Опозиція. Чи є вона сьогодні? Мені, людині, що живе далеко від скупчення великої маси людей, не дуже то й видно, що саме відбувається там, у великих містах.
Але те, що відомо, примушує шукати відповідь на питання «Із ким іти. Кого підтримувати».
Коли розпочиналась уся історія створення Держави, то було бачення майбутнього. Був В*ячеслав Чорновіл та програма створення НЕЗАЛЕЖНОСТІ.  Була каста людей, що знаходилась при владі десятиліттями. Із представників цієї касти були ті з якими  праглось працювати й надалі. Були такі, з якими сидіти за одним столом не мала бажання. Різні були люди. Система звела їх докупи. Бажанні тодішньої опозиції змінити систему була зрозумілою і ясною мені, людині зовсім далекої від політичних сподівань.
  Не стало В*Ячеслава Чорновола. НЕ минуло багато часу, як РУХ вирішив стати мілкішим, Створивши дві організації. Як вибрати того, із ким залишитися, кого підтримати? Ті, хто далеко від керманичів, ті, хто не відав ані облич, ані настроїв, ЯК вирішити їм власну прихильність? Хтось про когось розповів, хтось когось особисто знав: «Давайте підтримаємо Юру. Ми з ним у хвутбола разом грали. Гарний хлопець» Ото так і віддівали прихильність власну. А коли Юра вирішив підсилити себе давнім членом компартії, то ті, хто усією душею прагнув його перемоги, відвернулися від нього враз. «Чому?» -виникало запитання у тих, хто  З ХАТИ В ХАТУ розповідав про гарного хвутболіста. А вияснилось, що людина, яка мала стати фундаментом підтримки, в радянські часи насолила цим людям так відношенням до ЇХ РІДНОЇ МОВИ, що довгі роки передавали вислови компартійного функціонера близьким. Виникало питання – ЧОГО ПРАГНУВ ЮРА, створюючі спілку?
  Опозиція сьогодні. Я, до прикладу, знаю випадки, коли представники опозиційних партій вели себе не найкращим образом із звичайними людьми лише намагаючись показати власну зверхність. Я знаю людей із провладної партії, які грамотно й послідовно виконують ту роботу, за яку взялись. Представники провладної партії виводять в світ вільних людей, здатних до вибору власного шляху. Мені якось зауважили, що «йому не треба». Якщо так, то чому щось повинно бути треба іншому, який живе на зарплату, яку отримує коли-не коли, або на зарплату, яка не дозволяє зводити кінці з кінцями.
  Лише тоді, коли отой, що шукає можливості виростити власних дітей працюючи на базарі або отримуючи мінімальну зарплату, буде ЗНАТИ ЧІТКО за що він має підтримувати ту чі іншу сторону, лише тоді він буде її підтримувати.
А наостанок скажу, що великий відрив опозиції на виборах у нашій місцевості стався в результаті кількох чинників :
1- величезної недолугості представників ПР, які САМОСТІЙНО підклали міну під себе;
2- активною роботою людей за принципом «із хати в хату»;
3- активною позицією представників опозиції під час процесу виборів, що унеможливило підтасовку голосів.
Але я маю глибокий сумнів у тому, що хтось на сьогодні зголоситься їхати світ за очі для зустрічах із однодумцями.