Письменники утопісти (на зразок Оруела), описуючи тоталітарні режими майбутнього, навряд чи припускали, що вигадані ними законотворчі маразми реально можуть колись втілитися в реальному світі.
 
Тим не менше, маємо показові зразки того, що фантазія письменників виявилася значно убогішою за реальність.
 
Візьмемо для першого прикладу Північну Корею. Там стільки різноманітних маразмів, що Оруел з братією нервово курять в кутку. Скажімо, Північна Корея має узбережжя двох морів. Але щасливі мешканці країни осяяної променями Чучхе не мають доступу до моря, бо за п’ять метрів від берегової лінії натягнутий колючий дріт по якому пропущений струм. Пояснюється все тим, що це запобіжний захід від висадки японсько-американсько-східнокорейського десанту. Захищають таким чином країну від світового імперіалізму.
 
Втім, складається враження, що Україна впевнено рухається дорогою лиш схематично окресленою першим патріархом Чхве Чжеу і чітко вималюваній в чучхейскій формулі, створеній Кім Ір Сеном.
 
А як ще інакше пояснити заборону пересуватися на велосипеді по Грушевського, 5 у місті Києві. Хто не знає, то це вулиця, де знаходиться Верховна рада України.
 
Особисто для себе я це можу пояснити лише десятим розділом трактату «Сяо цзин» «Правління мудрістю», де сказано: «В природі Неба та Землі людина являється найціннішим». Ви звернули увагу, що в цій фразі немає жодної згадки про велосипед? Отож бо.
 
До того ж велосипед являється достатньо зручним транспортним засобом для того, щоб перевозити на ньому тротил, динаміт, мінометні міни та бенгальські вогні. А ще з велосипеда дуже зручно вести автоматний та гранатометний вогонь по народним депутатам. Бо у велосипеда відсутня кабіна як така і тому немає потреби виходити з транспортного засобу. Можна просто, зупинившись на узбіччі, зіпертися однією ногою на бордюр і з плеча пульнути в цю верховну зраду з якогось АГС-30.
 
Так, щоб назавжди…