Ех, давненько я нічого не класифікував… . Втрачаю форму. І на ДД стає нуднувато, розмов мало, народ зайнятий суницями-компотами та риговисери конспектує… . І п’ятниця не скоро… . І опчацця хоцця… . І підвальчик Мрачного далеко від мене, на жаль… . Одні многоточія… . Тіпа «скучно, господа!».
Тема – Срач.
Час від часу на ДД буває срач. Що само по собі ні погано, ні добре – це ж, як дощ або весна, температура чи модуль пружності консолі у світлі закону Гука. От буває і все. Як данність і прояв існування реальності. Тіпа "упражнєнія ума".
Нє, ну, канєшна, срач срачу різниця… . Буває різний кількісно і якісно срач. Підкоряючись моїм звичкам все класифікувати (ну, щоб у мізках був порядок і система – тіпа все по поличках) спробуємо розібратися, а що ж воно ото таке є – якісний Срач?.. . Качественний, такскать, Срач. Насичений.
Чому під нікчемним імхо буває по двадцять сторінок обміну трансакціями, а під провокативним іноді по дві-три сторінки «унилого» неіскрометного срачу? Справа, схоже, не у змістові імхо, а у наявності у дурдомівців вільного часу і бажання побазарить. І все ж… .
От є Срач, так всім Срачам Срач, коли хтось запостить тезу «Україна для українців». О, то вічне… . Там є все: нацисти і фашисти, педерасти і космополіти, «бандьоровці», «москалі» і «жиди», «уб’ю в реалі, приходь один, падла, і без брата» і «ПНХ, нацистська сцуко!», а хто учора був тіпа друг (хоч насправді нахер ти всрався, такий «друг»…), той через пару-трійку каментів – вражина клята і «на всю жизнь». Вилітає часто «горобець, якого не впіймаєш»…. .
Або Срач під темою «9 Травня – День скорботи». О! Яки-и-и-й срач! Невзірая на ліца і правила граматики… . Шо інтіресно: срач не на грунті історичної фактології і обміну розумними аргументами, а на грунті тієї патологічної, акуратної канавки на гладенькому, як більярдна куля, валєріному ганглієві совка, що виникає внаслідок генетичної тупості і під впливом шкільного курсу історії під епіграфом «Ми пабеділі!». Тіпа «Вєрую істово!». Не дай бог, коли в суперечку влазить чмо, що начиталося мародерських «Васпомінаій і размишлєній» і вважає себе від того просвітльонним – ото вже повний здець. А єслі хто нє вєрує – то він недобитий бандьоровець і вояка з «СС Галичина», навіть якщо народився він після 1991-го. Такий срач згасає швидко – вже 10-го травня зранку.
8 Березня – не тема. Вірніше-то, Тема, канєшна, і є шо сказать, але… достойний Срач не получаїцця. Із зрозумілих гендерних міркувань. Тим паче, після Срачу на тему 23-го. Що теж Тема, не гендерна, а так... вікова, радісно-дембельська. Хто не служив, так тому ананасу і ни панять. І дорога серцю кожного дурдомівця, що захищав «спокійний сон всякої срані, що в армії не служило, бо жертва аборту».
Ще одна тема для Великого Срачу: «Данеццькі – всі дебіли!». От-т-т-то-то вже ж був колись благодатний грунт для Срачу!.. Правда, останнім часом потребує той «грунт» сильної падлючої підкормки, бо, як виявляється, «даунбаський синдром» вражає не тільки «той регіон», а й регіони, здавалося б, апріорі цілком благополучні. Виявляється, можна бути столичним тіпа киянином у 5-му поколінні і кінченим даунбасом водночас. Як і вродженим донеччанином і справжнім патріотом. Далой ярлики і штампи! Патентовані засоби типу «Фашизьм ні прайдьоть!» виявилися шкідливими, як реформи ригоботоксної Суки. Зрозуміло: імунітет виникає і міцніє, розуміння і поніманіє розвиваюцця. Для Срачу тему не рекомендую – безперспективно, срач швидко згасає, нещасний гіпоксичний зародок Істини завмирає-здихає, так і не розвинувшись у повноцінний Плід. Вудву і Пілігрім миттєво досягають консенсусу і цілуюцця, Мрачний і Слово обіймаюцця, кримські не втручаюцця, федераста швидко затюкують, робицця скучно і нудно… . Противсіхам взагалі сказати нічого, щось лише тупо бекають-мекають, як завжди.... Обстановку оживляють грубі каменти Хрюкера, до яких ніхто не прислухаєцця, бо він вапше невиправний нігіліст і вапше Леопольд.
Тема із тем, безвідмовна, вічна і надійна, як автомат Калашникова: «Хто лучче – ДД чи Риба?» або «Противсіх і ультрас – хто з них більший ананас?». Під такою темою забувається все: і риги скотопадлючі, і інфляція з девальвацією і всякі різні дефолти, і золоті унітази з нефритовими біде, і тости і поцілунки, і свідоміти з одеситами… . Лучче не чіпати. Ій-богу, лучче не чіпати, чуйкою чую! Табу. Впевнився: ни апсуждать! Забути.
Згадані теми придатні для срачу як такого.
Але чи є теми для срачу особливого – конструктивного? Такого Срачу, щоб і словам тісно, і щоб Плід Істини пророс? Щоб не залишився гіркий присмак «і на фуя я це ляпнув?», і щоб «цілісність соціуму» відчулася. І щоб одній легко було наклавати «звиняй, Олежка», а іншому відповісти – «цьом-цьом, Вікуня!». Вопчім, щоб і відтягнутися з наснагою, як на фастівській прийомній «дитині» Стефанії – абортному Бандитові, і легкість на душі зберегти, і ворогів не нажити. Отакий срач можливий? Тіпа м’який дружній Срачь?
А чого ж! Канєшна. Наприклад, теми на вибір і з розгону: «Роль противсіхства на сучасному етапі глобалізації і електрифікації СНГ», або «Яка ж кошкопадла написала за Юлю?», або «Донецьк – родіна возрождєнія України», або «Федерастія – за і проти, і на хера?», або «Калоригогадік – педераст чи фашист, чи 2 в 1, чи вопще?». Якщо тільки «не переходити на лічності», а рассуждать хвілосопські ємко. Про підарасів краще не треба – занадто багато на ДД їм співчуваючих, хтось взагалі явно латентний, то ж і срач вийде злий і неконструктивний. А треба єднатися, кучкуватися і все таке інше, і но пасаран. А з іншого боку… чорт забирай, цікаво ж все-таки знати, хто ж «не такий», а то, чого доброго, ще чарку з підором вип’єш за спільним столом, не дай бог… .
Або «Єдиний кандидат – кролик чи тигр?», «Єдиний кандидат – і Йому волю!», «Єдиний кандидат – чи можливо вапще і січас?»… . А «Баба – дура, а мужик – мудак», а «Чи є на Марсі риба?» або «ДД як розсадник нігілізму і махновщини», і вже зовсім кумедне староновітнє «Полковника на царствіє!»… .
Та дофігішша таких тем. Головне – не переходити на особистості і не чіпати «орієнтацію». І тим, хто полишений почуття гумору і бажання понять, – ни учавчавствувать!
Категорично відкидаю, спростовую і не сприймаю звинувачення у посібництву ригам цім невинним імхо.
Слабо нам сотворити конструктивний Срач? З результативними пологами дитяти Істини?
Ой і ага. А класифікації так і не вийшло, забув за «красними слівцями» і темами. Що ж, якщо коротко, то десь так:
– срач «свій-чужий»;
– срач історичний;
– срач гендерний;
– срач «по ситуації, скороминущий»;
– срач «противсіх – людина чи не зовсім навіть мавпа»;
– срач «рейтинговий»;
– срач «міжособистністний у каментах»;
– срач «юльки і всі інші»;
– срач «даунецькі і всі інші»;
– срач «ти не послідовний»;
– срач «свідомі і виродки»;
– срач «мовний і ваще ментальний»;
– срач просто так, срач заради срачу, тонусу і срачного «задовольствія».
Як добре, що ніколи приводом для срачу не буває теза «Ригофашист – підарас, смердючий вишкребок і падлюча гнида»! Певно, це єдине, що єднає всіх. Єднаймося!
Доповніть, пліз, для повноти картини.
Всім добра!
