На питання, чому вони свого часу не посадили тих, кого звинувачували у злочинах, Москаль відповів: "Тоді нікого було саджати. Донецьк був порожній".
"Нащо це робилося, я зрозумів лише вкінці. Чому і пішов. Знаєте, Ющенко по натурі така людина… Це тільки на людях він казав, що над усе він любить Україну. А мені здається, над усе він любив гроші. Це я потім зрозумів, що це була психологічна атака на олігархів з метою примусити їх дати гроші", - заявив він.
"Ну, коли я відкрив фонди "України 3000"... вибачте, ті, на кого давали з адміністрації президента "фас", платили 17 мільйонів доларів, 15 мільйонів доларів у фонди. І після того зразу поступала команда: "Ну, того не чіпати", - розповів Москаль.
"Якби не це крисятничество Ющенка і його сім’ї, і циї всіх фондів, які повідкривала дружина, дочки і тому подібне, мабуть, би такої ситуації не було. Тобто це був розводняк, подоїти цих людей, залякати. А коли людина перелякана і відчуває за собою погоню…", - зазначив депутат.
http://www.pravda.com.ua/news/2013/03/22/6986214/
* * *
Хрещатик у святковому вбранні!
Тисячі киян вийшли в центр міста, щоби спільно, як у 2005, відмітити цей день. Так, це справжнє народне свято! Незнайомі люди, не приховуючи своїх сліз, в пориві радості обіймають один одного... І їх можна зрозуміти! Адже мало хто вірив, що цей день колись таки настане.
Але – є Бог на небі!
Повільно мелять жорна Господні, проте – вірно!
Київ святкує...
Багато хто не вийшов сьогодні на роботу – зупинилися будівництва, заводи, стоять напівпусті ринки... Всі на свято!
В багатьох дворах люди спонтанно повиносили столи і через хвилину там вже стояли пляшки з вином і тарілки з домашніми стравами.
А в центрі звідусіль можна було чути глухе салютування шампанським (всі кав`ярні сьогодні знизили ціни на цей святковий напій до закупівельної).
Трохи дратувала наявність озброєного „беркута”. Не сильно, але дратувала. Їх старалися приховати за заштореними вікнами туристичних автобусів, але люди швидко вираховували цих „туристів”. Втім, цього разу люди з порозуміннями віднеслися до їх присутності. Адже якщо відверто, то не всі були впевнені, що зможуть утриматися, якщо появиться така можливість – дати йому в писок. Чи хоч плюнути... Так, „беркут” сьогодні був не зайвий.
І ось над Хрещатиком прошелестіло – „Везуть!.. Вже везуть його!.. Вже!..” Людські потоки з загрозливим гулом почали переміщатися в напрямку Печерського райсуду.
...”Беркуту” таки прийшлося вилізти зі своїх автобусів, щоби в щільному натовпі зробити коридор для проїзду автозаку.
В його смердючому тюремному череві везли Віктора Андрійовича Ющенка.
Спітнілими руками, які нічого не крали, він тримався за арматуру своєї клітки і тихо плакав в затхлій темряві розпеченої на сонці залізної коробки...
