Дійові особи:
Нахтігаль – українець з «неонацистів»
Борщ – свідомий українець, друг Нахтігаля
Манкурт – хохол, латентний москаль
Владлєн – комуніст, дітя інтернационала, за генами, нажаль, українець
Крємль – москаль
Юда – прикацаплений жид

Кімната гуртожитку. Являє собою сіру коробку з діркою для світла з одного боку й виламаними дверима з іншого. Підлога щедро устлана людськими фекаліями. В центрі кімнати – зламаний іржавий унітаз. Навколо його кружком стоять вищезгадані хлопи.

Борщ: Нє, мужики, так вже не можна! Давайте полагодим, врешті, ту парашу! Бо скоро в гівні всі плавать будем.
 
Крємль: От же ш хахли! Ваша комната – самі і чінітє. Забадал ваш експлуататорскій ад…
 
Нахтігаль: Чуєш, москалику, як тобі тут так тяжко, то що ти тут робиш? Валив би, поки не пізно…
 
Крємль: Нє магу. Я ж тєріторію тут помєтіл. Радная зємля.
 
Нахтігаль: А я-то думаю: що то воно, падло, більше всіх сере?..
 
Владлєн: А што вам, собствінно, нє нравіцца? Как по мнє – так і чініть нічєго нє надо. Я убєждьонний копрофаг.
 
Нахтігаль: Знаєте, шановний, такі болячки струмом лікувати прийнято.
 
Манкурт: Рєбята, ну шо ви? Ніззя буть такими нетолєрантними до чужого мнєнія! Ну, копрофаг чєловєк, так шо тепер? Хай куша на здоров’я!
 
Борщ: Нє, ну так через цих копрофагів тут і засрано! Рємонтіровать ім рукі отпадут… Какашкі оні, відітє ль, кушать любят!.. А ми тут до чого?
 
Крємль: Што значіт «копрофагОВ»? Ти каво копрофагом назвал? Я, в отлічіі от етого м…дака (киває на Владлєна), гавно нє єм. Я єво тока праізважу.
 
Владлєн: Да-да-да!.. Ето називаіцца «партньорскіє взаімоотношенія».
 
Нахтігаль: Тьху ти! Вони ще й содоміти! Та що ви за люди такі? Як можна так жить? Он, хоча би в жида спитайте, чи зручно йому в лайні проживати.
 
Юда (ображено): Я нє жид. Я єврєй.
 
Нахтігаль: Нє, ну ви як найнялись! Нам з Борщем що, вдвох це лайно прибирать?
 
Борщ (мрійливо): Ех, була би серед нас баба – вже прибрала би…
 
Манкурт: Нє, бабу ніззя! Варофка вона!
 
Борщ: Нє, без баби ніяк. Он, європейці (вказує на діру в стіні) кажуть, що і їм від нас вже смердить. А як не найдемо бабу, щоб усе це нам прибрала, то вони віконце-то до себе (вказуючи на дірку) й замурують.
 
Владлєн: Так пусть сєбє муруют! Нам-то што?
 
Борщ: Як то «що»? Ми ж тут, в цім лайні, і задихнемось!
 
Крємль: Нє боісь! Наши подсобят, єслі чьо! (киває на двері) Братья ж…
 
Нахтігаль: Цікаво, і чим то вони нам «подсобят»?
 
Крємль: Пріютят вас, убогіх!..
 
Нахтігаль: Та упаси Господь! Пріютят… Ваші он самі в лайні плавають! Ютить вони нас будуть…
 
Манкурт: А по-моєму заманчіво… Нє?
 
Борщ: Манкурт, ти що, баран? Чи тільки здаєшся?
 
Владлєн: От же ш хахли! Пасматрітє на іх! Самі друг друга мочут!
 
Нахтігаль: А ти, я бачу, вже й забув, що в тебе матір українка!
 
Владлєн: То нєправда! Мая мама – Лєнін!
 
Нахтігаль: Тьху ти!.. І з ким я говорю?..
Борщ, давай самі все приберем і полагодим. Бо од цих не діждешся
 
Манкурт: Як це «приберем»? А ви про копрофагів наших подумали?
 
Крємль: Я нє копрофаг! Он одін!
 
Борщ: Ну і нащо ж того копрофага слухати, якщо воно одне, ще й дурне?
 
Владлєн: Ах ти пєтлюра нєдобітий! Мало вас дєди стрєлялі!
 
Нахтігаль: Що ти, гівножер, сказав? Ану ж іди сюди!
Налітає з кулаками на Владлєна
 
Починається бійка за схемою Нахтігаль, Борщ – Владлєн, Крємль за двосторонньої участі Манкурта. Поступово дана бійка переростає в дружне побиття Юди.
 
Поки хлопці гасяться, європейці з іншої сторони мурують діру.
Сцена темнішає, хлопці гасяться, лайно смердить.