Знаєте, друзі, дивлюся я на сонечко та не вірю: невже весна й справді прийде? Ось не вірю, та й усе тут. Бо буде, чує мій багатостраждальний ніс, замість весни якесь покращене одоробло. Завдяки госпідорам, канєшно, як же без них...
 
   В суботу вранці я побачив живі кадри до фільму "Післязавтра". Пам"ятаєте? Гарне кіно. Гарно, в смислі, дивитися на таке, а не переживати, звичайно. Вітрюган несе завірюху. Усе біле,  зверху, та знизу. На Набережному шосе завмерли засипані снігом вантажівки та чорною вервечкою поволі сунуть проїжджою частиною люди... Майже апокаліпсис...
 
   Зараз нам кажуть: та що ви хочете, такий снігопад раз на сто років буває. Нам ще повезло, могло бути й гірше. Он і газетка підпряглася, ну ота, "сьогоднішня", тобто, із понтом, завжди свіжа. Ой, бре...
 
   Я не бачив ніякого, хай хоч занюханого тракторця на київських вулицях у суботу. Кажете, була техніка? Ну да, була: проїзд на Межигір"я та на Конча-Заспу повинен бути як котові бейці! А то як приїдуть хазяїн із футболу... До речі, разом із Батею і синок його, отой, що Києвом керує, теж дивився, як там наші у футбола грають. Тепер отой самий синок, що Батею поставлений Києвом керувати, каже, що не зобов"язаний він перед киянами звітувати, він тільки перед Самим... От же... не здохло ж таке ще маленьким, прости, Господи... Точно, що госпідар, а не господар. Та, власне, як і усі вони...
 
   Чесно кажучи, ні при Омельченкові, ні навіть при психічно неадекватному Льоні, я впевнений, в такій дупі Києв не сидів би. А попереду ж підтоплення... Тоді що скажете, панове- товаріщі- брателли? Що це так ви перевіряєте міську інфраструктуру на міцність, щоб потім усе р-раз- і покращити? Чи це знову клята Юлька щось там із погодою, зараза така, натворила?
 
   А знаєте, мені є з чим порівняти. В суботу мені пощастило, хоч і з запізненням, та усе ж таки виїхати до моєі історичної батьківщини в Сумській області. І знаєте, я був шокований: приїхавши о дев"ятій вечора до рідного міста, я побачив, що ТРАМВАЇ У МІСТІ В СУБОТУ ХОДИЛИ!!! За майже повної відсутності техніки, було якось організовано очищення міста від снігу. А в понеділок я повернувся до Києва... А тут... Ладно, спробую без матюччя... Одне слово, видно, де господарі, а де ну оті, наші, нетрадиційні для усього світу, але, на жаль, традиційні для нас.
 
   Брехня, апломб, нахабство та повна зневага до нас, пересічних громадян. Бо "Україна для людей", а за людей вони вважають лише собі подібних. І мені таки цікаво: а коли ж нам усім оце набридне? А якщо не набридне, значить, ми усі навіть не дійні корови для "сімейки" та їхніх козачків; ми- дійні віслюки.