Найпоширенішим елементом всесвіту, окрім водню, є людська дурість. Як і водень, вона є усюди – і в цивілізованих країнах, і в совкових. Але подібно до водню – усе залежить від концентрації: якщо висока концентрація Н2 – тоді стає вибухонебезпечно. Якщо концентрація дурості підвищена – тоді колапс. Цю очевидну істину вкотре небесні сили вирішили продемонструвати потужним березневим снігопадом. Коли відлунали перші емоції, матюки й прокльони і почалася самоорганізація громадян, можна спокійніше проаналізувати чому у столиці виявилося так багато точок підвищеної концентрації дурості.
Почнемо від прогнозів, адже напередодні Дня синоптика, ті не запасалися бухлом до святкового столу, а чесно і фахово попередили про циклон неймовірної сили, який суне з Балкан і на 20-21 березня накриє західні терени, а на 22-е вдарить по столиці. Якщо у владі на місцях є розумні або хоча б напівадекватні особи, тоді вони на такий прогноз реагують заздалегідь. Силами поліції перед сніговою віхолою фури й вантажівки спиняють на під'їздах до міст. Їх паркують у спеціально відведених "кишенях" або майданчиках. Через ЗМІ попереджають усіх легкових автовласників і вводять на снігову погоду обов'язкові ланцюги на колеса, які є нормою при сильних снігових буревіях для гомо сапієнсів на авто в Європі.
Українська дійсність виявилася суворою. Ні у керівництві області, ні у службах губернатора, ні у київській держадміністрації та інших главках мудрих і нормальних не було. Або усі з Януковичем на футбол вилетіли в Польщу, або їх просто там не має.
П'ятниця. Час "пік". Нестримним потоком під тонни снігу з небес та люту хурделицю у місто вповзали сотні вантажних фур. Було відчуття, що у Києві того вечора відбувався з'їзд водіїв-дальнобійників з правами категорії "дебіл" та "олігофрен+". Вони уперто сунули, буксували і їх "фури" розвертало на найменших схилах та підйомах. Непробивні авто-барикади зведено – танки противника не пройдуть.
Усі ці перші години колапсу їх брати по розуму з ДАІ та дорожніх служб також бездіяли. Здавалося, що концентрація дурості місцевої влади та заїжджих водіїв-профі вирівнялася. Але на підмогу поспішила й певна частина простих громадян, які попри прогнози і заклики утриматися із виїздом на різних бюджетних малолітражках та прогресивних зразках російсько-радянського автопрому вирішили довести собі й усім, що їх "корита" - це екстремальні "позашляховики", які готові до зйомок у "Топ Ґір". Саме їх машинки буксували й грузли у найнесподіваніших місцях дороги. Додайте сюди ще й автобуси, перехилені, зі стертою ґумою, і тролейбуси, і трамваї, які застрягли – і картина "Останній день Помпеї" майже готова. Колективна та індивідуальна безвідповідальність і дурість змішалися, як півметрова снігова каша на київському бездоріжжю.
Через приховування інформації якимись дурнями тисячі людей застрягли в аеропортах та столичному вокзалі і майже добу не знали ні часу запізнення, ні графіку відправки. Безвихідь у натовпі. І тут ще одна вершина дурості – хтось дав вказівку закрити станцію метро "Вокзальна", бо закінчилися жетони! Ті хто хотів повернутися – не змогли зайти в метро!
Далі дурість лише концентрувалася. Першу добу комунальна техніка ховалася від негоди у невідомих ангарах Вітчизни. І лише декілька невідомих героїв чистили вулицю Банкову перед адміністрацією президента, хоча там нікого не було ні у футбольну п'ятницю, ні в наступну апокаліптичну суботу. За Банковою наростала анархія і снігові замети, але це вже не хвилювало комунальників. Це дурість комунального начальства чи ідіотизм вимог самої адміністрації: завжди чистити сто метрів перед порогом Президента – а далі (на сусідніх вулицях) хай світ валиться ?!
У листопаді минулого року Київрада проголосувала рішення: витратити 100 мільйонів гривень на снігозбиральну техніку. Де ця техніка, або де ті сто мільйонів?! Цілу добу, коли люди по 10 годин мерзли у заблокованих автівках спецтехніки не було ні в Києві, ні на автошляхах до столиці. Соціальні мережі дали можливість оперативно і протягом усієї першої доби снігового Армагедону відстежити повну її відсутність у всіх районах багатомільйонного міста – полапки.
Наступний після снігового катаклізму суботній день лише підтвердив наростання управлінської дурості. На підмогу комунальникам та МНС кинули війська. Надзвичайний стан. Усе правильно. Але армія живе і діє за наказами. Хто ж дав наказ у заметіль використати солдат з лопатами на гранітному Майдані навколо Стели Незалежності? Кому було необхідним тримати чистим у снігопад декоративний туристичний майданчик на Майдані, який придатний лише для фотографування у гарну погоду, коли швидкі допомоги не могли ні під'їхати, ні виїхати із лікарень міста через метрові кучугури. Чому там не було солдат, а лише одиниці співчутливих громадян самотужки рятували лікарів на "швидких", а ті вже рятували хворих як могли?!
Чому спонтанні ініціативи небайдужих у лічені хвилини через Фейсбук збирали ентузіастів з лопатами у найзапекліших точках Києва, а державний оперативний штаб безрезультатно годинами усе засідав-засідав, поки тонни снігу засипали останні підходи до станцій метро, заїзди до лікарень та під'їзди до магазинів з продуктами?! Чому у першу добу небайдужі громадяни з лопатами і тросами для буксировки на власних авто спромоглися допомогти більшій кількості людей, ніж усі державні служби і силові відомства, на які ми сплачуємо мільярди податків щороку?!
Дурість буває й злочинною. Вранці неділі прес-служба Міністерства надзвичайних ситуацій та Укравтодор рапортували: "проїзд автошляхами державного значення забезпечено". Цілу неділю змерзлі, голодні й виснажені люди, у яких за безсонну добу скінчилися харчі, вода, бензин і сили, волали про допомогу з мобілок на ТБ та ФМ-радіостанції, до інтернет-видань, просто до друзів і знайомих та до незнайомих читачів соціальних мереж. Рятунку – SOS! Лише по шляху державного значення Житомир-Київ понад добу 80-кілометровий затор. Для чого МНС та Автодор брешуть?! Для чого по-чорнобильськи приховують правду?! Незвична стихія – не справляємося! Можна ж сказати чесно і правдиво, і закликати допомогти місцеві служби, людей, які мешкають поблизу автомобільної траси?! Якщо люди почують правду про біду інших – допоможуть. А так – брехня від державних служб лише вкотре підігріє градус ненависті до самої влади.
Замерзлих у снігових заторах напевно мало зігріває указ, який завісили на інтернет-сторінці президента. Коли затор не рухається вже пів доби, а за вікнами холодного авто вирує заметіль, зачитаний радіоведучим у перерві між блатними шансонами указ Януковича, як "органам виконавчої влади всіх рівнів доручено забезпечити надання необхідної допомоги всім постраждалим від стихії, насамперед, людям, які перебувають у заторах на автошляхах", звучить вже як знущання. По-перше ніхто той указ не поспішає виконувати ось уже добу, а по-друге для чого "указувати" органам виконавчої влади виконувати те, що є їх прямими обов'язками?! Адже ніхто не видає укази селянам садити картоплю навесні!
А скільки ще таких заторів-снігових тюрем по всій Україні? Хто ж скаже правду. У країні пострадянських дурнів так не заведено. Допомога між Житомиром та Києвом почала з'являтися лише під вечір неділі (третій день!). А в самому Житомирі, до речі, чимало військових частин із важкою технікою! Але ні команди – ні допомоги. Нікому навіть указ Президента виконати у неділю. У прапорщика вихідний? Та ні - просто команда з Києва попалить контору, бо ж ще вранці прозвітували "дороги вільні".
Трагічних історій чимало в інтернеті. Відео та фото фіксацій Апокаліпсису по-українськи вистачить на декілька днів перегляду. Але за ці три доби відбулося чимало щемких історій людської чуйності, співчуття і взаємодопомоги. Просто ніяк не зрозуміти, чому у лихі моменти природньої аномалії простим людям вдається залишатися гуманними, а таким самим простим людям, але вже на державній службі - ні. Чому стільки дурнів на квадратний метр держустанов, чому стільки брехні, байдужості й цинізму?! Чому за наші гроші платників податків (за чималі суми у бідній країні) чиновники на практиці демонструють варварський принцип homo homini lupus est?!
Відповідь на багатоголосе "чому" напевне й полягає у тому, що коли багато дурних по-дурному обирають собою керувати інших дурнів, які просто мають ненажерливий апетит до влади й паперових знаків – то від цієї дурості мусять страждати і цілком пристойна й розумово спроможна меншість народу. Напевне, це лише таке припущення, навіяне льодяним вітром та сніговими заметілями, але гляньте у ці веб-камери на кордоні України та Польщі. Це зображення від 23 березня – апогей снігового Апокаліпсису. Ось дороги, що крізь сніги ведуть до польських містечок.
А тепер знову визирніть у своє вікно. Ну і хто ж у дурнях?
