Зимним ледом обступило
Моє серце молоде.
Вуйку, шо то буде з нами?
Цьоцю, шо з нами буде?
Наступають на Вкраїну
Цілі орди ворогів.
Як спасати нам державу? –
Я спитати все хотів.
 
«Ти не бзди!», - сказав поважно
Сидір Федорович Шпак,
Замінструктор був райкому,
Зараз  він – нацдемократ.
Член він НУ і «Батьківщини»,
Син – орел-регіонал.
Він далекий матірщини –
Просто я вже «заєбал»…
 
Сидір Федорович легко,
Бистрим помахом руки
Вкинув в рота сто «Мартелю»,
А слідом – два огірки.
І неквапом та повагом
Розпочав мені лікнеп
Про спасіння України,
Про СОТ, НАТО і ЄЕП:
 
«Із донєцкіх териконів
Йдуть бандити ряд у ряд
Їх спинити тільки може
Батько-Ющенко й Бурят!»
Розпалявся Шпак і далі,
Та усе на злобу дня, -
«Ось, дивись, синок, яка тут
Все присутствує фігня:
 
Шоб бандити більш ніколи
В нас до влади не прийшли
Враз, Ківалову Сірожі,
Гарну грамоту дали.
Щоб з’єднати Україну і засипати Дніпро -
Посадив Богатирьову, Тато наш, в РНБО!
Щоб тремтіли всі злодюги, якби бачили його –
Ми Колєснікову Борі ще два ордени дамо!
А Ахмєтову Ринату, в руки владні ниточки -
Він швиденько позшиває ліві й праві береги!
Юля ж візьме гарних хлопців на посади митарів –
Це Валєра Хорошковський і хтось з чемних Буряків.
Їм уже ж куди ж і красти? Ті ж уже ж і не крадуть,
Так, бюджет лиш трохи ділять та і бізнес свій ведуть.
 
Розумієш, то ж здається, що крадуть з бюджету гріш,
А насправді – то є бізнес, він нічим таки й не гірш
Від, наприклад, он, торгівлі – продавати пиріжки,
А продати тіло й душу, лівер і усі кишки
За маленький «цик» по кнопці у відведений момент –
Це, синок, оттут присутній політічєскій сегмент:
 
Перше – вийти в депутати трохи коштує бабло
А його як не відіб’єш – то реальне западло.
Бо, таки ж, складав копійку ще від Льоні Ілліча
Славив Партію, Вітчизну і Вождя, і все ЦК.
Бігав, наче придурілий, та рвав з рук жовто-блакить…
Хто ж то знав, що есесеру залишалось мало жить?!
 
Друге – бидло розпустилось.
Рветься, падло, до крісел
А куди ж піде, даруйте,
Мій  синок? Він що – осел?!
Він тягати буде шпали?
Він буде учить дітей?
Може, буде лікувати
За зарплату він людей?
Ви скажіть, ну, що він вміє?
Тіки таскати блядєй!
На понтовім «Ягуарі»
Та за татове «бабло»…
Ні! Синок – лише в парламент!
Тільки там – не западло!
 
Третє – люди ми маленькі,
Ми Вітчизну любим – жуть!
Дуже ясно уявляєм у майбутнє її путь.
Знаєм, що у світлі далі, треба спрямувать лоха…
Ну, а нам і тут не плохо (вчили це ще у ЦК!)
 
По-четверте – наша мова може сильно постраждать,
Тому ми за русскій будем час від часу споминать -
Щоби, значить, два язики і одна у нас страна…
Два язики в нас як в зміїв, серця також у нас два!
 
Там іще є і по-п’яте, і по-шосте – також є,
Тільки нащо ж стільки знати, у вас совість, люди, є?
Не лякайтесь за країну, не шукайте ворогів!
Майте ви терпіння, люди, я сказати вам хотів.
Подивіться в телевізор – упізнайте там свого,
Патріота та опору і послухайте його.
Він вам скаже гладко й складно,
Як то тяжко нині жить і як Неньку-Україну
Треба нам усім любить,
Як нам треба сильно й дружно «защітіть радной язик»,
Щоб оранжеві фашисти «нє моглі нас ісстрєбіть»!...
 
Сидір Федорович ригнув, з носа витягнув «козу»:
« Патріот я. Професійно, Україну я люблю!»