Суспільство поступово але вірно поляризується, розділяючись на два ворожих табори. „Ми” і „вони”. Вони втратили контроль над власним безумством і вже не знають, як їм реалізувати свою неконтрольовану ніякими (хотів написати "законами"...) гальмами владу.
 
Вони не мають нічого людського, проте мають зброю, „ксиви” і „кришу”.
 
Регіональна „криша” їх нагодувала, точніше – зняла намордники, відпустила поводок і дозволила жерти стільки, скільки влізе в їхнє ненаситне канібальське горло. Жерти, звісно, нас.
 
А також навчила правильно писати слово „бєзпрєдєл” і натякнула, що це відтепер – норма „жизні”. Натякнула жирно, всім своїм татуйованим єством, загартованим у кримінальних війнах 90-тих.  
 
Безпрєдєл ментам сподобався.
 
Вони вже давно стоять поруч, пліч-опліч – бандити і менти. І вже тяжко сказати, хто викликає більшу ненависть і огиду. Боюсь, що таки менти. Бо свій безпрєдєл вони лицемірно-фарисейськи змащують патокою словоблуддя на тему захисту нас від бандитів. Це словоблуддя чимось схоже на фарисейство попів-атеїстів, коли ті починають з єлейними інтонаціями віщати від імені Бога.
 
Парадоксально, але я вважаю бандитів чеснішими від ментів. Це ж до якої степені деградації дійшло суспільство...
 
Для кого новина, що менти можуть нізащо закатувати людину?
 
Хто сумнівається в істинних причинах смерті студента Ігоря Індило?
 
Для кого не зрозуміло, чому треновані відморозки безбоязно руйнують хату Ніни Москаленко в центрі Києва?
 
Так, це все вони – наші доблесні „правоохоронні органи”...
 
Їхня „жизнь удалась”!
 
Є необмежені права, але немає ніяких обов’язків. І вже їм не хватає убогої фантазії: як би розважити себе, чим би заповнити оту космічну порожнечу бездумного і нікчемного існування...
 
Але якщо напрягти залишки отого підчерепного рельєфу, який фуражка надавила, то таки можна видавити нехитру ідею – подавити колесами пішоходів на тротуарі. Це так весело! Ти їх давиш, а вони розбігаються у всі боки, як таракани – всілякі бабці пенсійного віку, жіночки з колясками... А якщо хто не задоволений, то тут якраз і потрібна „ксива” – на тобі в морду! Шо, лошара, з`їв? Читай! Це тобі не хер собачий за кермом, а цілий прокурорський работнік! Конкретний авторитет, в законі!
 
Але – що це?.. Ксива, перед якою всі мусять робити два „ку”, видирається з прокурорських рук місцевими пацаками і розтирається по асфальту... А потім ці ж пацаки тягнуть свої руки до самого прокурорського з тією ж асфальтованою метою... Упс! Непорядок! Ми так не домовлялися; це – самосуд, беззаконня!
 
Ні, панове. Самосуд – це єдино можлива форма відплати. Самосуд – це є наша реакція на ваш безпрєдєл.
 
Франківськ, день міста. Менти підрізають „фольксвагена”. Аварія, смерть водія. Мент, який перебував за кермом, зникає з місця події. Появляється через годину. Люди кажуть, що то інший, бо зниклий був під шафе. Менти це заперечують. Кому вірити на слово? - вже й не знаю...
 
Натовп звіріє, бо не вірить у „правосуддя”.
 
Я дивлюся і думаю: що ж буде, коли суспільний градус ненависті до криміналу в погонах дійде до точки кипіння? Чому уроки історії дійсно нічому нікого не вчать? Чи хто не пам’ятає, що відбувалося з жандармами після сімнадцятого року? Ви вважаєте, що це малоймовірно? Тоді ви просто дурні, вибачте на грубім слові (просто іншого я не підберу).
 
Перед 17-тим також мало хто вважав такий сценарій ймовірним. А Румунію часів Чаушеску пам’ятаєте? І де ті секурітатчики? Гей, прокурорські, не чую сміху!
 
Не треба вираховувати ймовірність подій. Треба відчувати градус ненависті. Бо цей пар під кришкою – то є потенційна енергія суспільства. Потенційна, але руйнівна.
 
І наразі саме ви з маніакально-дегенеративно тупістю продовжуєте підкидати дрова під цей паровий котел.