується в канву церковної ідеологеми. Так само, як і братело Сартака, Олександр Невський.
От Мазепа, який і церкви будував, і християнську віру не ганьбив – тому анатема.
Мені якось та анатема - глибоко індиферентно, як і вся московська патріархія. Тим більше, що Мазепа попав у душевну компанію до Толстого. Пам’ятаєте Толстого? Граф був такий; у вільний від сільгоспробіт час все книжки писав („Хаджі Мурат”, наприклад). Вважається генієм і моральним авторитетом (не у московитських православних, звісно). Так ось він говорив:  
 
„То, что я отрекся от церкви, называющей себя православной, это совершенно справедливо. Но отрекся я от нее не потому, что я восстал на Господа, а напротив, только потому, что всеми силами души желал служить ему. ..я, по некоторым признакам усумнившись в правоте православной церкви, посвятил несколько лет на то, чтобы исследовать теоретически и практически учение церкви: .. И я убедился, что учение православной церкви есть теоретически коварная и вредная ложь, практически же собрание самых грубых суеверий и колдовства, скрывающее совершенно весь смысл христианского учения”.
 
Та й Достоєвський за малим не став третім – відбувся декількома роками каторжних робіт за розповсюдження антицерковного листа Бєлінського до Гоголя.
„...Вы, автор 'Ревизора' и 'Мертвых душ', неужели Вы искренно, от души, пропели гимн гнусному русскому духовенству, поставив его неизмеримо выше духовенства католического? Положим, Вы не знаете, что второе когда-то было чем-то, между тем как первое никогда ничем не было, кроме как слугою и рабом светской власти; но неужели же и в самом деле Вы не знаете, что наше духовенство находится во всеобщем презрении у русского общества и русского народа? Про кого русский народ рассказывает похабную сказку? Про попа, попадью, попову дочь и попова работника. Кого русский народ называет: дурья порода, колуханы, жеребцы? - Попов. Не есть ли поп на Руси, для всех русских, представитель обжорства, скупости, низкопоклонничества, бесстыдства? И будто всего этого Вы не знаете? Странно! По-Вашему, русский народ - самый религиозный в мире: ложь! Основа религиозности есть пиэтизм, благоговение, страх божий. А русский человек произносит имя божие, почесывая себе задницу”.
 
Так, діти, уважно! Питання: що почухує собі рускій чєловєк, згадуючи ім`я боже? Правильно, Наталка! Сідай, п’ять...
 
Справав в тім, пані Елена777, що московитська церква на сьогоднішній день настільки прогнила, що є одним з основних чинників деградації всієї тієї спільноти, яка себе вважає російською. Згадуючи за Філарета, Вам було б варто в такому разі згадати і Кіріла. Ото вже свята людина!.. Навіть цигарки у нього божим духом просякнуті.
 

А такоже вотка, бо це, як відомо, на отій московщині – святе! Тут тобі і «Поминальная», і «Застольная», і «Литургийная»...
 

Ну, випили отієї, на святій воді, втягнули в легені православного диму отєчєства... Хорошо-то как!.. Так, чогось до повної канонічності не вистачає... Упс! А церква знову-таки про тебе подбала! Щось там про „всує”... Не упоминай – не всує?.. Забув, блін...
 

Оті „релігійні почуття людей”, за які Ви так трепетно переживаєте, у московитів відсутні начисто. Якщо вже говорити про Білу Церкву, то захопивши Спасо-Преображенський собор, московитські попи першою справою виламали і викинули на вулицю іконостас з маленької Микільської церкви, побудованої Мазепою. Розписаний в світлих  українських традиціях, він не сподобався московитам, тому що „не канонічний, не візантійський”... За цією аргументацією можна було б знищити як собор Василя Блаженного, так і всю шатрову церковну архітектуру, запозичену у казанських татар. Чому ж там не руйнуєте? Угро-візантійці...
Так що поважати імперські „релігійні почуття” московитів це все одно, що поважати вибір регіонального електорату. І перше, і друге викликає лише огиду. Слава богу, я не толерантний. У мене є свої переконання і я не маю наміру поступатися ними заради зручності тих, хто віками викорінював мою мову і культуру.
   Кілька фактів з діяльності РПЦ в Україні, які Ви, на відміну від нас, не знали, та ще й забули. А от ми – ні...
 
  1627. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета велено було зібрати книги українського друку і спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, в Москві спалено "Учительное Євангеліє" Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та "Катехізис" Лаврентія Зизанія Тустановського.
 
1677. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
 
1689. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати "Четьї мінеї" Дмитра Ростовського.
 
1690. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а 'Четьї мінеї" Данила Заточника велено спалити.
 
1693. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
 
1709. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоби у них ніякої різниці не було.
 
20 грудня 1720. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб "у всіх монастирях, що залишаються в Російській державі, оглянути і забрати стародавні жалувані грамоти та інші куртіозние листі оригінальні, а також книги історичні, рукописні та друковані".
 
1721. Наказ Синоду РПЦ посилати книги з українських друкарень у "синодальну контору" для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою і звірення клеймом цензора.
 
1724. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з "великоросійськими". На таку ж суму і за таку ж "провину" оштрафовано і Чернігівська друкарня, яку перевезли до Москви.
 
1748. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
 
1750. Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємної канцелярії. Документи архіву Запорізької Січі, знайдені під час "розорення Січі генерал-поручиком Текелі у скрині під престолом січової церкви", опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
 
1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти російською мовою 'Четьї мінеї "св. Дмитра Ростовського та Києво-Печерський патерик.
 
1763. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії, заснованої українським митрополитом Петром Могилою.
 
1766. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
 
1769. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
 
1784. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
 
1785. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова вводиться в усіх школах України.
 
1786. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
 
1811. Закриття Києво-Могилянської академії.
 
1847. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
 
1888. Указ Олександра ІІІ "Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами".
 

Це - щодо тупого московського шовінізму.
А тепер дещо про здоровий глузд.
 

988 рік - Хрещення Київської Русі.
 
1147 - Перша згадка про Москву в літописах
 
1448 - відділення Московської метрополії від Київської. Природно, Московську метрополію Константинополь тоді не визнав - розкольники...
 
1589 - Створення Московської метрополії і визнання її Константинополем.
 
1686 - Неканонічне приєднання Київської митрополії до Московського патріархату.
 
1687 рік - Патріарший Собор Константинополя засуджує аферу з передачею Київської митрополії Москві і називає це "актом сіммоніі", тобто хабарництвом, а самого патріарха Діонісія, що прийняв хабар "три сорока соболів і двісті червінців", позбавляє патріаршого сану. Передачу Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату було визнано "актом сіммоніі", тобто протиправним неканонічним діянням. Після 1687 ніякого документу, який би підтвердив канонічно законну передачу Константинополем Київської митрополії Московському патріархату, немає.
 

П.С. До речі, а що там ВЦИОМ каже, що 32% московитських павославних вважають, ніби Сонце крутиться навколо Землі? Ну-ну, акбар Кіріл...  
 
П.П.С. Вже коли стаття була написана, пролунав дзвінок від знайомого філолога:
- А ти в курсі, від якого слова походить прізвище Гундяєв?  
- Ні...
- Зараз пришлю. Лови.
 
Гунде́рить - "есть краденое", вятск. (Васн.) Темное слово.
© 2012. Этимологический словарь Фасмера
 
То що, бог шельму таки помітив?..