Антифашистський мітинг починався об 11-й. Перловку у супермаркеті по акції «Все для антифашистів» мусили почати продавати трьома годинами пізніше. Антифашистський мітинг Кузмінічна мала відвідати за покликом серця. Партійна активістка за комуністів і особа з твердою громадянською позицією за незалежності, фашизм вона ненавиділа всіма макромолекулами ДНК свого старіючого організму. Антифашистський мітинг – не обговорювався.
 
А перловка… Тут все було складніше.
 
До рестарашки на розі, з ревом підлетіли дві іномарки. «Мерседес» з Георгіївською стрічкою вздовж всього борту, завмер впоперек паркувального місця. Антифашистськи-червоний БМВ з серпом, молотом і текстом «150 стр. ордена Кутузова…» тощо, здійняв хмару щебеню, пролетів у волосині від переляканої мамці з коляскою, та різко завмер на тій самій парковці під кутом до «Мерседеса». З розчинених дверей пролунав спів:
 
- Ти толька пазвані Альонє! Альона даст!
 
Власники машин зникли у генделику. З екстремальним паркування спостерігали двоє підлітків.
 
- Сань як ти гадаєш, як можна на таку машину грошей заробити? – спитав кирпатий та русявий.
 
- На такую? На такую нє зарабативают, - відповів його товариш. – На такую – антіфашиздят.
 
Подруга Кузмінічни що сиділа поряд, не страмала праведного гніву.
 
- Да што ви панімаєтє, саплякі!
 
Глузливі посмішки були їй відповіддю.
 
- Бабуля! Ти чєво тут сідіш! Бєгі флагам махать. С фашизмам бароцца! – весело порадив їй хлопець.
 
- З пенсії забрали – на мітингу дадуть, - додав його кирпатий товариш.
 
Хлопці зникли за рогом.
 
- Нєт, ви відіш шо дєєцца? – скрикнула Родіонівна, подруга Кузмінічни. – Вот шо фашизм с маладьож’ю дєлаєт. А всьо пачєму? Нє слєдят січас за палітічєскай граматнастью. Вот сколька раз гаварилі людям – пенсії нє рєжут, а аптімізіруют, для канце… тарации дєнєг для барьби с фашизмам. А пєнсіонний возраст нє павишают. Рукаводства висвабаждаєт людей для барьби с фашисскай заразай. А люді што? Ех, тємната!
 
Кузмінічна схвально кивнула. Політична грамотність мас нині й справді змушувала бажати кращого. Варто було дати слабинку – буржуазна отрута лилася з усіх шпарин. Скажених зусиль їй коштувало витягти доньку з роботи на фірмі-зернотрейдері, що спонсорувала фашистів, та позбутися зятя, який сам перетворився на буржуя – паяв якісь прибори для румунів.
 
Вулицею приплентав десяток мускулястих хлопців у червоних футболках з написом «Фашизм – не пройдет», «Бандеру – в схрон». Зневажливо поглянули на двох бабусь.
 
- Ну чьо бабкі? Зарагаєм? –поцікавилися з реготом.
- А чєво б нє пазагарать синочкі, - Родіонівна розтанула від уваги. – Солнишко та какоє!
 
Кінцівку фрази здоровили не почули – швидко перетнули дорогу й зникли у тому самому ресторані, де перед ними завітали власники антифашистських автівок. Родіонівна радісно сплеснула руками.
 
- Маладци! Какіє харошиє мальчікі! Я вот племянніка сваєво в антіфашисскую лігу прістроіла. А чєво? С депутатами ані накораткє. Гаварят кар’єрний рост абєщают. І матеріальная помащ салідная – зарплати нікакой нє нада. Шо пакушать – всєгда найдьоцца.
 
Нагадка про їжу повернула Кузмінічну до думок про перловку. Сусідка, що працювала на буржуїв у супермаркеті, по секрету повідомила, що перловки буде небагато, тож чергу займати краще заздалегідь. На мітинг треба було прийти раніше. З’явишся перед організаторами на самому початку – ніхто й не помітить коли підеш.
 
Думки про перловку відволікали від великого.
 
- Вчора на хімзаводі фашистка провокація була, - Кузмінічна казала, немов перепрошувала, їй самі було ніяково, що за життя вона так і не навчилася балакати антифашистською. – Мітинг зібрали, нелюди. Не хочуть аби завод закривали.
 
- Депутат Корольков вчєра поавильна сказал, - погодилася подруга. – Пускай фашисти трясуцца над тємі заводамі каториє самі саздалі! А хімзавод антіфашисти пастроілі – антіфашисти і закроют. Ну што пайдьом?
 
Кузмінічна піднялася. Сонечко ласкаво ніжило її загрубіле лице. Серце радісно стукало від усвідомлення величі місії, яку зараз вона обов’язково здійснить.
 
І за перловкою встигне.
 
Дмитро Калинчук.