для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Рід і земля


Рід і земля
Знаєте, так склалося у цьому році, що мені з родиною часто довелося бувати на цвинтарі...
То, звичайно, не найприємніше місце. Але чим більш перебуваєш там, тим більше проходить печаль і більше з'являється відчуття єдності з пращурами.
От і знов довелося мені їздити у село на Гробки (у різних місцевостях Проводи, Радовниця, Діди).
Бо ж там поховані мій дід, батько мого батька, його ж, батькова, баба, її чоловік...
Знаєте, є гарний вислів, що Гробки - то єдине свято, на котрому єднається вся родина. І то дійсно відчуваєш.
Ще більше відчутно це у селі, що саме будучи великою родиною, накриває один поминальний стіл на усіх....
Не дивлячись, навіть, на те, що села-то вже й нема... Половина хат пустує.
Всі вибралися у міста.
Але є в році день, коли село знов оживає, коли вертаються до нього вихідці зі своїми "городськими" дітьми, аби зустрітися зі своєю великою родиною.
 
Я не знав свого діда.
Він помер був ще до знайомства моїх батьків.
Як був малим і їздив до цієї могили, мені завжди видавалось, як дивився на світлину причеплену до надгробка, що дід мій геть несхожий на мого батька, проте ж як дві краплі подібний до його брата...
Зараз же чи в мене гостріше око, чи дядько з татом з часом стали подібніші, але схожості вони неймовірної зі своїм батьком.
Та й помітив я, що і сам я, неначе дід, що його ніколи не знав...
В усякому разі, на отій емальці, що висить на надгробку (а більш його світлин я й не бачив) впізнаю і свої густі брови, і свій трохи курносий ніс-картоплю, і серйозний вигляд, і сумні очі..
 
Після Гробків цих все більш відчуваю себе продовжувачем роду. А ще більш то відчуваю, як ходжу по тій землі, що ходив нею колись і дід, і баба, і ще багацько моїх почилих предків...
І от, що я скажу вам: хай би як не занепало село, але коли я йшов у вишитій сорочці сільським шляхом від могил рідних мені людей, після розмови й єднання з ними, то руки мені чесалися до праці. До праці на рідній землі.
 
Після цієї поїздки я зрозумів просту істину. Україна починається з села.
Раніш я цю істину відкидав... Дурний був. І знаю, що ще багато хто відкидає.
Та тепер розумію, що в українця в душі з народження закладена любов до землі.
З давніх давен і гризня-то між нашим братом велася переважно за землю.
 
Чого ж так багато героїв, що Коновалець, що Бандера, що ще вглиб віків, походили з села?
Бо вони, звикши змалечку трудитися на цій землі, бажали її захистити.
Це ж стосується і усіх без винятку вояків УПА.
 
Цю любов до рідної землі помітив свого часу і геній пропаганди Йозеф Ґьоббельс

 
Під якими би прапорами не воювали українці у Другій світовій, воювали вони за рідний край проти загарбників.
Червона армія проти німців, СС "Галичина" проти москалів, УПА проти обох.
І щодо цього вже не має бути ніяких ілюзій.
Дасть Бог, що настане час, коли в ім'я цієї землі вояки-червоноармійці потиснуть, нарешті, руки воякам-бандерівцям.
Бо ж і в ОУН завжди розуміли, що українці в радянській армії воюють не за Кобу, а за Україну.

Коли ж настане між старими вояками це відчуття єдності, то об'єднаються, нарешті, й молоді, за їхнім прикладом, по обидва боки Дніпра....
 
Україна починається з села.
Саме тому цілком нормальним є, коли Україною керують люди, що люблять цю землю і трудяться на ній.
Регіонали ж, варто відзначити, на то негодні.
Всі ж пам'ятають всеукраїнський субботнік?
У нас він відбувався в парку Перемоги.
Краще б не відбувався.. Дивлюсь і плачу:

Ну хіба людина, що працює на землі, має руки та мізки, стане в зоні цілком близькій до лісової білити кожне боже дерево?
Регіонали не відчувають цієї землі. І в цьому їхня та наша біда. Вони відчувають лише жадобу до грошей.
Треба відмити дєньгу? А давайте всі дерева побілимо і скажемо, що був суботнік!Excellently
Тут ще прошу звернути увагу на сміттячко, що його ніхто й не прибирав
 
Тож цю владу треба гнати, як вояки, що боронили рідний край, гнали окупантів: совєцьких та німецьких.
 
Любіть свою землю. Шануйте свій рід.
Розказуйте дітям про предків і вивозьте їх працювати на селі.
Так і відродимо Україну.
 
Бо ж Україна починається з села.
© @ндрійко [03.06.2013] | Переглядів: 3072

2 3 4 5
 Рейтинг: 42.5/32

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook