Це - адреса, за якою знаходиться київська філія рекламної агенції „Ахтунг”. Взагалі-то на малой родінє вони називають себе РА „Вніманіє”, але то по нєдомислію. А нєдомислія у них – повна голова, ще й два повних кульочка для сміття з шнурочками в обидві руки. Я б сказав -  просто рекордсмени по цьому самому нєдомислію серед рекламних агенцій. Тому що їхати в Київ з прицілом охмуряти довірливих і невибагливих у рекламному бізнесі киян (як ахтунгісти, скоріше за все, розраховують) і розміщати на своєму сайтику те, що вони розмістили – дуже легковажний поступок. Дуже.
Власне, це є перший симптом, що як рекламісти вони – просто нульові чайники. А тому давати їм якусь серйозну роботу, як то: вести рекламну кампанію своєї фірми – треба буди дійсно відмороженою скумбрією невисокого польоту. Десь на рівні симферопольських підвалів, звідки вони і вигулькнули.
Взагалі бізнес така штука, що деяким чином є повною протилежністю політиці. Якщо в політиці ти апріорі мусиш мати ворогів (тому що борешся за владу, яка є одна і на всіх не ділиться), то у бізнесі бажано б не мати ворогів взагалі. Особливо в наших палестинах. Тому що життя у нас законом не регулюється, а відтак дуже схоже на маятник. А в такій ситуації оптимальним є тихо займатися своєю справою і не дратувати нікого, особливо в таких тонких сферах, як етнічна, оскільки тут достатньо великі маси людей приймають подібні невдалі „жарти” на свій персональний рахунок. А чи ви знаєте, хлопчики з недалекого Симферополя, що таке персональна образа? Правильно, це те, що дуже довго не забувається і не скидається з рахунку.
 
Тепер для тих українофобів, у кого вавка в голові трохи менша, ніж у недолугих кримських „бізнесменів”. Багато разів говорилося, що Крим може бути або українським, або російським, або турецьким. І коли ви з хворобливим запалом відвойовуєте Крим для Росії, то майте на увазі, що повний перехід під юрисдикцію Кремля буде мати для вас дуже несподівані наслідки. Якщо ми в кінцевій фазі маємо намір побудувати правову європейську державу, то московити в Криму будуть будувати те, що вони вже збудували для себе.
Процитую Латиніну. Хоч і довгий фрагмент, але ж такий красномовний... Читав і читав би вам вголос, поки не дійшло би хоч щось до ваших русьмірських звилин ))  
  
   Ю.ЛАТЫНИНА: Добрый вечер. Юлия Латынина, «Код доступа», +7 985 970-45-45. У меня абсолютное большинство вопросов про Березовского, но я, все-таки, начну с другой новости – с публикации Сергея Канева в «Новой газете» на этой неделе, которая произошла потому, что к нему обратился целый отдел ФСБ почти в полном составе, и повод обращения этого отдела было освобождение из-под стражи нескольких чеченцев плюс одного кабардинца, Зелимхана Исраилова по прозвищу «Бес» и его соучастников. Собственно, Зелимхан Исраилов возглавляет столичную охрану Кадырова. Вот, большая часть этих людей живет в президент-отеле, ходит со Стечкиными, фотографируется с миллионами буквально долларов и пистолетами. Одна из самых сильных частей публикации – это, конечно, вот эти вот фотографии, вот эти люди, которые стоят с рублями и с долларами, и со стволами. И возглавляет эту охрану, как я уже говорила, сам Исраилов.
 
В августе позапрошлого года эти люди похитили прямо в Москве человека, который в статье фигурирует под именем Григорий. Они привезли его в специально оборудованный для этой цели под Москвой дом, пытали, насиловали биллиардным кием. Когда им показалось, что Григорий умер, они выкинули его на свалку. Но оказалось, что он жив. Григорий занимался угоном дорогих иномарок. Он утверждает, что он завязал. Но офицеры при этом еще утверждали, что дом, в котором все это происходило, что там не первый раз бывают заложники.
 
Дело о похищении было на контроле лично у Бастрыкина. Закончился контроль тем, что всех отпустили, а следователя уволили. Не первый это случай, когда Исраилов попадает в уголовную хронику. Это тот самый человек, который в центре Москвы стрелял по автобусу (я как-то рассказывала эту историю год назад). Тогда было так, что автобус ехал по правой полосе, чеченцы ехали слева. И поскольку чеченцы не смогли из-за автобуса повернуть направо (ну, вы представляете себе маневр), они решили, что автобус их подрезал. Они нагнали автобус, сначала они по нему стреляли, потом заскочили в салон со Стечкиными. А водитель оказался не робкого десятка – он выхватил монтировку из-под сиденья и «Бесу» засветил по черепушке, у него там до сих пор очень сильный шрам.

Еще перед этим автобусом была перестрелка в кафе. Еще перед перестрелкой в кафе был некий водитель Кочетков, с которым Исраилов не поделил дорогу, в результате чего, согласно материалам закрытого уголовного дела, естественно, Исраилову ничего не было, Кочетков скончался на месте. Было написано, что он ударился о бордюр.
 
     Я розумію, що мені можуть зауважити: так у нас такий самий красавєц сидить! Відповідаю: тому й сидить, що добра половина країни наполегливо „вбиває в собі українця”. Досить вдало вбиває, треба зауважити. Ще й рекламує це.
Ну, що ж, ви своє слово сказали:
 

А тепер у мене останнє питання: дуже хотілося б побачити той банер в розгорнутому вигляді. І хто, власне, замовник? І де він був розміщений? Я сподіваюся, що коли подібні питання будуть задані керівництву рекламної агенції, то вони не будуть на той момент, як це буває зазвичай, вражені амнезією. До речі, а хто там у нас керівник? Кого це так зігріває перспектива „вбити в собі українця”? Як завжди у мене виникає питання: самі то хто будемо?
І не треба потім розповідати страшилки про нашу ксенофобію.