Толерантність означає терпимість, прагнення до розуміння чужої позиції, протилежного погляду тощо. Толерантність – це добре, це по-людські, це «твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншого». Ну, щось на кшталт «мурашиного братства» блядуна і генія Льва Толстого… . Тіпа, «шоп усім було харашо». Толерантність – це дуже добре, коли той, до кого вона проявлена, відповідає тим же. Толерантністю.
Якщо ж, той до кого проявляється толерантність, ту толерантність не цінить, на ту толерантність плює і вважає її лоховством, а ви йому не «в морду!» – то те уже не толерантність, а толерастія. Щоб зовсім було зрозуміло, моделюємо: вам хтось ненавмисно наступив на ногу і тут же, глубоко асазнавші, вибачився, почервонівши від сорому за заподіяне; а ви йому – нічого страшного, друже, з ким не буває, не переживайте! О! Оце була проявлена толерантність. Натуральна і відповідно до візаві.
Случччай інший: вам наступили на ногу, виматюкали (а не розкидай, падла-лошара, свої срані ноги де попало!), а, коли ви спробували натякнути, шотакжижніззябоценеполюдські, вам дали кулаком у пику, «адідасом» по кісточкам і гомілці, а ви, замість «симетричної відповіді» – по їплу з усіє дурі , не тільки вибачилися, а спробували «налагодити діалог», шоп «понять його точку зору і чого він так». Знайте, ви проявили рафіновану і ницу толерастію! Принижуючу людське сумління, честь, гідність і все те, що робить нас людьми. Це була з вашого боку щира толерастія. Близька до педерастії і майже їй тотожна. Ну, це ще якщо в хорошому сенсі слова… .
Є у мене сусід по під’їзду, бувший викладач педагогіки, звільнений з універу по скороченню штатів (хай скаже спасибі освітній політиці ригогниди Табачника!), хмир років тридцяти. Що він трохи гнилуватий, відчувалося постійно і давно – «вічно абіжєнний». Позавчора дізнаюся, що ця педерастина організовувала перевозку з нашого міста до Києва на мітинг «ригоантифашистів» восьми автобусів! От сука… .
Білать! Та тебе ж, мудака анального, викинули з роботи саме ті, на підтримку кого ти возив таких же безпринципних ублюдків, як сам! Тобі плюнули в пику, а ти за це сказав спасибі!! Об тебе витерли ноги, а ти ті ноги ще й вилизав!!! От уже ж толерастія, так всім толерастіям толерастія!.. Та хер би з ним, якби він був один такий… толераст… .
Сере в душу персоналу якийсь сморідний ригоактивіст… . І каментами, і самою своєю присутністю… . І пишається своїм цинізмом, своєю ницістю, своєю повною відсутністю бодай зародку людської самоповаги. Тварина по суті своїй. Гірше. І знаходяться ж толерасти, що не гидують не те що говорити з гнидою, а й словами-смайликами схвалювати його риговисери!
Не можу зрозуміти таких. Ну, на шматки мене поріжте бензопилою, – не можу!..
А тим часом скотина ница набирає собі самооцінки, скотина вважає, що її сприймають за людину, бо говорять з нею, скотиною, словами. Вербально, перемать!.. Скотина цинічно глумиться над нормальними людьми, а люди, що вважають себе нормальними (і, 100%, дехто й поважає себе «донівазможності»), принижуються до розмов з ригобидлом. З ворогом! З падлюкою до мозку кісток!!! І ця ниця істота напевно ж залишить під цим «імхо» свого сраного ницого камента. На який я, зрозуміло, реагувати не стану: западло.
Про які спротиви і революції може йти мова, коли навіть віртуальне гівно не називають гівном? А якщо те гівно ще й дасть бабок? Реальних. Ну, гривен 100. Що тоді? А як 10 000 дасть, чи пообіцяє дати?..
Країна завдяки тому лайну от-от зірветься у прірву, з якої немає вороття. А Фесенко, сука дешева, щось п…дить на «Свободі слова» про порозуміння-толерастію, і ведучий поводить себе, як проститутка не з дорогих, а мої колеги, ким дорожу, кому руку тисну, ту руку, чого доброго, тій скотині протягнуть… для порозуміння толерастичного . Нє, ну, може, один раз не педераз, канєшна…. Але ж… .
Карочче, толерастія нас погубить… .
Угу,.. випереджаючи запитання тіпа «а сам?», скажу: того мудака з «восьми автобусів» я талановито і натхненно при багатьох свідках-сусідах обклав матом, сказав, що він підор серед підорів, і що я його більше знати не хочу. Підор утерся і мовчки пішов додому. Певно, я був не перший, хто пояснив йому його підоряче місце у нашому університецькому і домовому мікросоціумі. Бо недавно жалівся, що його не люблять. А я йому, підору, ще й поспівчував, грішний: я ж тоді не знав, що він автобуси на Київ… .
Третій день прекрасний настрій.
