Ніч з 23-го на 24-е березня (або з 51-го на 52-е лютого) я провів на вокзалі.
 
Проводжав дружину у відрядження - разом з дитячим танцювальним колективом, де вона працює викладачем. Вирощує нову генерацію шоу-бізнесу, так би мовити...
 
Взагалі, я ще досі на вокзалі - пишу цей пост у очікуванні відкриття метро. Метро, до речі, закрилось о 00:15, як завжди - бо у Києві оголосили надзвичайний стан і наказали всім державним-комунальним-силовим - які ще у нас є служби? - рятувати киян і гостей столиці від наслідків катастрофічної негоди.
 
У мене немає особливих претензій до таксистів, що правлять сто гривень за три квартали: таку поведінку пояснював ще Карл Маркс. Інша справа, що у країнах, де він у свій час надивися прикладів "за сто процентів прибутку капіталіст готовий на будь-що", про таке зараз майже і не почуєш. І не так з причини тотального запровадження касових апаратів, як завдяки тотальному дотриманню принципів християнської моралі, про яку так люблять розмірковувати відкриті і латентні підараси прибічники комуняцької ідеї - усі ці Пєті Сіманєнкі і Віть Хвьодоровічі, не кажучи вже про Ніколая Яновіча.
 
Мене вчергове дістало совкове відношення до нас цієї грьобаної Мінінфраструктури.
 
З самого ранку я шукав інформацію про те, як відбився снігопад на роботі Укрзалізниці. Сайт uz.gov.ua переконував мене, що всьо заєбісь нормально: "До літніх пасажирських перевезень у дальньому сполученні Придніпровська залізниця готує близько тисячі вагонів", "Інформаційно-обчислювальний центр Одеської залізниці переміг у галузевому змаганні трудових колективів залізниць" (мої щирі вітання!). Сайт Південно-Західної залізниці радував новинами про урочисту зустріч мільйонного пасажиру Хюндаю і п`ять тисяч залізничників на прибиранні снігу.
 
Залізниця працювала як годинник! Єдине повідомлення, що з`явилось близько сьомої вечора, трохи насторожувалое: відправлення може бути затримано, але не більше ніж на дві години, і тільки тих потягів, які запізнились з прибуттям.
 
Аякже.
 
Наш поїзд - 105-й, Київ-Одеса, час відправлення 21:54 (мав бути). Діти з батьками зібрались о 21:00, ніхто не запізнився. На початку десятої я вийшов покурити - і побачив на першій колії потяг Київ-Одеса. Повернувся повідомити радісну новину - і дізнався, що це стоїть 148-й, який мав від`їхати ще о 15:52 (відправився близько одинадцятої).
 
Скільки, цікаво, ці проффесіонали попиляли на розробці цих сайтів? Нахєра пасажиру всі ці бантіки та фантіки і статті на кшталт "Директор компании-эксплуатанта "Хюндай": Железные дороги Украины вышли на уровень обслуживания, опережающий возможности пассажиров" замість інформації, скільки - хочаб приблизно! - йому доведеться витратити часу і здоров`я???
 
Юрбам людей, що заповнили вокзал, час від часу повідомляли, що поїзд такий-то, чи такий-то буде відправлено з запізненням. З невідомо яким - просто "з запізненням"!!! Цікаво, вони хоч знали, у якому напрямку відправляли потяги?
 
Що 105-й відправлять невчасно ми дізнались близько опівночі - коли діти вже почали засинати стоячи і падати просто на підлогу.
 
А ми вже думали, що це ми запізнились! І соромились сказати про це дебільному дітищу Лазаря Кагановіча і Борі Калєснікова - нашій Укрзалізниці! Аби вона не засмутилась!
 
Із запізненням менше двох годин пішов тільки Київ-Москва, здається 2-й.
 
Ми чекали чотири години - і нам ще пощастило - севастопольский пішов годин на вісім пізніше!
 
І всі чотири години - жодної інформації!
 
Люди стоять як пінгвіни в Антарктиці, витягуючи шиї як страуси в Африці - щоби побачити інформаційні табло, які ці довбоєби перенесли з рівня другого поверху - на перший. Там де табло були раніше - тепер екрани з рекламною, щоб було видко здалека! Тьотя з репродуктору каже, що туалети працюють безкоштовно - а впускають за 2,50 грн! По залах зігзагом рулять дядьки, потягуючи пиво - а охороні вокзалу це по барабану, бо вона сама відкрито сьорбає ячмінний сік! Ментам теж нема коли навести якийсь лад у вживанні алкоголю і нецензурної лайки - вони пішли куряти під знаками про заборону куріння.
 
Есклатори і ліфти на Південному вокзалі вимкнені - для зручності пасажирів, звичайно! Фонтан теж не працює, мабуть, з тієї ж причини. Улюблена цяцька і пральна машина покійного Кірпи і поки живого Омельченка, яка нещодавно мала досить пристойний вигляд, стараннями послєпапєрєдніков перетворилась на збільшену копію якогось луганського залізничного.
 
Лишилось тільки приперти назад статую вічно живого вождя комуняк і крутити історичну грудневу 2004-го промову Януковича.