Великий комбінатор був все-таки дитиною у порівнянні з владними чиновниками з українських відомств. Він знав тільки про існування якоїсь сотні «відносно чесних способів» відбору коштів. Наші керманичі пішли набагато далі і вміють пиляти кошти бюджетні абсолютно чесно і способів «мільйон і малєнькая тєлєжка». Один з них мені розповів мій хороший товариш.
 
    Увага, питання до тих, хто займається бізнесом. Скільки потрібно капіталовкладень зробити, щоб мати змогу ЧЕСНО зрубати тридцять мільйонів бюджетних гривень за одну добу? Не буду очікувати від вас фантастичних бізнес-планів, розповім про одну реальну оборудку.
 
     Ви певно знаєте, про існування однієї забавки достатньо забезпечених чоловіків – військово-історичні реконструкції. Так от, цей мій знайомий має таке хобі. З його досвіду і розповідей я можу навести наступні висновки.
 
     Це хобі можуть собі дозволити лише ті, хто не задумується над тим за що завтра купувати буханець хліба, адже уніформа виготовлена за історичними зразками коштує тисячі гривень, а зброя і екіпірування ще дорожче (на порядок), оскільки вона абсолютно аутентична і китайські підробки з сувенірних лавок до таких справ непридатні. Абсолютно легально через державні структури вони купують вітчизняну та трофейну зброю. Одна біда, ця зброя приведена до абсолютно непридатного до використання стану. Отже доводиться ще викласти копійчину (і не малу) для того щоб її привести до здатності стріляти холостими набоями. Умільці народні у нас не перевелися і зацікавленим особам відомі. Ще трішечки грошей та часу на бюрократичну тяганину треба витратити, щоб на такі взірці зброї отримати офіційні сертифікати, щоб не мати проблем з шокованим ДАІшником, коли він випадково виявить цю зброю у багажнику автівки.
 
     Всього таких «полудурків» в Україні декілька тисяч. Вони знають одне-одного і з задоволенням при найменшій нагоді зустрічаються і проводять для народу такі імітації боїв. Їздять по всій Україні та околицям (знову таки за свій кошт) і на річниці подій Другої світової, наприклад день визволення міста, проводять ці шоу. Зазвичай, в середньому це відбувається десь один-два рази на місяць.
 
     Більш забезпечені їх колеги намагаються утримувати екіпіровку німецьких солдат, початківці - радянських, оскільки сама екіпіровка набагато бідніша, форма і зброя дешевша, та й легше дістається чи виготовляється. Мій товариш у цій справі вже ветеран, тому має повне екіпірування фельдфебеля-артилериста дивізії СС «Адольф Гітлер». Повний комплект уніформи (на всі сезони), пістолети, пістолети-кулемети МР-38 і МР-40, Гвинтівку і карабін Маузер, бінокль, підсумки і ранці. Все-все-все до найменших дрібниць, наприклад компасу, лінійки та й навіть медичної аптечки в оригінальному футлярі. Також має мотоцикла, щоправда це звичайнісінький К-700 60-х років перероблений під знаменитий БМВ, при цьому оснащений туреллю з кулеметом та всім навісним обладнанням. Але у їх справі це допустимо, коли переробляється техніка, що у Союзі випускалася за технічною документацією, що була вивезена з Німеччини за контрибуцією. Тобто цей мотоцикл є просто більш пізньою версією того ж БМВ. За це мій товариш щоразу вимушений розплачуватись «героїчною загибеллю» за Фатерлянд, або, щонайменше, полоном на радість глядачам. Аякже ж, реконструкції ж історичні…
 
     Хто бував на таких шоу, сам з цікавості, чи водив дітей (онуків), знають, що перегляд ніяк не обмежується і абсолютно безкоштовний. Ці аматори також приймають у них участь абсолютно безкоштовно. Єдиний зиск від свого хобі ці «звихнуті злегка» ентузіасти мають тільки зрідка, коли їх запрошують для інсценувань якихось епізодів під час зйомок художніх кінофільмів про війну.
 
     І от питається, чи можливо зрубати капусти стороннім чиновникам від діяльності цих аматорів?
 
     Виявляється можна. Недавно цей колега з легким роздратуванням розповів наступне.
 
     11 травня цього року на околицях Києва у Пироговому проводилось таке шоу для киян. Інсценувався останній бій Другої світової війни у Європі, коли вже після офіційної капітуляції, 11 травня 1945 року угрупування німецьких солдат намагалось пробитись з радянської зони, задля того щоб здатись у полон союзникам. Всього в інсценуванні з усіх сторін приймало участь дві тисячі воєнізованих аматорів.
http://novostimira.com/novosti_mira_55134.html
 
     Хоча тут приведена менша цифра, але все одно вражає.
 
      Весь цей захід проводився під «офіційною кришою», яку представляли КМДА, МО України, МВС України, Державна прикордонна служба України і ще якісь організації…
 
     Увага, даю пряму мову:
 
      «Представляешь, они суки, блядь, ни одного холостого патрона не дали для нашей работы. Йух, хотя бы раз накормили, зато… Была организована страховая фирма-однодневка и каждый из нас был за бюджетные деньги застрахован от травм и увечий взносом по  ПЯТНАДЦАТЬ тысяч гривен за человека!!! Чё делают, сволочи?!»
 
     Оцініть красу гри. Та навіть наших солдатів миротворців, які повинні приймати участь у реальних бойових діях на такі суми не страхують. Можу тільки здогадуватись, кому належала ця успішна страхова компанія.
 
     Як казав у своєму знаменитому монолозі Аркадій Райкін: «А если скаждого по рублю взять, это ж сколько получается… Это ж агромадные деньги!!!»…
 
     ...Тридцять мільйонів, без ніяких затрат і ризиків!!! Правда клас?