для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Період напіврозпаду деградації


Період напіврозпаду деградації
Для сучасних людей бути антикомуністами - цілком природньо, але тим не менше совкове бидло люто цілує портрети Сралєна і бажає повторного закабалення із покірно - щасливою посмішкою на обличчі. Наші любителі доносів, ГУЛАГів, поціновувачі фетішів із цифр 2.20 та 2.87 плодяться покоління за поколінням, не даючи життя ні країні, ні нормальним людям, виродки з морально - розумовою обмеженністю на генетичному рівні.
І ось що робити з цими дегенератами? Чекати поки вони вимруть? А чи не станеться так, що швидше вони нас всіх переживуть?
Ділема, загалом.
Чути постійні волання ідейно - маразматично налаштованих таваріщєй про те, як "чудово" жилося за часів СРСР, що "який тоді був потенціал", що "Сралєна на нас немає"?
Та краще б цього виродка й взагалі не було.
Вони з такою готовністю пишаються своїми сумнівними успіхами та досягненнями, з фанатичністю в очах згадують своїх "героїв" (одиниці з яких дійсно заслуговують так називатися), довго та лицемірно розмазують кулаками по щокам скупі сльози ностальгії...
Але відразу затикають вуха, починають жваво цікавитись траекторією курса далекої хмаринки на небі, коли їм в обличчя кажуть правду.
Про диктатуру. Про геноцид. Про голодомор. Про розстріли. При винищення науковців та інтелигенції. Про залякування. Про покірливість. Про сіробуденну унилість. Про інформаційний голод. Про брехливий агатпроп. Про жахливий 37-й. Про Норільске постання. Прикладів багато.
Про те, якою отрутою є комунізм для пасивних мізків та зруйнованих душ.
Ні, червоне стадо має на все застарілі, заїжджені аргументи. Ми індустріалізували країну. Ми мали атомну бомбу. Ми першими полетіли в космос. Ми виграли війну. Бла бла бла.
Індустріалізацією країни (розробкою техпроектів, керуванням на місцях) займалися капіталістичні фірми, як не дивно. Атомну бомбу першими розробили Штати під керівництвом Роберта Опенгеймера. Ідею ж розщеплення атому першим взагалі висунув академік Вернадський, що активно замовчувалося нашими "ідєйними барцамі с загнівающім Западам". Проти космосу нічого не можу сказати. Молодці. Тричі "Ура!", таваріщі.
Засіймо ж кукурудзою півкраїни з цього приводу!
Про те, якою ціною, якою кількістю нездарно загублених життів простих людей, яких кидали у лобову інколи без гвинтівки в руках, була виграна та війна (а чи була вона виграна, дивлячись на сучасний рівень життя "пабєдітєлєй" і "пабєждьоних"?), я промовчу.
Коли я чую крики "Прі Сралінє такой х...ні нє била!", "Ах, какую страну прасралі!" від напівживих розсипаючихся ватників, я їх ще якось можу зрозуміти. Їм від народження вбивали в голови, що совок є найкращим місцем для існування серед ворожих таборів злобного капіталізму, який тільки й мріє, щоб заграбастати під свою диктатуру таку прекрасну, раєподібну країну, як СРСР. Вони намертво зничтожені стереотипами, що "у нас всьо самає лучшеє", а хто з цим не згоден - куля в потилицю та й усе.
Але коли таке вигукують молоді люди, які того совка й не бачили у житті, проте впевнені, що "таваріщ Сралєн навьол би парядак", отут вже час хапатися за голову.
Ці молоді потенціальні паціенти психіатрічних лікарень ніколи не відчували, що таке - вийти взимку (коли мороз сягає 15 градусів нижче нуля) за хлібом та повернутися додому лише о шостій вечора з відмороженими кінцівками від стояння на місті (стирибки угору не допомогали); що таке - побачити, як із магазину, куди завезли сметану стирчить черга довжиною з кілометр; що таке - бути щасливим, якщо раз на півроку пощастить придбати джинси; що таке - три програми Центрального телебачення та блокування западних радіостанцій (ВВС) на теріторії "свєрхдєржави"; що таке - порожні полички у кожній крамниці, за виключенням банок із кількою та томатним соком; що таке відсутність сиров'яленої ковбаси, бананів, апельсинів, туалетного папіру на периферії і це все з Москви перли торбами та баулами, ламаючи собі хребта; що таке таємниче зараз слово "блат", без наявності якого життя перетворювалося на щось, типу  свинарника з переважним коефіціентом IQ рептилій...
А ще не заважає їм нагадати, що в обожнюваному їми совку дітей розстрілювали з 15-ти років.
Інколи, коли ловили дітей - безхатченків, які від голоду крали буханку хліба, їм давали розстрільну статтю, незважаючи на те, що дітям було по 12 - 13 років.
Дату народження виправляли. І сміливо, як ворога народу, пускали у расход.
От якби вони пожили у совку, та бажано, не у більш стерпні брежневські часи, а у 1929 - 1953 роках, так би мовити, ближче до "важдя", тоді б я із задоволенням послухав, яку ми прасралі страну...
Період напіврозпаду ізотопу стронцію – 28,79 років. Період напіврозпаду ізотопу цезію – 33,5 роки. Період напіврозпаду ізотопу плутонію – 24 400 років.
Періоду напіврозпаду ізотопу деградації – вічність.
Огидно. Мене вистачає на те, щоб з презирством дивитись на нове покоління молодих зомбованих комуняк.
А далі жити з таким готовими від народження рабами...
Вибачайте.
© Gilead Kroaton [07.06.2013] | Переглядів: 3234
Мітки: #Симоненко 

2 3 4 5
 Рейтинг: 44.4/53

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook