для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Ти не один


Ти не один
Я розумію, що в інтернет люди заходять, щоб розважитися.
 
Я розумію, що в хорі прохань про допомогу важко розчути окремий голос, а порив допомогти незнайомій людині часто гаситься думкою «тут би своїх порятувати…»
 
Я розумію.
 
Але чомусь іноді незнайома людина стає тобі близькою і її біда перестає бути чужою.
 
Можливо, з тієї причини, що поки ти сам відкладав свої плани на неозоре «потім», хтось ціною свого здоров’я, підтримуваний лише власним натхненням, робив свою справу. Робив її не для себе. Для нас із вами.
 
«Коли Олена відкрила для себе Україну, як її відкривали після настання Незалежності чимало російськомовних українців, вона закохалася в Тараса Шевченка й прийшла на канал "1+1" з пропозицією знімати документальний фільм. То був час захоплення, часом на межі з авантюрою, коли ми вирушали світ за очі – в Петербург, Оренбург, Актау, не кажучи про половину України. Без великої команди, без особливого бюджету, без будь-якого адміністративного сприяння таке було можливо завдяки заряду віри, знання матеріалу й захоплення героєм. Олена Василівна була на тому проекті сценаристом, продюсером, адміністратором і ентузіастом. Нинішні школярі з власної волі качають з Інтернету серіал "Мій Шевченко", відкривають для себе реального Кобзаря й теж закохуються в Україну».  
                                                                                                                            Юрій Макаров
 
Фільм "Мій Шевченко"
 
http://www.youtube.com/watch?v=tncj1KuaYTk
 
http://www.youtube.com/watch?v=uEUq0pBRRKk
 
http://www.youtube.com/watch?v=WFN3OWxpWBE
 
http://www.youtube.com/watch?v=Yx31qqy7TnE
 

Зараз Олена Чекан потребує нашої допомоги.  
 
Інформація з переліком реквізитів постійно розміщена на сайті журналу «Тиждень» та "Української правди".
 
http://tyzhden.ua/News/70549
 
http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/510f90a3e3a93/
 
Хто міг відгукнутися на неї, вже зробили це.  Позаду складна операція. Тепер життя Олени Василівни залежить від нашої небайдужості, адже один курс хіміотерапії коштує близько десяти тисяч доларів.
 
Минулого тижня ми зустрічалися з сином пані Олени – Богданом.  Багато хто із власного досвіду знає, як це – задихатися від жаху за рідну людину. Яка це важка ноша – відповідальність за мамине життя. І як страшно залишитися сам на сам з бідою.
 
Хто має змогу допомогти, поспішіть це зробити. Якщо не довіряєте банківським рахункам, можете написати листа безпосередньо пані Олені.
 
[email protected]
 
В своєму колі чужого горя не буває.
© Лісовська [11.04.2013] | Переглядів: 2756

2 3 4 5
 Рейтинг: 45.2/36

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook