Коли ми вже виростимо з дитячих штанців? Чрму ми усі намагаємося впихнути у невпіхуемое. Про що це я? Та все про те ж. Про нашу Рідну Україну, про своє місто, та про політику. До речі про політику. Такі величезні і важливі події відбуваються останні дні, а народу все по хер. Мабуть дуже міцна у нас радянська закваска, що не дивлячись на те, майже вже чверть країни не знають що таке Радянський Союз але Страх у нас залишився на генетичному рівні. Страх на рівні тих людей, яких вели в газові печі і вони не чинили опір, сподіваючись своєю покірністю розчулити гестапівця. Як же потрібно всього боятися, щоб дозволити цій купці відщепенців взяти гору над собою. А може ми не так боїмся, як не бажаєм?. Наскільки огидний був Радянський Союз, який всього за 70 років зміг так змінити філософію людей, зумів прищепити їм такий жах, що тепер навіть онуки Радянських людей, виходячи на вулицю озираються, чи не вартує іх там КДБ. Народ за роки Радянської влади привчили брехати, викручуватися, пристосовуватися, красти і грабувати, але тільки так, щоб ніхто не бачив. Недарма в радянському Союзі була така приказка «Щоб я вам стільки працював, як ви мені платите» або, "Вони роблять вигляд що платять, я роблю вигляд, що працюю".
 
Народ настільки звик до цього, що вже іншого і не бажає. Наш працелюбний народ не бажає чесно жити. Свіжий приклад Грузія. Її з совдепівського болота силою витягли на сонечко, та й що? Переважна більшість людей не бажає цього і партія олігархів та злодіїв має зараз в Грузії 80% підтримку. А скажіть, вам би сподобалося, якби у нас було як в Сінгапурі. Впевнен що так. Але там ти плюнув на тротуар і отримав тисячу доларів штрафу! Точно б тобі не сподобалося це і ти б тицяв поліцейському 100 доларів, аби щоб він тебе відпустив. Так і в Грузії, так і в Україні. Кто бажає часно процювати? Мабуть нікто. Крім мабуть токарів, слюсарів, електриків, ну і так далі за списком, нікому. Але навіть токаря та слюсаря не проти зробити ліву роботу на  верстаті, які  їм не належать, також використовують крадені матеріали та енергію, а гроші за виконану роботу  покласти до своєї кишені, ну мабуть не гроші, а пляшка, але суть від цього не змінюється.
 
А що казати про  тих, який на руках має печатку, (я маю на увазі таку, маленьку, кругленьку, яку ставлять на папір).  Коли в країні 135 різних видів податку і доблесне міністерство Мінздох гадає, які ще податки вигадати, тоді сам бог велів печатеутримувачів дурити його та давати хабара і придумувати нові засоби мінімізувати свої витрати. А Мінздох робить вигляд, що це не бачить і це всіх влаштовує. Ось така у нас країна. Вирубують цілі парки для того щоб поставити чергову нікому не потрібну висотку чи церкву. Знову ж всім по хер. У нас в Одесі наприкінці вул. Тираспольській був маленький скверик, в який виходили погуляти люди , які живуть поруч. Скверик хоч не великий, а в Одесі взагалі мало зелені, але все одно, шматочок свіжого повітря там був. В один чудовий день його оточили парканом і поставили вивіску що тут мають побудувати черговий храм Російського патріархату. Хоч в окрузі, де не плюнь, всюди церква. Я, як зразковий громадянин, взяв аркуш ватману, приклеїв його на фанеру і написав плаката з надписом, щоб повернули парк людям. Вийшов на акцію протесту. Міліціонер, який проходив повз мене, подивився, покрутив пальцем біля скроні і пішов мовчки далі. Люди на мене зовсім не звертали уваги. Приблизно через півгодини приїхав мікроавтобус, звідти висадився десант однозубий бабуль, керованих ченцем сидячим у машині. Так оці бабулі, замість того, щоб піти до зубного лікаря та полагодити зуби, накинулися на мене як ворога усьго людства,  звинувачуючи мене в богохульстві та безбожництві. Проти безбожництва я не заперечував, каюсь, безбожник, але навіщо ж мене за це лупити палицями?
 
А ось ще один приклад нашої загальної любові один до одного. Кілька днів тому над Одесою пронісся буревій. Дійсно було страшне видовище, але ще страшніше було те, що було потім. Дерева падаючи, розбили вітрини деяких маленьких магазинів-будочок, так наші добропорядні «одесити», татусі благородних родин, які повинні навчати своїм прикладом підростаюче покоління, вискакували зі своїх будинків практично в чому мати народила, і бігом мародерствувати, тащили до своєї нори все, що бачили їх завидющі очі. Бачте з'явилася дармова ковбаса. Їх не цікавило те, що господар цієї маленької будочки, який купив за останні або взяті в кредит під величезний відсоток гроші, закупив товар і тепер залишився ні з чим. Ось це і є наш рідний, совковий, бандитський, похренітельскій, хамський і жлобський менталітет.
 
Але народ який він є, такий і буде і іншого не буде. Ну не потрібні нам зміни. Не потрібні!!!! Ось у неділю відбулися довибори в багатьох районах України. Як ви вважаєте, хто переміг? Природно ПР. Опозиція створила там дуже жорсткий контроль, спостерігала за всім, ну тай що?
Народу не потрібні зміни!! Їм потрібна хамська влада, з батогом, але зате якщо даси хабара, то тебе не чіпатимуть, а сусіда ...... Чорт з ним, цим сусідом, все одно я його не любив.
 
Ось ми сподіваємося, що виженемо Хама і у нас буде все добре. Хрін з два. Куди ми дінемо нашу доблесну, непідкупну міліцію? Розстріляємо? Найчеснішу в світі прокуратуру - втопимо? Благородних суддів - повісимо? Безкористних чиновників живцем закопаємо? А себе куди подінемо, з нашою патологічної жагою дати кому небудь хабара?
А якщо всіх перерахованих мною поміняти, то і країна напевно буде в нас не Україною зватися, а наприклад Швейцарія, де там звісно всіх нас немає. Не думаю якщо прийде до влади опозиція, то що то кардинально зміниться. Аж ніяк ні. Але навіть якщо почнеться щось то і змінюватися, то ми самі не дамо їм щось то поміняти. Не такий ми народ і швидше знову покличемо Януковича, чи йому подібного, ніж відучимося брати та давати хабарі.
 
Згоден з вами, що наша країна ще молода. Вірно. І шлях нашої демократії короткий. Теж вірно. Усі країни які знаходяться західніше до нас, до свого рівня демократії  йшли тисячоліття, а ви прагнете всього за двадцять років. За двадцять років, коли в країні правлять злодії-комуністи, і бандити з ПР,  стати вільними людьми неможливо, але боротися за це треба і не можна опускати руки. Треба по трохи, по крапельці, вичавлювати з себе раба. На це, на жаль, підуть сторіччя. У нас в Україні, на щастя, все це поки ще можливо, є ще трохи генетичної пам'яті свободи. Наприклад наш східний сусід вже ніколи не видавить із себе раба. Навіть наявність мерседеса і особистого літака не зробить їх вільними. Як відомо, в тій країні, навіть у самого великого демократа, демократія закінчується при слові Україна.
 
Вірно робить опозиція. Треба народ виховувати, навчати, треба по крапельці прищеплювати волю і вичавлювати з себе страх. Ось пройшла акція протесту в славному місті Донецьк. Не повірю, що там всі сто відсотків люблять Януковича. І начебто на мітинг протесту прийшло аж всього нічого, але для Донецька, навіть ця, не велика кількість вільних від страху людей ввігнало в страх і ступор можновладців. А якби народ не боявся!!!! Чому не боїться народ виходити на вулиці в інших країнах. Там і поліція посильніше нашої, і закони по суворіше. Наприклад в Туреччині зрубали 10 дерев, і мільйонне місто повстало. В Англії вбили одного військового і Англія тиждень вирувала. І так в багатьох країнах. А ми сидимо, хто біля комп'ютера, хто біля телевізора і підраховуємо, а скільки вийшло людей на акцію протесту? Та не підраховуй скільки вийшло, а йди і протестуй. Ага, скажуть мені, знайшов дурня. Сам іди .... Я то піду! .... А ти??? ...... Що боїшся, завтра у тебе заберуть зарплату, пенсію, роботу і у тебе не буде що їсти? Зрештою, якщо будеш сидіти, то й відберуть.