Почну із зізнання - я краду ваші гроші...
 
“То й що? - спитаєте ви. - Черговий кровосісь! У нас таких – греблю гати! Чи ви, кровосісі, тепер ще й в інтернетах будете хвалитись чого й скільки вкрали?”
 
Та ні. Я не чиновник, не бюджетник і навіть не “бізнесмен”, що до бюджетної установи туалетний папір продає. Коротше – ніякий я не кровосісь.
 
“То й що? - знов спитаєте ви. - Певне, ти просто податки не платиш? То це ще дві греблі...”
 
Знов ні. Плачу всі податки згідно з – прости господи – законодавством.
 
“Та не дури вже голову, а кажи, де ти там що крадеш!” - кажете ви? Розказую, але, вибачте, доведеться почати здалеку – з Китаю.
 
Отже, живе на світі якийсь китаєць Лао Ва Чан. І є в нього дружина і троє маленьких діточок. Щоб нагодувати цих діточок, наш Лао влаштував власний бізнес – продає в розвинені, недорозвинені й інші країни (такі, як Україна) різний електронний дріб’язок (гаджети), який виготовляє його старший брат на китайському ж заводі. Дивно, але замовити у Лао Ва Чана його товар дешевше (навіть з урахуванням доставки), ніж купити аналогічний товар тут. З чим це пов’язано — не знаю, хоч ріжте мене(1)!
 
Далі дії вже проходять в Україні — я замовляю через інтернет китайський гаджет вартістю приблизно 10 американських доларів. На кордоні сидить людина(2), яка длубається у пакунках та конфіскує той, що був адресований мені. Інша людина(2) (це вже десь в нетрях СБУ) проводить експертизу вмісту. Третя людина(2) розпочинає кримінальне провадження за статтею 201 кримінального кодексу України (контрабанда), четверта(2) веде слідчі дії... Ще невідома мені кількість людей(2) забезпечує їм бюрократичну підтримку. Всі ці дії оплачуються бюджетними грошима. Всі ці люди(2) отримують бюджетні гроші — ваші гроші...
 
Що ж такого можна купити у Китаї за 10 доларів, щоб цим зацікавилась СБУ? Відеокамеру. Треба тільки щоб вона була мініатюрна та вбудована в інший предмет. Тоді вона гордо іменується — Спеціальний Технічний Засіб (СТЗ) негласного отримання інформації. Якщо вам важко уявити, що воно таке - СТЗ, то витягніть з кишені мобілку та подивіться на неї — перед вами воно саме і є. Таких СТЗ сила-силенна: брелоки з камерами, ручки з камерами, годинники з камерами, нашийники з камерами, окуляри з камерами...
 
Тож придбання СТЗ у нас є злочином, справа швидко перекваліфіковується у статтю 359 (штраф або обмеження\позбавлення волі до 4 років), заводиться купа паперів, викликаються та допитуються свідки, підозрювані, проводяться обшуки... Потім буде суд, апеляційний суд... Все це — за рахунок потняків платників податків. За ваш рахунок(3).
 
Ну, а поки що — я спокійно сиджу собі за комп’ютером, п’ю каву та тринькаю ваші гроші. Десь там бігають прокурори, слідчі, ще богзнахто в богзнаякій кількості, а я фантазую — яку ж загрозу для держави несуть китайські вироби Лао Ва Чана? Що я такого можу зробити? Заподіяти шкоду здоров’ю автора статті 359, проштрикнувши йому око ручкою з камерою? Принизити його гідність, засунувши годинник з камерою йому в дупу? Почепити нашийник з камерою та прив’язати до статуї правосуддя?(4)
 
Щось слабо фантазується. Піду ще кави зварю. Перевірю тільки спочатку — чи не написано нічого про каву у кримінальному кодексі...
 

1. Якщо хто не здогадався — це був сарказм.
2. Не впевнений, що слово “людина” підходить до цієї істоти.
3. Лише за перший квартал 2013 року було розпочато біля 600 таких справ.
4. Якщо ви подумали, що це сарказм — ви помилилися.