Чому з дитинства нас привчають триматися вкупі у класах, групах, гуртках, натовпах та корпораціях, установах та інституціях, молитися на колектив, жертвувати собою заради всемогутнього і всемилостивого колективу, принижуватись самим та принижувати кожного, хто висовується, поважати кожен паркан на своєму шляху більше, ніж свою, самостійно протоптану життєву стежку?
Це деструктивний культ колективізму, тотальна психічна епідемія соціального сектантства.
Чому ми звикли і тупо погоджуємося не вірити собі та брехати іншим, чому казати правду від себе невигідно, а брехнею від імені всього народу легко купити славу та багатство, чому всі брешуть, наполягають і вимагають, щоб брехню почули, повірили у брехню, сміялися над правдою, прекрасно знаючи свою правду та усвідомлюючи дешеве трюкацтво чужої модної брехні? Це деструктивний культ колективізму, тотальна психічна епідемія соціального сектантства.
Чому наше життя замість власної доброї волі людини, конкретних, особистих дій, задумів та домовленостей, самостійно створених нами цінностей будується на застарілих міфах про блаженність соціальних відносин, істинну і всемогутню суспільну думку, священність соціальної норми? Це деструктивний культ колективізму, тотальна психічна епідемія соціального сектантства.
Чому, читаючи це, ви не гніваєтесь на себе за бездумність, бездіяльність та стадність, за те, що замість особистого розвитку безплідно товклися у натовпах, говорили пусте і марно шукали істину в шумі, не бажаючи бути розумною людиною та взяти на себе відповідальність і вигадати свою істину самостійно, чому гніваєтесь на автора за його ненормальність, кличете на допомогу психіатра, соціолога, прокурора та десять громадських активістів з найближчої недільної школи, а може, агресивно стискаєте кулак, щоб показати, в чому, на вашу думку, сила народовладдя? Ви ж знаєте: це деструктивний культ колективізму, тотальна психічна епідемія соціального сектантства!
Україні потрібні одинаки. Самостійні у скупченні. Цілеспрямовані у гніві. Щедрі у радості. Креативні у любові. Дурна річ – виплескувати емоції, робити жести, повторювати і повторювати мантри про громадянське суспільство, націю, історію, реформи, освіту, ринок, покращення, суспільну думку, мораль та менталітет. Все це – старе, чуже, нав’язане мені ділками та маніпуляторами, які хочуть володіти мною.
От приклад маніпуляцій. Реклама замість мрії. Не так давно на вулицях під виглядом "соціальної реклами" з'явилися плакати зі словами "Не бійся мріяти!". Так, безстрашність завжди актуальна. Без мрій життя не має сенсу. Але чому поряд з такими правильними словами пишуть дурниці: або "зіграти Джеймса Бонда", або "зустріти схід Сонця на орбіті"? Це іронія? Тоді продовжимо іронізувати, зобразимо на цьому фотомонтажі дійсно веселий слоган: “очі б не бачили жодної реклами”! Справжня мрія несе радість самою грою уяви. Але рекламщики позбавлені ідеалізму. Вони хочуть з мрійника зробити споживача і словом “мрія” заманюють нас, щоб ми довіряли рекламі. А потім - бігли купувати товар, який вихвалятиметься завтра на тому ж бігборді. Чи голосували за політика з тої ж "бігморди".
Ви знаєте різницю між Богом та дияволом? Бог хоче, щоб ви володіли собою. Диявол, навпаки, хоче володіти вами і для цього купляє вашу душу обіцянками та насолодами. А тепер подумайте, Бог чи диявол – ота міфічна всемогутня «громадська думка», «нація», «церква», «економіка», «держава» чи «соціальна мережа», якій ви слюняво молитеся та низько вклоняєтеся, розбиваючи лоб об стіну? Бог чи диявол кличе вас, не думаючи, рефлекторно та імпульсивно реагувати на подразники та споживати насолоди, жити, піддаючись почуттям, не керуючи собою і шукаючи собі господаря чи господа, що на шару навчить вас, нагодує вас та благословить на війну та розмноження в ім’я вічності простого тваринного життя?
Пора зрозуміти: суспільства не існує. Існує тільки твоя добра воля. Україна – це ти. Скільки б людей не скупчувалося, скільки б людей не гнівалося, скільки б людей не раділо, скільки б людей не любило, неважлива кількість: важлива лише якість. Якщо ти лайно – Україна буде купою лайна. Якщо ти промінь сонця – Україна буде золотим небом.
Ти – Україна. Суспільство – це ти і твої відносини з людьми, не більше і не менше; ти будуєш добрі відносини – Україна добра, ти будуєш погані відносини – Україна погана. Удосконалюй свій народ: будь одинаком. Власне, ти давно одинак: всі політики, соціологи, психіатри, вчителі та священники, всі міські божевільні на високих посадах, з екрану телевізора та інтернет-сторінок волають про «атомізацію суспільства», б’ються в істериці, демонструючи тваринний страх втратити владу над тобою дурнуватими нападками на «егоїзм» та «індивідуалізм». Самотність завжди була нормою, а колективи, що борються з «егоїзмом», завжди були мурашниками любителів дрібних кислих укусів чи роями втоплених у чужому меді трутнів, гуртками самообману чи стаями вошивих, хрипло гавкаючих собак, що обирають своїм тотемом якусь велику кровожерливу тварюку, якогось хворого на голову збоченця-колективіста. Дай волю цим «соціальним істотам» – вони б, як Сталін та Гітлер, винищували всіх розумних, всіх одинаків, здатних мислити самостійно, всіх тих, хто розвивається сам, а не імітує розвиток з-під палки або заради дешевого пряника.
Ти ж знаєш, що брехати негарно, сонечко! Визнай чесно: я – одинак! І зроби свою самостійність своєю найсильнішою стороною. Вір в себе, володій собою. Перетвори всесвіт, що належить тобі, у реальність радісного спілкування та плідної самотності, вічного життя та безперервного щастя. І частиною створеного тобою нового прекрасного всесвіту буде інша, суб’єктивна Україна. Не байдужа. Україна, якій потрібні одинаки.
