для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

НАША ДОБЛЕСНА МІЛІЦІЯ, Або розбій по рахівськи


НАША ДОБЛЕСНА МІЛІЦІЯ, Або розбій по рахівськи

Кілька днів тому в розмові зі мною жінка з Тячівщини, побачивши наряд бравих хлопців у мундирах, з гіркотою в голосі сказала: «До смерті боюся міліціштів! Я не злочинниця, законопослушна, але від одного їх вигляду в мене починають тремтіти руки. І нічого з собою не можу вдіяти».
Згадався цей епізод, коли в редакцію звернулася підприємець із Рахівського району Оксана Михайлівна Вербіщук. Вона не натякала, а прямим текстом заявила, що наші доблесні правоохоронці тісно пов’язані зі злочинцями. Замість карати їх за протизаконні дії, міліція цинічно прикриває братанів, вдає, що працює в поті чола над розкриттям їх «геройських вчинків», робить усе, аби заплутати сліди, затягнути час, а потім потихенько все спустити на гальмах.
На жаль, про невтішний стан справ злиття злочинних угрупувань з працівниками правоохоронних органів закарпатці повідомляють нам чи не  кожного дня. І підтверджують сказане конкретними прикладами. Враховуючи це, нема чого дивуватися, що прості люди стали боятися міліцію, не вірять їй, намагаються звертатися до неї тільки в крайніх випадках.

 
Кум, брат сват…
 
Закарпаття унікальний край в якому кланова родинність в правоохоронних органах та органах влади чи не головний показник. В останні роки він набув кримінального характеру  злившись із останнім, і зрозуміло, що «дахуючи» його. На цє – свіжий приклад.
 
Начальнику  УМВС України
в Закарпатській області
п. Варцабі В.М.
Вербіщук Оксани Михайлівни,
1978 р. н., мешканки смт. Ясіня,
вул. Визволення, 243 Рахівського району
СКАРГА
19.12.2012 року о другій годині ночі озброєна злочинна група проникла на базу  в с. Лазещина, Рахівський район, Закарпатська область, яка належить приватному підприємцю Вербіщук О.М. Погрожуючи охоронцю вбивством, застосуванням до нього фізичної сили та зброї, вийняли з мобільного телефону картку, зачинили його в холодній кімнаті, щоб він не зміг повідомити власника та міліцію. Злочинна банда викрала два лісовози, обладнаних маніпуляторними устаткуваннями, чим мені нанесено 250000 грн. матеріальної шкоди. Разом з тим, на два місяці 20 робітників втратили роботу, а їх сім’ї залишилися без зарплати. Фірма, крім вартості машин, втратила дохід біля 200000 грн., не беручи до уваги моральну шкоду.
Дуже прикро, що злочинна група діяла у змові з працівниками міліції, оскільки угон машин проходив у супроводі правоохоронних органів. Проїхавши біля Рахівського РВ УМВС, двох чергових постів ДАІ та посту прикордонників, злочинна група безперешкодно приїхала в Тячівський район.
Злочинну групу організувала Кут Олена Василівна, 1951 року народження, мешканка м. Тячів, раніше засуджена за шахрайство. До злочинної групи також увійшов її син Петро. Інші особи поки що не відомі.
Загадка втому, чому кримінальне провадження не кваліфіковане за ознаками злочину, передбаченого ст. 187, ч. 3 КК та ст. 185, ч. 3 КК України, а відкрито  кримінальне провадження за ознаками злочину як самоуправство. Тепер відповідь, чому міліція безсила: тому, що Тячівським РВ УМВС керував полковник міліції Немеш Михайло Федорович, що зараз призначений начальником карного розшуку в УМВС України в Закарпатській області та являється сватом Кут О.В. Не виключено, що у злочинній групі міг бути другий син Кут О.В., який одружився з донькою начальника міліції Немеша М.Ф. Тому так важливо притягнути злочинну групу до відповідальності.  Слідчий, у якого в провадженні кримінальне правопорушення, безсилий. На нього керівництво (сватови) тиснуть. У мене таке відчуття, що кримінальне провадження не є під наглядом прокурора, а досудовим слідством керує Кут Олена Василівна.
Шановні, у мене зовсім не опустилися руки і я ще не втратила надію, що воскресне правда і злочинці будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. Мене дивує службове розстеження, яке підписано т. в. о. начальника УМВС п. Буковчаника В.М., який мене проінформував, що має письмове звернення від 26.12.2012 року до керівництва Міністерства Внутрішніх Справ України про неправомірні дії окремих працівників міліції під час приймання реєстрації тяжкого злочину. Мені з перших днів почали вішати локшину на вуха, що за результатами проведеної службової перевірки встановлено, що 15 грудня 2012 року в черговій частині зареєстровано заяву Кута Івана Петровича, однак ніхто не розібрався, що автомобілі викрадені та належали мені, Вербіщук О.М. Лісовози, згідно з генеральним дорученням, Кут Олена Василівна продала Куту Івану Петровичу, їх з території не викрадено і вони до цього часу знаходяться на території с. Лазещина.
Службова перевірка стверджує, що викрадені автомобілі належали Кут О.В. Як мною доведено, викрадені лісовози – моя особиста власність.
Шановні, з цього листа випливає, що місцезнаходження автомобілів встановлюється. Пройшло три місяці, а машини ніхто так і не збирається оголошувати в розшук. Дуже прикро, що міліція носить міліцейську форму та захищає злочинців, у той час як вона зобов’язана захищати та карати нас згідно з буквою Закону.
Звертаюся до Вас та прошу розібратися, чому за три місяці немає кримінального провадження за кваліфікацією відповідних статей Кримінального кодексу.
За три місяці слідчий дивом запросив Кут Олену Василівну та її синочка Петра, яка дала пояснення, що вона машини не викрадала. Син приніс фальшиве неперевірене алібі, а слідчий розвів руками. Впізнання слідчий не провів, повідомивши мене, що він повинен знайти однакових осіб, які б були схожі на Петра. Відтворення слідчий проводити не збирається. Мені стало відомо, що керівництво його залякало. Його зобов’язали проводити досудове слідство за схемою, яку видасть Кут Олена Василівна. Хто відповість за строки досудового розслідування? Ст. 219 КПК України чітко вказує слідчому та прокурору, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом одного місяця. Три, шість та дванадцять місяців – це резонансні злочини.
Що стосується пред’явлення особи для впізнання, ст. 228 КПК України зазначає, що перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий та прокурор попередньо з’ясовують, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю   особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.
Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різних відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Ст. 228 КПК містить 9 пунктів. Однак мені незрозуміло, чому за три місяці не проведено впізнання. Охоронник добре запам’ятав, як над ним знущалися та, із застосуванням зброї, закрили в холодній кімнаті.
Виходячи з викладеного, прошу:
1. Негайно витребувати матеріали кримінального провадження, ретельно вивчити та розібратися, чому за три місяці подію злочину не кваліфіковано за передбаченими ознаками злочину.
2. Винних міліціонерів притягнути до відповідальності, чому гальмують досудове розслідування.
3. Розібратися, чому за три місяці не знайдено лісовози, адже при бажанні знаходяться речі, менші за сірникову коробку, а рахівські міліціонери не можуть знайти два лісовози, обладнані маніпуляторним устаткуванням.
4. Про вжиті заходи повідомити мене письмово.
Додаток: копія на 1 аркуші.
14.03.2013 рік.                                                                    
Приватний підприємець                                           Вербіщук О.М.
 
Відповіді від «дахів»
 
Так уже в житті складається, що хтось мириться з нанесеними їм образами, з завданими збитками, вважаючи за краще не заявляти в міліцію, розуміючи, що правди сьогодні домогтися дуже непросто. А хтось сміливо кидається відстоювати свої спаплюжені права й іде в цьому плані до переможного кінця. Як на нас, то приватний підприємець Оксана Вербіщук саме з тих, останніх. І це нічого, що супротивник – Кут Олена Василівна - виявився досить міцним горішком, з впливовим надійним «дахом». Про протизаконні діяння  цієї особи красномовно свідчить хоча б заява про злочин від 07.12.2012 року, подана прокурору Закарпатської області Петруні А.Л. та начальнику УМВС  України в Закарпатській області Варцабі В.М. її колишнім чоловіком Кутом Іваном Петровичем. Цитуємо згаданий документ:
«Доводжу до Вашого відому, що моя колишня дружина Кут Олена Василівна, 1951 року народження, м. Тячів, вул. Куйбишева, 59, незаконно проникла в мій автомобіль, від якого в неї були запасні ключі, і викрала всі реєстраційні документи приватного підприємця, державний акт на земельну ділянку, навіть кредитну карточку.
Неодноразово звертався до Кут О.В. віддати мої викрадені документи, але вона категорично відмовляється.
До правоохоронних органів раніше не звертався, бо не мав свідків, що вона від мене викрала всі документи. Після, як звернувся в «ПриватБанк», де мені дали роздруківку, і також через відеоспостереження, є доказ, що кошти з кредитної карточки знімала Кут О.В.»
Отака вона, кремінь-жінка, ота Кут О.В.! І нашій пані Вербіщук вона також заливає сала за шкуру. Допекла так, що приватний підприємець 02.01.2013 року також  звернулася з заявою про злочин з її боку до начальника УМВС України в Закарпатській області Варцаби В.М. Цитуємо:
«З 27 грудня по 02.01.2013 року на мій номер мобільного телефону поступають погрозливі есемески, які по змісту видно, що їх пише Кут Олена Василівна, яка мешкає в м. Тячів.
В есемесках мова йде про погрозу моїй малолітній донечці, а також зміст есемесок порочить мою ділову репутацію та чесне ім’я.
Також в есемесках йде мова про те, щоб забрати свої заяви та скарги, оскільки на 19 грудня 2012 року Кут Олена Василівна організувала розбійний напад на фірму, якої являюсь керівником та засновником, і викрала дві вантажні машини (лісовози)»
Сказати, що правозахисна інстанція, до якої звернулася Оксана Михайлівна, не зреагувала на цю та попередні скарги, було б неправдою. Звідти таки надійшла відповідь від 18.03.2013 року № 7/В-60 за підписом першого заступника начальника С.В.Россохи. Ось що написав їй високопоставлений міліцейський чиновник стосовно згаданих есемесок з погрозами. Цитуємо:
«… за Вашим зверненням від 02.01.2013 року про те, що у період з 27.12.2012 по 02.01.2013 року Вам по мобільному телефону погрожувала фізичною розправою громадянка Кут О.В., 05 січня 2013 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012070140000028 та розпочато досудове розслідування за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ст. 129, ч. 1 (погроза вбивством) КК України»
Ну, і чергова фраза, що досудове розслідування на даний час триває. А про його результати буде повідомлено скаржницю додатково. І все б нічого, коли б слідчі не розтягнули свою роботу на невизначений час. На календарі вже добігає кінця другий весняний місяць, а результатів – нуль. І нічого «додатково» повідомляти пані Вербіщук. Бо, вважає та, ніхто й не збирається питати за законом із Кут Олени Василівни за образи й погрози фізичною розправою.
Все перевернуто з ніг на голову, як каже скаржниця, й стосовно викрадених автомобілів. Ось що написано у цьому ж листі:
«… З’ясовано, що за заявою Кут І.П. від 19 грудня 2012 року до Рахівського РВ УМВС про те, що його колишня дружина Кут Олена Василівна, не поставивши його до відома, самовільно забрала автомобілі, які їй належать, та якими він користувався по дорученню, 20.12.2012 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ст. 356, ч. 1 (самоуправство) КК України»
Чомусь, дивується пані Вербіщук, ніде не фігурує той факт, що дані автомобілі Іван Петрович Кут купив у своєї колишньої дружини та заплатив їй за них гроші. Отже мова аж ніяк не може йти про самоуправство, а про крадіжку, а, отже, злочин.
Щодо звернення самої Оксани Михайлівни, то їй конкретно відповіли таке:
«… за Вашим зверненням… про те, що 18 грудня 2012 року в с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області невстановлена особа погрожувала фізичною розправою охоронцю ПП «Вербіщук О.М.» - Бронтерюку Р.І., 27 грудня 2012 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012070140000243 та розпочато досудове розслідування за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ст. 129, ч. 1 (погроза вбивством) КК України»
І знову ж та сама ситуація: слідство затягується на невизначений час, незважаючи на те, що законом визначені певні часові рамки. Кому це вигідно? Аж ніяк не скаржниці із с. Ясіня Рахівського району!
Таким же дивним духом просочена й відповідь з УМВС України в Закарпатській області від 11.01.2013 року за підписом т. в. о. начальника В.М.Буковчаника:
«… 27 грудня 2012 року органом досудового розслідування Рахівського РВ УМВС відкрито кримінальне провадження № 12012070140000243 за Вашими аналогічними по змісту письмовим зверненням на адресу керівництва управління області 30 грудня 2012 року та 5 січня 2013 року – за заявами про незаконні дії з боку Кут О.В…
Між тим інформую Вас, що вантажний автомобіль марки «Урал-4320» 1982 року випуску, д. н. з. ОА 93-55 АВ та вантажний автомобіль марки «Урал-4320» 1990 року випуску, д. н. з. АО 41-13 АМ (обидва з навісним обладнанням типу «Фіскарс» для завантаження й транспортування деревини) у відповідності до свідоцтва на право власності транспортними засобами серії РСА №595946 та АОС № 648428, виданих Тячівським ВРЕР УДАІ УМВС відповідно 12.09.2006 та 26.06.2008 року, належать на правах власності приватному підприємцю – громадянці Кут О.В., мешканці м. Тячів. У відповідності до письмових доручень з боку Кут О.В., право тимчасового керування визначеними лісовозами належало її колишньому чоловіку гр. Куту І.П. Однак 12 вересня 2012 року, після розірвання шлюбу з чоловіком, попередньо надані доручення на розпорядження даними транспортними засобами гр. Кут О.В. скасувала та 18 грудня 2012 року забрала автомобілі з території ПП «Вербіщук О.М.» в с. Лазещина, буд. 969 Рахівського району.
У кримінальних провадженнях №№ 12012070140000211 та 12012070140000243, відкритих Рахівським райвідділом міліції, встановлюється місце знаходження вище зазначених вантажних автомобілів…»
Отже, зі всього видно, що це не що інше, як переспів змісту попереднього листа, чи, навпаки, перший лист – переспів цього, оскільки датований січнем, а вище згаданий – березнем. Єдина новизна – завіряння пана Буковчаника в тому, що місцезнаходження викрадених автомобілів встановлюється. Та чомусь з порушенням усіх мислимих і немислимих термінів. І в цьому, шановні читачі, аж ніяк не зацікавлена скаржник Оксана Михайлівна Вербіщук!
Високі чиновники в своїх відповідях б’ють на те, що автомобілі на правах власності належать нікому іншому, як Кут Олені Василівні. Приватний же підприємець із смт. Ясіня твердить, що все це – повний абсурд, бо працівники Тячівського МРЕО видали на ці транспортні одиниці нові техпаспорти, що є злочином. Однак про це керівники в міліцейських погонах вважають за краще не згадувати. І знову – аж ніяк не в інтересах пані Вербіщук!
Зрештою, якби лісовози не були власністю останньої, чи домагалась би вона їх повернення, апелюючи до правоохоронних органів про порушення своїх конституційних прав? В це віриться дуже важко. А якщо чесно – не віриться взагалі! Адже ті ж правоохоронні органи в подібному випадку зразу б поставили її на місце, а то й притягнули б за наклеп до передбаченої законом відповідальності. Але ж ні! З Оксаною Михайлівною ведуть переписку високі міліцейські чини, обіцяють знайти викрадені лісовози. Як на нас, то таке можливо тільки у нашій наскрізь корумпованій державі, де бал правлять бакси, родинні зв’язки з посадовими особами, а, найгірше – злиття правоохоронних органів із злочинцями та різної масті шахраями й пройдисвітами!
 
Нове кримінальне коло
 
Зібравши усі відписки правоохоронців  Оксана Михайлівна 17 квітня 2013 року подала чергову скаргу. Цитуємо її.
Прокурору Закарпатської області
п. Петруні А.Л.
Начальнику УМВС України
в Закарпатській області
генерал-майору міліції
п. Варцабі В.М.
Вербіщук Оксани Михайлівни,
1978 р. н., мешканки смт. Ясіня,
вул. Визволення, 243
Рахівського району
СКАРГА
На незаконні дії першого заступника начальника УМВС та начальника управління слідства п. Россохи С.В.
Шановні, Ви найвищі особи в області, які повинні, згідно з буквою закону, нас захищати та карати винних. Однак поки що Ви захищаєте злочинну банду та ігноруєте мої законні вимоги, які я виклала в скарзі, яку скоригувала 14.03.2013 року на трьох аркушах, до начальника УМВС України п. Варцаби В.М. Замість того, щоб розібратися та перевірити всі факти, викладені в скарзі, начальник управління слідства п. Россоха С.В. перевернув усе з ніг на голову та зробив чергову відписку.
Я не заперечувала й не оскаржувала дії Кута І.П. Хоч він подав заяву про розбійний напад та угон автомашини, слідством розбійний напад кваліфіковано так: я самовільно забрала свої автомашини.
Тепер по суті машин, які Кут О.В. продала Куту Івану Петровичу. Він їй за машини оплатив їх вартість. Вона видала генеральне доручення, і будь-яка процесуальна дія повинна проводитися в рамках закону, а не озброєною бандою в дві години ночі.
В ході допиту Кут О.В. дала покази, що ні вона машин не грабувала, а ні її син Петро. Автомобілі, які згідно з техпаспортами, видані на Кут О.В., знаходяться на території приватного підприємства в с. Лазещина. Крім цього, на машинах, які шляхом розбою викрадені, на них Тячівське МРЕО ДАІ 27.12.2012 року видало інші техпаспорти. Це тоді, як міліція Рахівського РВ УМВС два місяці умовно їх шукала. Працівники Тячівського МРЕО ДАІ скоїли злочин. Колишній начальник, а зараз заступник УМВС, Немеш М.Ф. допомагав та організовував, щоб злочинну банду не розкрили. Невже в Закарпатській області відсутня карність за злочин?
Кут О.В. пише мені нецензурні есемески. Невже її не можна притягнути до кримінальної відповідальності?
В разі, якщо не послідує всебічного досудового слідства, не буде внесено в базу даних як розбійний напад та не повернуті мені машини, я буду звертатися з позовом до суду про відшкодування вартості машин та нанесення матеріальної та моральної шкоди.
Виходячи з викладеного, прошу:
1. Розглянути мою скаргу від 14.03.2013 року, скеровану начальнику УМВС.
2. Витребувати матеріал з Рахівського РВ УМВС та досудове слідство проводити слідчим УС УМВС.
3. Про вжиті заходи повідомити мене письмово.
Додаток на 19 аркушах.
                                    Вербіщук О.М.
До цього слід додати, що  пані  Оксана Михайлівна, за той час. Що минув з дня скоєння проти неї злочину  два рази записувалася на прийом до начальника  УМВС в Закарпатській області  пана Варцаби В.М. Але зась! Цей вельми поважний пан їй у особистому прийомі відмовив… З чого це? На це також є своє пояснення. Адже не  так просто провести вкрадені машини через  три правоохоронні пости… та продати їх за два тижні по новим  техпаспортам. Без сприяння  відповідних  правоохоронців ні як не обійтись.
До речі коли свого часу пан Кут І.П  мав не обережність зайти у свій будинок, щоб забрати курточку, було негайно викликано опергрупу у кількості  6 чоловік. На це не дивуйтесь бо пан Немеш був того вечора на веселі. От вам і  мораль подвійних стандартів.    
Від редакції. Ми продовжуємо  розпочате  незалежне журналістське розтеження. Від редакції газети скеровані відповідні заяви та звернення у вищі державні установи. Про перебіг подій навколо цієї справи у наших подальших випусках.  

 

 

 
  
 

 

 
  
 
  
© temnov1950 [24.04.2013] | Переглядів: 4539
Мітки: #Захарченко 

2 3 4 5
 Рейтинг: 40.9/18

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook