Іноді споглядаючи …. з гірського плато мереживо долин зникаючих на обрії, або мінливу гру полум’я багаття що сполохами іскор зникає в мерехтливому просторі нічного неба, чи стрімкий біг диких табунів хвиль, під нестримними поривами вольного вітру, приходить розуміння, що в повсякденній біганині присвяченій побудові «прілічной жізні», ми втрачаємо щось набагато важливіше, а мо й найголовніше в нашому житті … його сенс.
 
А все тому, що справжні, правдиві цінності підміняються облудами, чи як по модньому – фейками. В потоках відвертої брехні губиться цінність справжніх почуттів, відносин, вчинків.
 
Адже неможливо стати дійсно щасливим, послуговуючись постулатом – «коли тобі добре, … тоді коли сусіду ще гірше».  
 
Це патологія від лукавого, з низки гріхів.
Радіти життю неможливо, не навчившись радіти успіхам ближнього. Чи стати краще, не зрозумівши, що коли своїми захопленнями чи найсокровеннішим діляться з тобою, це зовсім не для того, щоб продемонструвати свою зверхність, а довіряють тобі найдорожче і це вже велика твоя відповідальність. Та багато чого …
 
От і дні «катаклізьму» в Києві продемонстрували багато. Надійно зпеленатий сніжним саваном мегаполіс, мабуть вперше за багато десятиріч, несподівано для себе, вдихнув по гірському чисте, морозне повітря. А замість абсолютно безпорадної вертикалі «міцних господарників», зненацька ввімкнулись кращі людські якості – доброзичливість, взаємодопомога, взаємоповага!      
 
Сама природа та сьогодення, поставили перед нами необхідність розуміння досить простих думок, вартих того щоб дійсно стати наріжними …
 

–  Відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе.
 
–  Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони завжди потрібні сьогодні.
 
–  Ми будуємо те, що уявляємо, а отже, від глибини, масштабу і творчого хисту нашої уяви залежить наше майбутнє.
Людина має бути вільною, бо саме свобода надає смислу, гідності і цінності людському життю.

А можливо це також пов’язано з тим, що Земля залишає еру Риб, та входить в еру Водолія. Планета низками стихійних явищ намагається нам прозоро натякнути, що прийшов час змінювати життя, й вона прагне до очищення. В тому числі й від бездумної життєдіяльності людства.
 

«Ера Риб вимагала від людини самопожертви, часом заради чужих ідей, ера Водолія спрямовує людину на розуміння самої себе, духовне зростання, усвідомлення дійсних цінностей, сутності речей та вчинків.
 
І якщо минула ера пропонувала страждання заради очищення від гріха, то нова, пропонує виховання в собі добра та гармонії, заради того щоб бути щасливими тут і зараз.
 
Бо ера Риб давала людству надію на безкінечне прощення всіх своїх гріхів, а ера Водолія вимагає від людини відповідальності за свої емоції, думки, слова та вчинки, й переходу від боротьби з «драконом» в собі до досягнення гармонії з самим собою, довколишнім світом, та Вищими Тонкими тілами Духу людського.»

Відтак поява нинішніх «міцних господарників», в ореолі доведених до абсурду … жаги влади, користолюбства, брехні та ненависті, є сигнал  –  тільки тоді коли ми виховаємо в собі небайдужість й повну неприйнятність всього цього непотребу, прийде День коли все зміниться …