Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
                                             Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!
                                            У ярмах лицарські сини!
                                            А препоганії пани
                                           Жидам, братам своїм хорошим,                          
                                           Остатні продають штани...
                                                     Погано дуже, страх погано
                                                     В оцій пустині пропадать!
                                                     А ще поганше на Украйні
                                                     Дивитись, плакать і мовчать!
                                                     А як не бачиш того лиха,
                                                     То скрізь здається любо, тихо,
                                                     І на Україні добро.
                                                     Між горами старий  Дніпро,
                                                     Неначе в молоці дитина,
                                                     Красується, любується
                                                     На всю Україну.
                                                     А понад ним зеленіють
                                                     Широкії села,
                                                     А у селах у веселих
                                                     І люди веселі.
                                                     Воно б, може, так і сталось,
                                                     Якби не осталось
                                                     Сліду панського в Украйні!..
 
                                                     Т.Г. Шевченко 1848 рік
        Пройшло 165 років з часу написання цих рядків, а в Україні нічого не змінилось. То в чому ж причина??? Де корінь зла закопаний??? Чому ми, люди ніби то розумні і адекватно мислячі, живемо в якомусь примарному світі ілюзій, ждемо доброго царя, надіємось на світле майбутнє, радіємо що ще не вмерла Україна, що колись запануємо у рідній сторонці? Коли, в якому віці, і що чи хто зробило нас рабами? Чому ми стали не просто фізичні раби, а моральні? В рабстві в нас не тільки тіло, але й душа. Єдине, що залишилось, це гординя. Ми, ніби то, знаємо собі ціну. Ми ще можемо гори перевернути. Та чомусь з часу Шевченка змінилось «сім колін», а ми так і залишились рабами, з рабським світоглядом, рабським тілом і рабською душею, в більшості своїй не здатні тверезо мислити, оцінювати і діяти. Іншими словами, ми зомбі.
      Звісно ж  країна, народ котрої нездатен до виконання елементарних функцій розумового самообслуговування, стає здобиччю внутрішніх і зовнішніх зловмисників: «Скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли пани лукаві... Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини! А препоганії пани жидам, братам своїм хорошим, остатні продають штани...» .
   Як збутися панів? Що робити? Певні прогресивні кола, на тому ж таки ДД, висловлюють деякі цікаві та тверезі думки, але їх миттю запльовують, засирають та затролюють і вони залишаються воланням одинокого в пустелі. Але, як кажуть, вода камінь точить.
   Сьогодні нам потрібно зробити перший крок з поглинувшого нас мороку руїни. Це важко, дуже важко.

   По суті, ми є світоглядними наркоманами, в котрих вже докорінно зруйновані найважливіші життєві функції. Попереду вірна загибель, але ж хоч хтось повинен спробувати зупинити це падіння, згуртувати залишки живого! Чекати доброго дядю чи тьотю можна вічно, що ми, до речі, і робимо. Але ж десь глибоко в душі та в родові (на рівні генів) пам’яті в нас існує інформація про наших пращурів, про наш рід, про нашу культуру, про наш світогляд, про наші традиції та спосіб життя. Звичайно самі по собі ці знання ніколи не проснуться, бо сон той летаргічний, але треба пробувати будить. Як писав Шевченко: «…не шукайте хиренну волю, вона заснула, а щоб ту волю розбудить, то треба добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить…» Та на сьогоднішній день мало хто візьме до рук сокиру, бо свідомість затуманена наркотичним, сюрреалістичним дурманом, який спочатку треба розвіяти та відкрити очі на справжній оточуючий світ і вивести зі світу ілюзій.

   Сказати, звичайно, легко. Зробити набагато тяжче. От попробую щось, що в моїх силах зробити, бо можливо і в самого ще не весь зомботуман розвіявся.
   Щоб викорінити зло, треба докопатись до його первопричини та коріння. Згадайте казку про кістяка невмирущого. Перемогти його ніяк не можливо, але всього навсього маленька, але дуже важлива деталь, голка, несе йому смерть. Тож спробую пошукати цю голку, що принесе смерть гнобителям нашого народу.
   Спочатку, думаю, треба згадати, а ким були наші пращури?, як жили?, що в житті цінували? Потім треба зрозуміти, що трапилось, що велика, могутня держава, з тисячолітніми традиціями, з культурними надбаннями з мовою, якій більше тридцяти тисячоліть, раптом стала країною німих, сліпих і голих зомбованих рабів без людської та національної самоповаги. Хто, чи що повернуло цивілізацію РУСИЧІВ в бездну духовної темряви та фізичного рабства.
   Що відрізняє людину від тварини? Мова? Ні. Багато тварин (і навіть комах) мають свою мову і вміють спілкуватись та виконувати якісь дії громадою. Наукове мислення та вміння будувати споруди, машини і таке інше? Теж ні. Бджоли будують ідеальні стільники, мурахи і терміти прекрасні архітектурні (з їх точки зору) будівлі з засобами мікроклімату і т. д. То що ж тоді відрізняє людину від тварини? Відповідь проста – релігія. Всі людські суспільства і цивілізації побудовані на релігійних віруваннях. Релігійних вірувань є безліч, але в дійсності – лише два, це однобожжя та багатобожжя. Однобожжя має єдиного бога та безліч святих і пророків, а багатобожжя має багато богів різного рангу та призначення, героїв та духів в залежності від релігійних вподобань. Яка релігія є найправильнішою, чи істинною, доказати не можливо, але при аналізі основних догм можна зробити деякі висновки. Візьмемо релігію християнську – людина, раб та овечка божа, мусульманську – людина, слуга божий, іудейську та буддійську – людина, творіння та дитя боже, рідновірську (чи як її християнські проповідники назвали «язичество») – людина, син (потомок) божий. Статус людини в кожній релігії різний, від раба до сина.

   Наші пращури були рідновірами і  вважали себе синами (потомками) богів. Що ж заставило змінити віру і стати рабами? Чому була забута мудрість: «Не вклоняйся і не молися чужим богам бо вони знищать тебе» Щоб знайти відповідь на це питання, треба заглянути в сиву давнину. Ту історію, яку ми вчили в школі, треба забути повністю і шукати відповіді в чомусь іншому. Як каже китайська мудрість: «Не можна наповнити посудину, як що вона вже повна». А посудина нашої свідомості наповнена різним сміттям вщент, до самих країв, і новій інформації просто нема місця. Тож спочатку треба звільнити місце в посудині нашої свідомості від непотрібного сміття. Звільнили. А де ж шукати істину? Наші пращури були люди мудрі і залишили нам знання в такій формі, щоб їх не зруйнував час. Що ж це за знання. Ми ці знання маємо і знаємо всі, тільки не усвідомлюємо. А все дуже просто. Це казки, билини, легенди. Щоб використати ці знання, треба розуміти, про що йде мова? В казках є всі дані про давнє життя наших предків, про культуру, техніку, життєвий уклад і тому подібне. Наприклад: хто це читає, звісно «сидить в тирнеті», звертаємось до казки. Герой катає яблучко по блюдечку і в дзеркалі бачить весь світ (мишка, килимок, монітор), чи не схоже на комп’ютер? В більшості, хоч і бідних українців, є автомобілі. Герой казки «…потрусив вуздечкою, прибіг срібний (мідний, золотий) кінь, в одне вухо вліз бідняком, з іншого виліз принцом». Вам щоб відкрити автомобіль, необхідно мати технічний засіб (вуздечку), чи то ключ, чи електронний пульт, тепер відчиніть ліві і праві двері, залазьте в автомобіль і перевдягайтесь хоч в короля. Коник – горбоконик, подивіться на мотоцикл. Нічого не нагадує. Перо жар птиці, ліхтарик в руках тримали? Жар птиця. Та при справних електриках на кожнім стовпі сидить. І таких прикладів безліч. Це говорить про те, що ця мудрість передалась через багато поколінь в закодованій по своєму формі, яку ніхто і ніщо не могло знищити. В казках є і поради як перемогти зло. Треба тільки зрозуміти ці поради. Як каже російська приказка: «Сказка - ложь, да в ней намёк, добрым молодцам - урок». Є в казках і відповіді на те, що ж трапилось і чому ми стали такими.
   Не буду довго Вас томити і приведу тільки факти що зашифровані в казках, без доказів та посилань. Можливо мені порадять шосту палату, та це не тільки мої думки, так думають і деякі доволі освічені люди, але страх сковує волю і відбирає дарунок мови.
   По перше, ядерна зброя була відома людям з давніх давен. По друге, технічно і духовно раніше люди були набагато вищі за сучасних. По третє, близько тринадцяти тисяч років назад відбулася всесвітня ядерна війна темних і світлих сил, і нажаль, темні сили перемогли. Чотири тисячі років зледеніння, як наслідок цієї війни, майже винищили всі цивілізації, та люди все таки вижили, але всі технічні надбання були загублені, а духовні цінності майже втрачені. Близько семи тисяч років тому світлі сили (до яких відносились і наші пращури) майже здобули перемогу над темними, але темні хитрістю змусили вкласти перемир’я. Це і називається, як створення миру в зірковому храмі (до речі в біблії це звучить як сотворение мира і все). Носіями світлих сил були біла та жовта раси (європеоїдна, монголоїдна), носіями темних сил була єврейська спільнота (вони не європеоїдна і не монголоїдна раси), це раса сірих людей.

   Негроїдна раса в цих баталіях була нейтральною, хоч також постраждала дуже сильно. Та не дивлячись на мирну угоду, темні сили вершили свою чорну справу. Одні розуміння замінювались іншими, крупинки технічних знань та духовності і культурних надбань світлих сил нищились таємно і відкрито. З поколіннями людям нав’язувався певний стереотип мислення, одні цінності замінювались іншими, кожне наступне покоління ставало дедалі більш зомбованим та менше прагнуло звільнитись від гніту. Коли біля двох з половиною тисяч років спільнота світлих досягла, в супереч старанням темних, досить високого рівня розвитку, була придумана релігія – християнство. Хоч спочатку християнський рух зародився як прогресивний, темними він був поставлений з ніг на голову, одні поняття замінені іншими, одні цінності підмінені іншими, частина знань та мудрості з рідновірських вєд також була включена в біблійські догми, але або не повністю, або в перекрученому вигляді. Поступово християнська релігія нав’язувалась народам світлих сил що з часом призвело до занепаду Єгипетського царства, Римської імперії, Київської Русі. Оскільки Київська Русь була дуже могутньою державою, пам'ять про неї майже стерли, замінили на протилежні факти, що дві тисячі років назад по Українських степах бігали полу дикі слов’яни ловлячи диких свиней на сало.

   В останніх кілька століть зомбування не зменшується, а ще збільшується, бо темні більше ніж вогню бояться пробудження Русичів, тим більше, що в лютому місяці цього року Сонце вийшло з темного сектора галактики в світлий сектор, і в світлих починає прокидатись родова пам'ять.
   Але щоб швидше проснутись, необхідно будильник, чи щоб хтось будив, хто вже проснувсь. Я вже майже проснувсь. Залишилось вмитись джерельною водою та йти будити інших хто ще не вмер, а лише спить, бо розбудити мертву душу неможливо. Хто вже проснувся, приєднуйтесь. Будемо будити вічно сплячих. Щоб було будити легше, почитайте Оксану Забужко, та й Шевченка забувати не треба, а також, читаючи дітям чи внукам казки, задумайтесь над їх змістом. Там невичерпне джерело знань. Треба тільки їх зрозуміти. Наступні рецепти пробудження в подальших ІМХО. До наступних творчих зустрічей. Набридло читати і писати про дебільних гадіків, доп та геп і всяку різну фігою що яйця виїденого не коштує, которе в овоча попало.