В действительности всё совсем
не так, как на самом деле...
Антуан де Сент-Екзюпері.
 

 
      Сьогодні нам подали страву, зварену на заказ на одній з політичних кухонь.
Звичайно нас не балують вишуканісттю, годують напівфабрикатами.
      Але сьогодні нам замовили справжню, візантійську кухню.
Хочу звернути увагу колег на деякі нюанси блюда, які на перший погляд не впадають у око, хоча і лежать на поверхні. А саме – спосіб приготування інгридієнтів.
 
      Будь-яка рекламна агенція розробляючи для заказника логотип, чи банер, чи іншу продукцію враховує багато речей, і в тому числі смаки і забаганки самого клієнта.
      В данному випадку рекламна компанія виступила власним заказником,
І сама виготовила собі PR. Нам пропонують саме таке бачення.
Виготовляючи  рекламу сам для себе, будьте певні, фахівець точно усвідомлює свої завдання і цілі.
Ось від цього я і пропоную відштовхнутися.
 
     ВОНИ НАПЕВНЕ ЗНАЛИ ЧОГО ДОМАГАЮТЬСЯ, І ЯКІ ЦІЛІ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ.
 
      Роздивимся запропоноване фото, як рекламний продукт...
Судячи з полотна, яке випливає з друкувальної машини, ця фірма реклямує себе такою, що не має жодних застережень, чи моральних границь, коли йдеться про гроші.
«За ваші гроші ми надрукуємо будь яке лайно» - говорить їхня реклама.
Або: «Ваші гроші НАМ не пахнуть».
      Такий перший висновок вимальовується з рекламного фото, яке ця фірма нам пропонує під виглядом своєї візитівки. Це дуже важливий і справедливий висновок, але це лише верхній сенсовий шар.
 
      Ще один мотив - це змусити про себе говорити за будь яку ціну. Такий підхід може мати місце, але він несе дуже великі іміджеві втрати. Тавро «покидьок» навряд чи змусить потенційних клієнтів чимдуж бігти з грошима до каси. Тим паче, що рекламний ринок відрізняється неслабою конкуренцією, а поганяло «Підер» довготривале, не піддається ретуші, несе іміджеві втрати, а поваги до носія не додає.
      Навіть як сигнал українофобській владі, про готовність виконати будь-яку гидоту в даному випадку не дієвий, бо ці хлопці звикли розроблять грошову ниву аж до останньої копійочки своїм вузьким сімейним кланом: Свій-до свого, по-своє.
І хоча на цьому можна було б закінчити визначення ницої діяльності недоносків, направивши свій праведний гнів на аморальність цих виродків, та, запевняю вас, не все так просто, як здається.
 
      Фаховий рекламіст набагато глибше розглядає свою діяльність, ніж просте написання текстів на банерах.
В першу чергу рекламна контора працює з підсвідомим своєго об’єкта, завдяки візуалізації своєї ідеї.
(Візуалізація, це метод викладення інформації у вигляді оптичного зображення.)
 
      Вважається, що зір людини забезпечує їй до 90% інформації.
 
Виходячи з цього постулату  - можете собі уявити важливість цього інформаційного каналу для зацікавлених прошарків суспільства.
      У предметі «Дизайн друкованої продукції» докладно викладаються способи впливу на сприйняття людини через око. Інші профільні предмети розглядають великий спектр інших способів впливу на людську свідомість.
Кольор, і розташування об’єкту, послідовність розміщення деталей, вибірковість зору, і цілісність сприйняття – це не гра у слова. Це - засоби впливу реклами на споживача.
      Напевно ви знаєте, що розташування у супермаркеті товару коштує постачальникам різних грошей, бо є різниця, де ваш товар покладуть.
Найдорожчі місця ті, що знаходяться в полі зору людини, якій ліньки нахилятися, чи задирати голову.
Візуалізація виграє набагато важливішу роль у рекламі, ніж навіть конкретні, друковані фрази.
Для того, щоб ви не подумали, що я безпідставно фантазую, я приведу вам коротесенький текст із підручника, щодо одного тільки аспекту:
 
    
      

«Любое изображение или объект – в общем, то, что находится у нас перед глазами, - состоит из деталей. По данным физиологов, при рассматривании объектов зрачок все время движется по сложным траекториям. Глаз устроен так, что за один раз позволяет распознать только один образ, затем переходит к следующему и т.д., то есть, человек смотрит последовательно.  При знакомстве с объектом он как бы ощупывает его взглядом. В зрительной памяти «застревают» характерные признаки, движение глаз отражает работу мысли. Глаз не обводит контуры предметов, а перескакивает от одной части изображения к другой, иногда несколько раз повторяя один и тот же путь. Элементы изображения, по которым человек чаще всего скользит взглядом, являются смысловыми центрами.»

      Повернемось до нашого дослідження.

      Зверніть увагу.
Після двох українофобських гасел, в самому центрі цієї експозиції, набраних НАЙБІЛЬШИМ шрифтом,
КОНТРАСТНИМИ КОЛЬОРАМИ, трохи нижче надрукований легкоідентифікуємий ізраїльський прапор,
на тлі якого написано слово «Еврейская».
 

 
      Навіть якщо неуважний глядач не вхопить оком зірку Давида, то для таких передбачена підказка – великими літерами.
Добра робота! Тепер це не може не наштовхувати на образ єврейської громади.
      У пересічного глядача автоматично, підсвідомо формується, як мінімум негативний образ «жида», який, певно ненавидячі все українське, замовив в цій конторі собі, окрім прапора історичної батьківщини, ще й пару лозунгів.
 
Це – перший сенс, він приготований для патріотично налаштованого глядача.
 
      А от після слів «УБЕЙ В СЕБЕ УКРАИНЦА» читається кавалек банера українською мовою: «З ЄВРОПИ».
 
Якщо ж читати весь текст скопом, як один абзац, то ви можете самі визначитись, якого слова там не вистачає,
і що хотіли сказать автори...
 
Цей посил для прибічників «Русского мира», які з Європою, Америкосами, чурками , хохлами, і знов з тими ж «жидами» асоціюють свою агресію. В Росії, на мій погляд, на сьогоднішній день жидофобія набуває вже гротескних форм, керована не інакше, як з кремля. Рунет просто кишить черносотенцями. Чуркофоби і америкосоненавистники - теж не пасуть задніх. Але це тільки моє враження...
 
      Таким чином, одним цим інформаційним приводом взведені для протистояння дві протилежно налаштовані групи українського суспільства, причому на півсвідомому рівні.
Один такий інформаційний вкид погоди не робить, але при систематичному розгойдуванні різними приводами, подразники вступають в резонанс і акумулюють енергію.
Думаю, що ви це розумієте не гірше за мене, дилетанта.
 
      Я не знаю друзі, що правильніше в цій ситуації?
Чи, як завжди мудро по-українськи промовчати, чи піти, розгромити вщент офіси цих провокаторів, якщо влада сама їх не покарає у законний спосіб...
      Не знаю цього через те, що усвідомлюю дещо інше:
 
- Ці виродки намагалися зіграти на людських почуттях цілої нації.
 
- Вони фахові провокатори, бо вивчали, і знають методи маніпулювання суспільством.
 
- Не можна підігрувати їм у їх брудній грі. Тобто відповідь повинна бути не тою, що запланована ними, а асиметричною.
 
- Потрібно враховувати числених зацікавлених замовників  ескалації ксенофобії в миролюбній, толерантній нашій Батьківщині, і діяти продумано, виважено і відповідально. Щоб не стати іграшкою у руках маніпуляторів.
 

      На цьому вимушений поставити кому, щоб не змішалися коні з людьми.
(були щодо мене такі перестороги від коллег)
Друга частина – «Звідкіля ростуть ноги», продовжить цю тему в іншій площині:
«Хто є ху?»