для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Понятіям - ні? А треба?


Понятіям - ні? А треба?
Фальсифікаціям – ні!
Махінаціям – ні!
Понятіям – ні!
Ні брехні!
          з одної наївної пісеньки.

 

Пішли ми з приятелем на фільм «Ласковий май». Вирішили порелаксувати та пригадати юність. Бо так вже сталося, що припала вона як раз на часи, коли пісеньки про білі троянди та рожевий вечір звучали з кожного другого вікна. Після фільму, кружляючи пивце, ми обговорювали особу головного героя фільму. І несподівано засперечалися. Я наполягав, що історія відомої поп-команди – це історія просто найбільш вдалого шахрайства, а головний герой, без сумніву талановитий, але шахрай.
 
На що - почув неочікувано-цікаву відповідь.
 
«Він не шахраїв. Він все робив за законами. Тільки не за тими, які були прописані в червоній книжечці, а за тими які діяли насправді. Оскільки головний герой – дітбудинковець, реальні закони життя він усвідомив ще у дитинстві, на власній шкірі. Через це шахраєм від бути не міг. Просто він повівся як розумна людина, а його конкуренти – як «лохи». За законом ти правий. Але не за «понятіями». Та на кой ляд нам закони, якщо вони не працюють?»
 
Точка зору мене зацікавила. Те, що насправді ще у совку (а в сучасній Україні – тим більше) паралельно діяли й діють дві системи законів, я знаю не з чуток. Одні закони (у простомові – власне, «закони») записані, декламовані, але насправді вони не діють. Інші (відомі як «понятія») - діють безперечно. Там де стикаються «закони» з «поняттями», майже завжди виграють «понятія». «Закони» порушують майже всі. Порушувати ж «понятія» - собі дорожче.
 
Але, що таке «понятія»? Якщо я і так по них живу, може варто їх хоча б переписати? Просто з цікавості. Одним словом озброївся я текстом чинної конституції України, і спробував переписати її, відповідно до «понятій». Чудова забава вийшла, скажу я вам.
 
От беремо першу ж статтю першого розділу. «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Тут можна залишити два слова «Україна є». Решта – або очевидне, або надто сумнівне. Друга стаття: «Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою». Сміливо дописуємо «…з широкими правами автономії для теренів, що перебувають під контролем того чи іншого олігарха. Приклад – Донецьке Ханство Ахмєтова, Закарпатське князівство Балоги, земельні латифундії Губського, тощо». І далі по тексту: «Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною». Сміливо дописуємо «…але кожне нахабне рило, незалежно від статку та статусу, може безкарно ставити це твердження під сумнів. Приклад – Вітренко, Богословська, Бузина, тощо».
 
Скажете, щось не так?
 
Далі більше. Аби не перевантажувати текст словами, я просто виділю текст першоджерела. А свої додатки залишу звичайними.
«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен гопнік з околиць Луганська, та дільничний мент з львівського відділку, вам це підтвердить».
«В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Для всіх, крім панів Коломойського, Червоненка, тощо».
«В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Арматурні кийки конкретних пацанів, з угрупування конкретного олігарха – краща запорука цього твердження».
«Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Та незважаючи на це, українська мова ще якось примудряється існувати».
«На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Але тільки з 2017 року, коли москалі нарешті заберуться з Севастополя».
«Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. За винятком випадків коли цьому сприяють конкретні пацани, чиї ватажки облаштувалися на Банковій, або на Грушевського, незалежно, з якого боку».
 
І так – за переліком. Якщо ж звести до простих приземлених понять, що торкають кожного з нас, ми матимемо:
 
«Право на працю. Ти маєш право працювати. Хочеш – іди на завод, у лікарню, у школу чи установу, та отримуй копійки. Не хочеш – кради кольорові метали, створюй платні позакласні гуртки, бери хабарі і виживай. Інший шлях – стань високооплачуваним технічним спеціалістом чи менеджером, і чимчикуй у приватну фірму. Перевірено, гарно влаштуєшся – гарно платитимуть. Ще шлях – приватний бізнес. Не будеш дурнем – їздитимеш на «мерседесі». Не вмієш ні чорта – збирай пляшки та жебракуй. Коротше – все у твоїх руках. Вмієш крутитися – будеш жити. Не вмієш – учися. Бути дурнем, зараз, – дуже дороге задоволення».
 
«Право на здоров’я. У тебе є право бути здоровим. Ти маєш право піклуватися про своє здоров’я. Користуватися медичною допомогою, відповідно до твого матеріального достатку. А ще - дотримуватися правил особистої безпеки (дивися далі). Май на увазі, бути бідним, зараз, – дуже небезпечно для здоров’я. Хто дбає – той має».  
 
«Право на безпеку. На відміну від часів совка, коли про твоє право на безпеку тобі пряли на кожних комсомольських зборах, а в реалі, тебе намагалася взяти на гоп-стоп кожна зустрічна зграя гопніків, при чому ментам твої проблеми були до лампочки, зараз держава тобі каже відверто та щиро. Рятування потопельників – справа рук самих потопельників. Ніщо не забезпечить твою безпеку краще ніж: постійні заняття карате-ашихара, кікбоксінгом, чи-то ушу-саньда; вправне володіння вогнепальною зброєю; психологічна готовність захищати життя та здоров’я, своє та своїх близьких, зі зброєю у руках з максимальними збитками для нападаючого; уміння керувати автомашиною; обізнання на правилах громадянської самооборони та методах виживання в межах міста. Не треба нехтувати допомогою міліції, прокуратури та податкової. У прокуратурі краще за все мати щирих друзів. У податковій – пригодованих друзів. Якщо нема – заводь, під лежачі камені вода не тече. А залучаючи на допомогу ментів, не забувай, вони теж хочуть їсти, причому смачно. Так що, на такі дрібниці як 20 чи-то 50 гривень, всунутих в руку ментові – не жадуй. Перевірено – відіб’ється. Не забувай, бути бідним, слабим та непривітним, зараз – дуже дороге задоволення».
 
«Право на житло. Ти маєш право на житло. Ти маєш право мати настільки комфортабельне житло, наскільки тобі дозволяє твій матеріальний статок. Ти маєш право навіть на відсутність проблем з власністю на житло, якщо ти гарно користуєшся своїм правом на безпеку (дивися вище)».
 
«Право на освіту. Ти маєш право надати своїм дітям ту освіту, яку можеш собі дозволити відповідно до власного матеріального становища. Не зазіхай надто високо. Природна кмітливість часто-густо заміняє будь-які дипломи. Чимало твоїх знайомих чудово закінчили КПУ, аби зараз торгувати шкарпетками на базарах, в той самий час, коли хлопчики з дипломами якогось Запорізького Машинобудівного інституту, вже опановують верхівки столичного бізнесу. Пам’ятай, диплом – не панацея, а тільки привід для розмови. Якщо ти поцікавишся освітою працівників дуже успішних фірм, ти будеш вражений тим, хто там тільки не працює. Колишній токар може залюбки бути високооплачуваним конструктором домашніх меблів. У той самий час, коли дипломовані конструктори торгують на базарі цибулею. Бути некмітливим і надто розумним, зараз – дуже дороге задоволення».
 
«Право на правосуддя. Друже, тобі що дарма товкли: бути бідним зараз – дуже дороге задоволення? Правом на безпеку нехтувати таки не варто».
 
Приблизно – так. Якщо я щось забув – пишіть у коментарях, розтлумачу.
 
Перечитав перелік «понятій» і підсвідомо замислився. Подобаються мені вони чи ні, але живу я по них, ледь що не зі школи. Ну хоч убийте мене, але інших «правил життя» я просто не пам’ятаю. Ну не пахтіло ніякою законністю у Запоріжжі в часи мого дитинства та юності. І судячи з розповідей друзів – у Марганці, Кривому Розі, Миколаєві, Херсоні та Одесі було так само. Видимість законів звичайно була. Але – тільки видимість. Ну то вона й зараз є, небагато втрачено. Проте, аби холодильник купити – треба було «дати», аби в хороший дитсадочок дитину влаштувати – треба було «дати», аби покласти дідуся на операцію до гарного хірурга – треба було «дати». І так – до нескінченості.
 
Цікаво інше. Якщо звести усі «понятія» до одної фрази, виходить відома з дитинства істина, втілена у вислів з відомого мультфільму: «Закон джунглів. Кожен сам - за себе!
 
Перифразуючи латинців – хомес хомеса люпусом їсть.
 
Але ж це – закон дрімучого Середньовіччя. А «понятія», якщо розібратися – майже незмінні закони існування десь у 17-му сторіччі службового шляхтича чи-то запорізького козака. «Маєш меч – добробут створюй». Маєш сили, енергію, хист, відповідні зв’язки, бажання бути забезпеченим та впевненим у завтрашньому дні – дерзай. Успіх любить хоробрих та нахабних.. Якщо не зламаєшся, не втратиш віру і не покинеш працювати – свого доб’єшся. Перевірено.
 
Здобудеш собі «чорний бумер» - або загинеш за нього!
 
От тільки не всім дано бути «шляхтичами». Це зрозуміло, без натяків. Не всім дано складати угоди, керувати фірмами, домовлятися про пільги та знижки, нести відповідальність за людей. Комусь бракує хисту. Комусь – хоробрості. Комусь – знань. Хтось взагалі мріє про улюблену роботу та сімейний затишок. І це – нормально. Саме ці люди стоять за верстатами, точать деталі, водять вантажівки, навчають дітей, регулюють рух на дорогах, рятують хворих по лікарнях, тощо. Тож саме ДЛЯ НИХ створювалися закони. Аби захищати ЇХНІ права. То чому ж САМЕ ВОНИ їх не відстоюють?
 
Ви бачили колись заводський страйк, здійнятий НЕ під проводом керівників заводу? Незабутнє видовище. Уявіть собі 450 робітників, які стоять перед начальником цеху у позі мавпи-прохачки. І начальника цеху, який не лізучи за словом у кишеню, де грубощами, а де матом, гне-розгинає цих 450 небораків, як молодий Бонапарт своє військо перед італійським походом. Як гадаєте скільки протривав той страйк? Вірно, 45 хвилин. А чим закінчилася розмова начальника цеху з робітниками? Точно, вони розповзлися по робочих місцях. Надвечір – виплатили четверту частку зарплати, яку заборгували ще чотири місяця потому. За три дні – змусили написати заяву хлопця-майстра, що був ватажком страйку. Як ви гадаєте, бодай одна зараза за нього вступилася? Вірно. Жодна. Хоча насправді, майстру-юнакові страйк був потрібний менше ніж усім страйкарям. Просто хлопець тільки вийшов з інституту, і ще не здобув «керівничого досвіду». Тобто, в перекладі з «керівницької» на українську, – ще не став закінченим циніком. Його (хлопця) це, до речі, врятувало. Після ТАКОГО звільнення він мусив піти у бізнес. Зараз він – власник кількох СТО. А ті хто лишився на заводі – здобули «керівничий досвід» і тепер скаржаться на весь світ, що їх звільняють, чи-то через кризу, чи-то бо «Вона працює».
 
І таких прикладів я можу навести – безліч. Диво й годі, саме ті верстви населення, які найбільше зацікавлені в дотриманні законів та збереженні таких соціальних благ як безкоштовна освіта, державна медицина, безпека особистості, правосуддя, тощо, АНІ ЛИХА не роблять, аби відстояти в держави ці привілеї. Ви пам’ятаєте, аби податкова колись забула здійняти податки? Отож. А пам’ятаєте бодай один всезагальний всеукраїнський страйк, через те що лікарям та вчителям зарплати не платять? Отож.
 
Але чому? Саме з цим питанням я вирішив звернутися саме до «зацікавленої верстви». Першою мені попалася сусідка по сходовій клітці. У відповідь на своє запитання я почув цілу лекцію.
- Воно тобі треба? Нащо тобі проблеми тих йолопів? Вони про тебе думають? Ага, хіба що, як твоє майно на дурника привласнити. Бо на більше - розуму нема. Ти про себе думай! У тебе оно все є, дружина, дитина, хата, машина. А чого нема - ти здобудеш. Тому, що добре дбаєш. Оце, аби мій телепень не гуляв…
Після останнього аргументу, сперечатися з сусідкою втрачає усякий резон.
 
Повторення досвіду надалі призвело до тих самих результатів. Всі обурені, всі скривджені, всіх дістало до чортяки, але ніхто не хоче боротися. Хто здатен – вже має усе про що мріє, або наполегливо просувається до мети. Хто нездатен – скиглить, що він би – зараз! Але ж ці гади (сусіди, друзі, інші скривджені) або не вийдуть, або розбіжаться зразу ж, а ти - відповідай. Після розмови з 35-м зацікавленим, саме собою вирвалося питання: «Боже мій, та хто ж вас усіх так залякав???!»
 
Питання риторичне. Хто прищепив нашому народу культуру терпіння всіх можливих принижень, я знаю не з чуток. Певно тривалий час мусить минути, перш ніж це щеплення нарешті розчиниться у крові і вийде назовні геть. А доти – маємо що маємо.
 
Але ж «вони» начебто прищеплювали повагу до закону! «Вони» ж наче вимагали їх дотримання! Звідки ж узялися «понятія»? А звідти. «Поняття» у нормальному суспільстві не існують. Вони потрібні тільки там де суспільство наскрізь роз’їдене корупцією. Не пам’ятаю в кого, але в якогось з дисидентів, я прочитав такий вислів: «Корупція – природній самозахист суспільства проти тоталітаризму». Чому розвинулася корупція? Тому що товарів та послуг бракувало на всіх, і аби долучитися до кращих товарів і кращих послуг треба було або стати владою, або – «дати». Хочеш штатівські джинси? Хочеш аби твою машину поремонтував гарний майстер? Хочеш прилучитися до того, на що мають право тільки різноманітні «члени ЦК»? Треба «дати». Але «дати» могли не всі. Тому швидко виросла ще й інша життєва мудрість: «вони роблять вигляд що нам платять – ми робимо вигляд що ми працюємо». Лихі 90-і перетворили цей принцип на іще більш лиховісний: «вони роблять вигляд що утримують соціальну сферу держави – ми робимо вигляд що платимо податки».
 
Хай ніхто не має ілюзій. Підприємець, якщо він не йолоп і не ідеаліст, завжди знайте 1500 засобів, аби обійти сплату податків. Знання законів + потрібні зв’язки + вправний бухгалтер – і ваші податки випаровуються як роса на сонці. Так було – завжди і всюди. І які б сили не прикладала держава, аби змусити підприємця заплатити – він знову й знову знаходитиме шпаринки у законодавстві. З дуже простої причини. Бо йому – шкода віддавати чесно зароблені кошти на пожирання цим годованим кабанам з влади. Ці гроші не дійдуть ані до пенсіонерів, ані до вчителів, ані до лікарів. В тому, що наші кошти вони прожеруть, підприємець не сумнівається. По «понятіях» - він повністю правий. Чому б їм не прожерти гроші, якщо ті хто найбільше зацікавлений в дотриманні законів, вкотре не отримавши ні чорта, просто здихнуть, тихо вилаються і промовчать?
 
«Самі на панщину ідуть – і діточок своїх ведуть».
 
Просто краса. Україна повернулася в розвитку саме у те становище, з якому збурилася проти Польщі та потрапила під руку Москви. Маємо князів-олігархів. Маємо нардепів-сенаторів. Маємо безліч різноманітної вельможної шляхти – потужних і середніх підприємців. Маємо два козацтва, реєстровців-ментів та запорожців-бандюг. Хто ближче – ту владу і визнаємо. І маємо безліч мовчазних селян та городян – посполитих. Яких у ті часи всі верстви, від князів до козаків, назвали коротко і презирливо – бидло. Скажіть, кого з перелічених верств не влаштовує життя по «поняттях»? Крім тих, звичайно, хто мовчить?
 
«А ще поганше на Украйнi - дивитись, плакать i мовчать!»
 
Від усвідомлення цієї гіркої правди я чомусь взяв с полиці «всесвітню історію», розкрив на останніх аркушах доби феодалізму і несподівано для себе прочитав.
 
«Технічний прогрес вилився у створення засобів, за яких піхотний стрій зміг на рівних тягатися з лицарською кіннотою. Перемоги лучників-англійців при Пуат’є та Азенкурі, перемога фламандських списників при Куртре, списників-шотландців при Стерлінгу, нарешті перемоги піхотинців-гуситів, зламали вщент міф про непереможність лицарської кавалерії. Буржуазія, що вже набувала сили, швидко цим скористалася. Маси городян-піхотинців, спаяних дисципліною і вірою у спільну справу, змусили рахуватися з собою вельможних феодалів. Це були останні роки Середньовіччя. Приходила доба Нового Часу…»
 
Здається – більш ніж детально.
Шановні, «ті хто зацікавлений в законах», а не «поняттях»! Перестаньте скиглити про кривди та злидні. Марно. Затямте, що сила ваша – тільки у єдності. Одне з одним, плече до плеча. Тож створіть власноруч свій добробут, або змусьте тих хто вам винен, сплатити борги.
 
То хочете жити по-європейськи? Набувайте сміливості, рішучості та віри в себе. Хочете аби «понятіям – ні, ні брехіні»?
 
Перестаньте бути бидлом.
© Дракон [17.10.2009] | Переглядів: 8598

2 3 4 5
 Рейтинг: 46.0/44

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook