***
Поверь, Мегара, что и в жизни смерч,
Как в поле ураган, шумит не вечно:
Конец приходит счастью и несчастью...
Жизнь движет нас бессменно вверх и вниз,
А смелый - тот, кто не утратит веры
Средь самых страшных бедствий: только трус
Теряет бодрость, выхода не видя...
***
Да что такое ваш Геракл, скажите?
Чем славу заслужил он? Убивая
Зверей... на это точно у него
Хватало мужества! Но разве взял он
Щит иль копье когда, готовясь к бою?
Трусливая стрела - его оружье,
Военное искусство - в быстрых пятках.
Да может ли, скажите мне, стрелок
Из лука храбрым быть? Нет, чтобы мужем
Быть истинным, спокойным оком надо,
Не выходя из воинских рядов,
Следить за копьями врагов, и мускул
В твоем лице пусть ни один не дрогнет...
Евріпід. (міфічний батько сльому)
http://lib.ru/POEEAST/EVRIPID/evripid1_8.txt
***
Отаке буває з сльомом,
Як Павлуха сачконе...
Як рибалка, та без кльову!
Чи панянка - на конЭ!...
Ні наліво, ні направо.
Стала бричка у імлі!
Люди! Наше діло праве!!!
Ми ж - Сльомісти на землі!!!
***
Нєт судьби без талісману!
Нєт без подвигу війни!
Враг ховається в тумані,
Ждуть... ворожії сини!!!
Кожен хай запам"ятає:
- «Хто прап
ор не пірідаст,
Тих у пеклі пошматає
Злой, жорстокий федераст.»
Єслі ж ти із поля боя
Без штанів нє удірал,
Нє хвилюйся, Wog з тобою!
Хай не мріє фідєрал!
Єслі вдруг ощ
ютіт втому
Самопламєнний боєц –
Ето творчєская кома!
Ето вовсє нє 3,14здєц!
Однозначная погібєль,
У забвенія ріки
Ждётъ поета - єслі відєл,
І нє подавал руки!!!
Єслі знал – на полє брані
Нєдостаточно бойцов...
Что врагі наслалі Сраню,
Іл-лі трол-літ Гворон(цов)
Гори справ, суєтні кіпи -
Зачекають до пори!
Запаляймо смолоскипи!
Розгортаймо прапори!
Вєрь, поет, взойдёть планіда!
Стане на кругі своя!
Ми - нащадки Євріпіда!
Сльом не згине – ніфуя!
©
ЗЕЛЕНЯР [12.04.2013] |
Переглядів: 2426