Присвячується Наталії Королевській та іншим видатним лінґвістам України
 
Як ведете ви дівчину пляжем,
Чи в лугах заготівлю трави,
Говоріть, як на душу вам ляже,
Тільки б щось розуміли і ви.
 
Та якщо ви публічна людина,
Ще й з думками про роль маяка,
То уже, м’яко кажучи, дивно
Вас сприймають без знань словника.
 
Пам’ятайте, але не туманно,
Що правопис — це вам не туман,
Що в програмах з небесної манни
Розділ є про «Ахметових Анн».
 
Пам’ятайте ще й про наголоси,
Щоб у різних місцях висоти
Ви не рвали на собі волосся,
Ну, а інші від вас — животи.
 
Якщо ви є філософ потужний,
Хто роздумує «Буть* (1) чи не буть?»,
І чекає оточення дружно:
«МАбуть*(2), Гамлет... Щось скаже, мабУть»,
 
Вам, як стискують роздуми груди,
Більш важливе не ніжне «мурли»,
А знайти вірне рішення — «бУде»,
(«Буде з бУдки» — забудем коли).
 
Та якщо ви — начальник пихатий,
Чи зайшли в третьосортний бордель,
На граматику можете чхати, —
Як ви скажете, так і будЕ.
 
Натякнуть тільки деякі люди —
Човник ваш дещо в бік понесло,
Й з уст дружини звучатиме «буде»
Трішки іншим — «булА» чи «булО»?
 
А невігласи або бамбули
Хай говорять коли не коли,
Вас зустрівши: «ЗдорОвенькі бУли!»,
Ви ж кажіть: «Здоровенькі були!»
 
На вершинах гірських, де мордаті
Й гвинторогі скрізь скачуть козли,
Не забудьмо природу згадати
Словом тихим, практично незлим.
 
Хто країну, людей і природу
Від вітрів захищає та бур? —
ТопінАмбур — обранець народу
(Тільки наголос — «топінамбУр»).
 
Хай рослини живуть в вишній яві,
Ну, а іншим, жартуй не жартуй,
Ще незайвою буде уява
Про відмінності «статуй-статУй».
 
На увагу ретельну вартує
Думка, зовні на вигляд проста:
Все, що скаче й кричить, те — «статУя»,
Що стоїть — те не «...Уя», а «ста...»
 
Вам доводилось може вчувати:
«В мене якось боліла душа,
Взяв я дещо, щоб біль вгамувати,
Результат — настрочив тут віршА»?
 
Що ми можемо чемно між іншим
Відповісти зболілій душі —
Ви поет? Є для вас слово — «вІрші»,
Віршомазам облиште «віршІ».
 
1 —Виділення Жирним — неправильні наголоси або звороти
2 —Виділення Італіком — правильні наголоси
 
Даний твір автор не вважає віршем, а лише заримованою формою для мнемонічного запам’ятовування правильності вживання деяких наголосів тими дорослими дядями та тьотями, які погано навчалися у школі.