Притча
 
Олег народився з радісним криком.
 
– Як дзвінко він кричить! – похвалила акушерка. І про себе подумала: «Щоб вже скоріше заткнувся!».
 
Замість відповіді на серйозні питання малого Олега часто відправляли погратися на вулицю. Трапилося так, що у день народження він попросив батьків подарувати йому просту відповідь на просте питання:
 
– Чому ми радіємо життю лише кілька днів на рік, у свята, а не кожного дня?
 
– Станеш дорослим – зрозумієш,– відповів дорослий тато. Хоча сам він не розумів, чому все так влаштовано.
 
У дитячому садку вихователька спитала Олега:
 
– Чим ти любиш займатися?
 
– Навіщо ви питаєте?
 
– Просто так, дитинко!
 
– Я люблю читати.
 
Надвечір вихователька сказала батькам, що вона склала психологічний портрет дитини за допомогою непрямих питань і радить коригувати Олежеві психіку в сім’ї. Адже звичка читати у малюка свідчить про небезпечну замкненість в собі та нерухливість.
 
Коли Олега повели в школу, мати сказала:
 
– Там ти навчишся нового і з користю проведеш час.
 
На першому уроці протягом цілої години учні дивилися на малюнки і по черзі казали, що на них зображено. Нічого нового Олег не побачив. У школі вчили тільки слухатись та писати в зошити продиктоване. Навіть на уроках фізики, хімії та біології не проводити ніяких дослідів, тільки займалися писаниною.
 
На випускних іспитах директор заявив, що ці іспити перевіряють розум. Але найвищі оцінки отримали ті, хто по-дурному запам’ятовував все підряд, а не тільки те, що представлялося насправді корисним для життя.
 
У вищому навчальному закладі, куди він поступив, обіцяли навчити корисній професії. Однак вчили тільки писати, писати ще більше та списувати. Коридори були обклеєні рекламою різних громадських організацій. Олег прийшов до одної з них.
 
– Вступай до наших лав! Ми захищаємо твої інтереси, без страху озвучуємо та вирішуємо гострі проблеми! – агітував голова цієї організації на зборах.
 
– Наша освіта гірша за тюрму. Нам забивають голови сміттям. Треба озвучити цю проблему і сказати, що ми хочемо вчити лише те, що нам потрібно. І щоб викладачі не диктували пустослів’я для записування в зошити, а розповідали людською мовою свій особистий життєвий досвід.
 
– Це все дрібниці, так завжди було! Так і має бути! Є більш нагальні проблеми! Наше суспільство не згуртоване! Пішли на мітинг за згуртованість суспільства!
 
– Чому всі брешуть?!
 
– Ти виступаєш, наче політик!
 
Олег пішов до політичної партії.
 
– Вся проблема в тому, що правда невигідна для наших супротивників,– сказала йому дівчина в партійному штабі,– Тому вони обманюють людей, роблячи вигляд, наче кажуть правду.
 
– Звідки ви це знаєте?
 
– Пішли на мітинг, побачиш.
 
На мітингу йому дали потримати плакат з написом «Ідіоти! Не брешіть людям!». «Ідіоти» мітингували поруч. «Вся проблема в тому, що правда невигідна для наших супротивників!» – доносилося ревіння промовця з їхньої сцени,– «Тому вони обманюють людей, роблячи вигляд, наче кажуть правду!».
 
Олег пішов працювати. Йому казали: хто добре працює, той отримує багато грошей. Але багато грошей отримували друзі та родичі начальства, які нічого не вміли і не хотіли робити. Вони вимагали, щоб всю роботу замість них робив Олег. За жалюгідні копійки.
 
Олег одружився. Йому казали, що в сім’ї буде любов і затишок. Наступного ж дня після весілля він пересварився з жінкою щодо планів на майбутнє. Вони і потім часто сварилися, бо не чули один одного.
 
– Чому ти мене не чуєш? – спитав він.
 
– Хочеш, щоб тебе послухали?! Йди до психоаналітика! – насмішкувато порадила вона.
 
Психоаналітик на ім’я Таня уважно вислухала Олега і сказала:
 
– Дійсно, всі брешуть. Але ти не повинен так думати.
 
– Я сам вирішуватиму, як мені думати.
 
– Насправді тобі взагалі не треба думати. Ти платиш фахівцю, щоб я думала за тебе.
 
– І що ти думаєш?
 
– Я думаю, що ти хочеш сексу зі мною.
 
– Насправді я нічого подібного не хотів.
 
– Я спробувала все, що в моїх силах. Але ти безнадійно хворий.
 
«Вона каже, що я непохитно здоровий!» – здогадався Олег. І все стало на свої місця.