Я вже давно припинив сміятися з влади та її дій. То спочатку маразм, помноженний на нескінченність, при наявності здорового почуття гумору викликав сміх. Спочатку здивований, потім істеричний, у кінці ж лише шоковане мовчання та очікування все нових та нових пакращень, без яких ну просто неможливо собі уявити, як же це пересічний українець примудрявся жити раніше, поки керуванням не зайнялася міцна рука проффесіаналів.
"Україна для людей!", - сказали вони.
Так, звичайно, для людей, тільки у цьому гаслі зовсім трошечки забули додати "Список людей див. у додатку №1".
"Від стабільності до добробуту!", - сказали вони.
Охрініти. Добробут пре з усіх щілей, як гімно із прорваної каналізаціоної труби. Добробут спостерігається в усіх галузях життя так же легко та невимушено, як бійка негрів у підземному тунелі.
"Почуємо кожного", - сказали вони.
Мені б в очі подивитися тому "кожному", якого вони почули. Та розпитати, скільки він заплатив за те, щоб тільки бути почутим, а не вислуханим та отримавшим гарантії, що його проблему буде не те, що вирішено, а хоча б розглянуто.
"До влади прийшли професіонали", - сказали вони.
Ось декілька прикладів "професіоналізму":
Дрогобицький нафтопереробний комплекс «Галичина» - зупинено цього року.
Нафтопереробний завод «Линос» (Лисичанськ) - тихенько собі помер.
Скорочено на 55% потужності виробницта Дніпродзержинського Металургийного Комбінату.
Алюмінієвий комбінат у Запоріжжі - перетворений у тлєн.
Криворізький електрозавод - повний занепад.
Визнаний банкрутом та у процесі ходи у небуття «Криворізький завод гірничого машинобудування».
У Донецьку закриті коксохімічний завод та заводу хімреактивів.
"Запоріжсталь" - модернізації і не передбачається (автор колись пропрацював там у лабораторії 5 років), скорочення штату та якості продукції, відповідно і суттєве зменшення заказів.
Запорізський Автомобільний Завод - швидкий шлях до руйнації (багато людей працюють 2-3 дні на тиждень).
Як вам такий проффесіаналізм?
Бляді.
І плавно знову до Віталія Кличка.
"Ми виведемо народ на вулиці". "Ми повинні усунути Яника від влади". "Вставай, Україно".
І ось на днях.
"Треба пригальмувати акції ОО по містах на період літніх відпусток до осені".
Браво, Віталік. "Вайна вайной, а абєд па распісанію".
Відоме філософське питання "бути чи не бути" у контексті цієї заяви перетворюється на, не те, щоб категорічну, але близьку до неї відповідь народу "Та ну це все нах. Не бути".
Така собі виходить революція з перервою на пляжний відпочинок під пальмами. Віталій Кличко, який раніше закликав людей брати участь у акції "Вставай, Україно!", тепер хоче відправити акцію... у відпустку. Тобто, усувати бандитьську владу "сматрящіх" можна тільки досхочу накатавшись на яхтах та позаймавшись серфінгом (дайвінгом)...
Сказати б це (давай, по домівках, восени збираймося знову, а я у відпустку) звичайному рядовому солдату Ірландської Республіканської Армії у 1980-ті роки або повстанцю з Туреччини, який дихає зараз сльозогінним газом, можна було б сміливо знімати з себе мірку для дерев'яного пальто без рукавів.
Аргументацію Віталіка, що варто пригальмувати, бо влітку не така політична активність та люди у відпустках є у деяких аспектах дитячим маренням. І ось чому.
1. Шановний УДАРівець number one десь має рацію щодо відпусток, активності, але він чи забуває, чи не забуває, але робить вигляд, що забуває про те, що для тих, хто дійсно хоче зробити крок назустріч змінам діями, а не словами та маханнями прапорів, відпустка почнеться лише тоді, коли ці самі зміни відбудуться. А до тих пір ніякого відпочинку на такий довгий термін апріорі бути не може.
2. Він і так зганьбився вже своєю неприсутністю на багатьох мітингах, за що справедливо втратив деякий процент своїх прихильників, тому робити такі заяви є не дуже розумним у сенсі тактичного будування лінії поведінки, але (якщо він думає лише про свої амбіції) стратегічно вірним шляхом до гіпотетичного президенства.
3. Політична пасивність влітку буває не тілько в опозиційно налаштованих масах, вона також торкається і адмінресурсу, бюджетників, навіть дітей, якими так полюбили прикриватися ригі, виставляючи їх на передову, як ідейних борців із фашизмом.
4. Ефект політичної стагнації тільки на руку ригам. Чим довше будуть тривати паузи, перемовини лідерів ОО між собою, усіляки відпустки, чим більше нерішучими будуть вони виглядати, тим менша довіра та готовність йти на "барикади".
Хоча, які там "барикади"? Від компів не відірвуться, щоб за хлібом сходити.
І сенсу в тих акціях, звісно, вже набагато менше, ніж на початку, якщо він взагалі є. Все найголовне успішно, під звуки гимну, просрали на Європейській площі 18 травня. Просрали свої обіцянки, просрали людей, які їхали до Києва з великими труднощами чорт зна звідки, незрозуміло, заради чого, просрали віру, просрали самих себе, як сильних та стійких у своїх принципах "опозиційності" політиків.
Ну, нічого. От на Майямі Віталік злітає (як і Сєня - знову в Ізраїль, Тягнибок - не знаю, куди, але теж, на помідорах на дачі горбатитися наврядчи буде), засмагне там, і тоді знову вставати будемо. Щоправда, куди, як, навіщо? Такі вставання економ - класу завжди закінчуються прогнозованим великим нічим...
А що залишається людям? Та нічого. Все, як завжди. "Русская рулєтка" пакращень.
Шалені спроби вижити, гарячкові швидкоспливові насолоди, незрозуміла повсякденна жорстокість, звична в'їдлива байдужість, наполеглива стабільна апатія, відсутність зацікавленості у самовдосконаленні, виснажена сумна покірність, неминаюча відчайдушна зневіра, агонізуючий душевний розпач, кілька щоденних стресів, десятки брехлівих обіцянок, сотні капустяних полів, тисячі виблискуючих лопат, мільйони мовчазних ротів, таке звичне комп'ютерне крісло, така затишне тепле ліжко, такі потрібні іноді сліпота і глухота, такий рідний вже принцип бути стороннім...
Зате зручно. Зате безпечно. Зате слава Украіні. Зате Україна понад усе.
Обов'язково, Україна. Безсумнівно, понад усе.
От тільки... Понад що?
