«Депутат Верховної Ради Олег Канівець готовий скласти свій депутатський мандат для надання можливості Юрію Луценку бути обраним депутатом замість нього по округу №126 у Львівській області.
    Про це він сказав у ході чату на сайті glavred.info, пишуть "Українські новини".
Депутат зазначив, що він вже озвучив соратнику Луценко, депутату Ради 6-го скликання Тарасу Стецьківу відповідну пропозицію.
"Якщо у пана Юрія (Луценко) є бажання йти до ВР, я готовий поступитися свій округ заради цього", - сказав він.»
 
      Я не знаю, чи щира ця пропозиція, чи це власний PR депутата, але після Виходу Луценка з колонії йому продовжують загрожувати ризики відтворення старих, чи стряпання нових справ. Це однозначно.
Чи вдасться влада в майбутньому до такої зухвалості?
Це буде залежати від того, як просуваються справи з приєднанням до ЄС, і власної поведінки Юрія Віталійовича.
    Я думаю він і сам це усвідомлює, тому буде вимушений не дратувати звіра аж занадто.
Але, якби була можливість якось, може шляхом зняття судимості європейським судом, відкрити шлях до депутатського мандату – це дало б можливосі більшого маневру на політичному полі і більш відкритої діяльності.
 
      Може пам’ятаєте у фільмі «Список Шиндлера» головний герой, переймаючись кровожерностю свого спільника по партії (здається Отто) увіщував його щодо сутності застосування влади:
 
О:  - «Вы никогда не пьянеете. Вот это настоящий контроль. А контроль — это власть.»
Ш: -  «И поэтому нас боятся?»
О: - «Мы обладаем властью убивать, вот они и боятся.
Они боятся нас, потому что мы обладаем властью убивать произвольно.»
Ш: - «Нет… Власть — это когда у нас есть все основания убить, но мы этого не делаем.»
 

 
      І він яскраво розписав садисту, яка божественна насолода не вбивати, а «Дарувати життя»
Яка імператорська велич в самому жесті дарування життя людині, яка безроздільно знаходиться в твоїх руках. Яка насолода користуватися такою владою…
 
      Отто якийсь час після цього перейнявся помилуванням, але недовго.
Кайф вбивати за своєї забаганки був для нього більш солодким, і єдино ПРитаманним.
 
      Він походивши перед дзеркалами в імператорській тозі і налюбовавшись на себе солнцеликого, таки вяв рушницю, і з балкону застрелив хлопця, якому за хвилину перед тим «дарував життя» милостиво не розгнівавшись за якусь дрібничку.
 

 
      Звісно це кіно… Але у ньому - добрим молодцям урок.
Садист міг погратися в справедливого суддю, якийсь час вдаючі з себе гуманіста.
Але хиже нутро від цього загравання у бандита не міняється.
Не треба цього забувати.
 
      Щиро бажаю Ю.В.Л. міцного здоров'я і многая літа.