Іноді все починається з дрібниць.
 
Хоча, які в біса дрібниці, коли 21 квітня 2010 підписується Харківська угода, згідно з якою всупереч положень Конституції термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі продовжено з 2017 до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років, якщо будь-яка сторона не висловить заперечення.
 
Коли рішенням Конституційного суду України від 30.09.2010 про визнання неконституційним закону «Про внесення змін в Конституцію України» від 8 грудня 2004 року №2222- ІV  (т.з. конституційної реформи) й вимогою приведення нормативно-правових актів у відповідність з Конституцією України в редакції від 27 червня 1996 року, форма правління в Україні була перетворена організованою групою представників влади з парламентсько-президентської в президентсько-парламентську.
 
На хвилиночку,  це ж антиконституційний переворот.
 
Або ті ж учорашні збори (див. сходняк) «пацанів», в хавирі на Банковій, що вони мабуть виключно по простоті душевній, вважають за пленарне засідання Парламенту.
 
І над цим усім вщент очманілий  від, як йому здається, необмеженої влади – «гарант» отої Конституції, що якраз і порушується.
 
А от як до цієї дурні ставитись, залежить виключно від української громади. Бо якщо сухою правовою мовою, то маємо діло з діями, що містять в собі склад державних злочинів, але звичайно можна розглядати і як  … «мальчікі пашалілі».
 
От тільки чи варто тоді вже так дивуватися, що «пацанва», оту українську громаду, десь так кількістю в 46 мільйонів, у притул не бачить? Позбавивши більшості прав та свобод, і навіть можливості захистити їх в суді. Бо то обтяжені політесом іноземні політики придумали формулювання  –  «вибіркове правосуддяі». Але ж нам слова підбирати потреби нема, зазвичай його саме до вибраних  «владою» й застосовують, от тільки правосуддя там, і близько не стояло.
 
І тільки коли декілька кимсь пожбурених «сніжків» зненацька приводять до тями, зчиняється оскаженілий лемент, що то … «страшний оскал фашизму». Все не так,  панове «регіонали», це ще на вельми ніжному сніжно-пухнастому шкільному рівні, до вас «прилетіло» нагадування, що ви тут як не дивно … не самі. Вже не кажучи, що зовсім «рамси поплутавши», забули, що всього на всього – слуги народні.
 
Аби ще й люд про це згадав!
 
Адже питання не в тому наскільки гарна чи не дуже в нас опозиція, а зовсім в іншому, як досить влучно висловився в мережі …

Anonymous 2013-04-04 03:09 pm (UTC)

… странное чувство поселилось во мне. Это не отчаянье. Нет. Это молчаливая решительность, окрепшая за последние несколько дней: Мы не должны продолжать позволять оппозиции бездарно руководить нами. Именно мы , гражданское общество должны заставить их подчиниться нам и действовать в наших с вами интересах. Они используют нас, а мы должны использовать их, и выходить на митинг и организовывать свою самооборону, координируя наши совместные действия.

І абсолютно невірно, що українській громаді нема де зібратись, бо поки державні злочинці туляться по хавирах на Банковій, опозиція знаходиться у ВР, а законодавчий орган це зовсім не найгірше місце, як для осередку відновлення української демократичної держави.
 
Особливо коли пам’ятати , що …

ст.36 КК України

Дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання є – необхідною обороною.
 
І кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Отакі «дрібниці»!