В сніговому полоні мій Київ,
Позасипало рідні шляхіть.
Де ж, у біса, бульдозер той синій,
Що країну мою бороздить?
 

Ну-мо, дружньо взялись за лопати!
Досить скиглити! Й друзів гукніть!
Чи забули, як слід працювати?
А бульдозеру – час відпочить.
 

Кажуть: сніга багато – до хліба,
Українські лани – в предчутті.
А чи здатен бульдозер той, скиба,  
Для добробуту все зберегти?
 

Кажуть: снігу багато – то повідь,
Що несе зубожіння у мить.
Де ж поділась іржава страх`овидь,
Щоб в потоці її утопить?
 

Сніг розтанув, зійшов із асфальтом.
У гучних матюках й купин`ах  
Загубивсь наш бульдозер, той самий,
Що був смачно відісланий нах...
 

Стара бабця стоїть в магазині…
Картоплинка на вагах лежить…
ЦЕ – обличчя  твоє, Україна!!!
…А бульдозер нас пре і чав`ить.
 

Обірвався терпець по країні.
(Добрий Боже хай нас боронить!)
Ааа…, так ось де бульдозер наш синій:
В камуфляжі й забралах стоїть!
 

В сніговому полоні мій Київ.
Всі лопати розкуплені вщент.
Щоб  бульдозер той злить у помії,
Може треба не цей інструмент?