Десь на днях мене підвозила до станції метро одна жіночка. Як це правильно: постійна клієнтка, або давня приятелька? Ну, щось таке, ви мене зрозуміли. І ось каже вона мені приблизно таке: "А чи не думаєте ви, що Яценюка підгодовують Регіони?"
 
   Мої очі не покотилися по підлозі машини тільки завдяки окулярам.
 
   - Чому ви так вирішили?!- питаю.
 
   - А як же? Ви подивіться: на усе, що творять Янукович із поплічниками, у нього тільки: ми звернемося до суду, ми приймемо рішення... А це ж гопота! Це десь там у Європі когось можна налякати парламентськими слуханнями, або якоюсь там резолюцією, а у нас?... Дуже вже цивілізовано він із ними, а вони такого не сприймають, точніше, сприймають як прояв слабкості. Я бачу, що усі дії опозиції- впусту, тому й роблю такий висновок: за імітацію діяльності він, Яценюк, щось має. Хоч би й можливість бути головним опозиціонером.
 
   Ну й що тут скажеш?...
 
   Зрозуміло, що "Протів лома нєт прийома окромя другого лома". Ці хлопці, що члени Партії Рагулів, та й їхній Головний Рагуль, вони давно вже не сприймають балачки як загрозу. Проти лома діє лише лом, проти бульдозера- граната і таке інше, кожен може доміркувати. Закон? Звертання до суду? Да наш самий конституційний суд у світі прийме рішення, що чорне треба вважати білим. Аж бігом приймуть, тільки "Батя" скаже! І не тільки конституційний, а й будь-який! Так що не треба ля-ля, усі оці звертання до суду- на користь бідних, це імітація, за великим рахунком. Ви не згодні?
 
   Суд буде ЗАВЖДИ по-їхньому. Забудьте. Не треба й рипатися. Тут треба цю братію чимось луснути добряче. І на їхні волання:"Фашисти! Мєрзавци!"- треба відповідати приблизно так: а йдіть ви, шановні, в пішу сексуальну прогулянку!- і не звертати уваги на подальші стогони й прокльони... Поважатимуть рагулі, впевнений!
 
   І ще одне. Не треба дуже розраховувати на стрімке падіння популярності "баклажанів". Так, популярність падає, стрімко котиться униз, летить у прірву... АЛЕ! Чим менше у рагулів прихильників, тим більше тих, хто каже: "Та усі вони однакові!" Ті, хто втратив ілюзії відносно "покращення ще учора", поповнюють лави противсіхів. А скажи що такому, як він у відповідь: "У них проплачена масовка, так і у вас така ж!" І, знову таки, що скажеш? А нічим крити...
 
   Луценко, он, казав про те, що треба зібрати 100 тисяч людей, тоді, мовляв, влада захитається. А я скажу так: якщо буде не 100, а 10 тисяч небайдужих людей- і Головний Рагуль-Гарант потерпатиме від гострого нападу ведмежої хвороби. І ніякий Гундяєв не відмолить! І навпаки: проплачена масовка- шлях в нікуди. Це не боротьба, а просто змагання гаманців.
 
   Хочу сказати панові Віталію: бокс від політики дещо відрізняється, як на мене. В політиці не можна довго ухилятися від боротьби, не можна й імітувати поєдинок: свої ж болільники заплюють. І ще одне. В боксі корисно, так би мовити, показати удар, щоб супротивник перебудував свою оборону. А потім ударити у відкрите місце. В політиці, якщо б’єш, то бий! На нокаут. А інакше це просто розпорошення сил. А вони не безкінечні.
 
   Погодьтеся, що Партія Рагулів- це бізнес-проект. Хай бандючо-совковий, хай потворний, але це, усе-таки, бізнес-проект. Так ось: якщо до лав опозиції рекрутуються люди, що, потрапивши до Ради, тут же продають свою совість (чи її й не було? Тільки бізнес, пробачте, нічого особистого!), то маю підстави вважати отих людців не ідейними борцями з режимом, а спонсорами, які за певний внесок отримали право пройти до Ради. Тобто, опозиція знову ж таки, як і влада- просто бізнес-проект. Я помиляюся? Добре. А що ви, панове, запропонували пересічному посполитому, окрім як дружити проти рагулів? Відродження України? Так і у "баклажанів" є, он-де, дресировані уркаїнці, чешуть українською аж бігом! Де ідея, що здатна покликати людей на вулицю? Агов! Я не чую!...
 
   В одній гарній книзі я колись вичитав таке: йдуть одна на одну дві армії. І там, і там, йдучи на бій, співають "Марсельєзу". В чому різниця?...
 
   Звичайно, я трохи передав куті меду; замість "Марсельєзи" залюбки слухатимуть"Кольщика" чи "Владімірській централ". В синьому таборі, звичайно. Але той, хто має очі, да побачить...
 
   Коротке резюме наостанок. Перше:боротися з режимом цивілізованими методами- імітація. Бидло розуміє ситуацію, лише коли йому зацідять межи очі. Тоді йдуть плачі, ридання та згадується демократія із парламентаризмом. Друге: зрадники другого шансу не мають НІКОЛИ. Третє: прийшла пора зав’язувати з партійними бізнес-проектами. Економіка годує світ, а ідея- рухає. І останнє: якщо бити, то бити. А вийти на вулиці, покрутитися там і розійтися- сенсу нема жодного. Показати владі силу? Чхати вона хотіла на усі "показування". Зреагує влада, тільки відчувши силу на своїй відгодованій дупі.