Не можу претендувати на роль кваліфікованого оглядача сторінок «Дурдому». Тим не менш, на мій погляд,  останнім часом в розділі ІМХО, відбувається  в'ялотекуча дискусія на тему «Чи треба критикувати опозицію?»
 
Тема мені цікава. Тому   викладаю за нею своє ІМХО. У прямому сенсі цього  слова   («на мою скромну думку»).
 
Але спочатку кілька основоположних,  якщо хочете,  допущень-припущень:
 
1. Персонал «Дурдому» - це в переважній більшості люди, які за своєю сутністю і світоглядом ближчі до інтелігенції, ніж до бидла. Написавши «інтелігенція», усвідомлюю, наскільки це складне, а сьогодні ще й суперечливе, по різному трактоване поняття. Тому змушений пояснити, що я маю на увазі саме тут. Інтелігент - це зовсім не обов ’ язково той,  хто має вищу освіту, вміє тримати виделку в лівій руці і ніколи не матюкається. Інтелігент - це той, хто завжди не любить владу. Будь-яку владу. Бо люба влада - це, інколи більшою, іколи меншою мірою, але завжди насильство над… і обмеження для особистості. Необхідність наявності в суспільстві яких інтелігент розуміє, але терпіти не любить. Тому що не хоче стояти а ні в брудному, а ні  в комфортному стійлі ( яке любить бидло). (Кого цікавить більш повне трактування поняття «інтелігентність»,  дещо можна почерпнути тут)
 
Як інтелігент має «любити» конкретно сьогоднішню владу,  думаю,   пояснень не потребує.
 
2. Процеси, що відбуваються на сайті «Дурдом» мають, нехай мізерний, але якийсь вплив на політичне життя українського соціуму. Якщо цього не припустити, і город городити нема чого.
 
Щоб уберегти себе від зайвих критичних стріл, ще раз підкреслюю, що це лише мої допущення або припущення. Не переконання. Тому наполягати, тим більше відстоювати їх я не буду.
 

Отже... Чи треба сьогодні критикувати опозицію?
 
Нехай це не скромно і не інтелігентно  (в повному розумінні цього слова) , але думаю,   доречно буде сказати кілька слів про себе, любимого.
 
Десь за півроку до минулих виборів я сам собі оголосив мораторій на серйозну критику опозиційних партій та їх мажоритарних кандидатів. Мотив - нехай перемагає хто завгодно, тільки не Партія регіонів та її   явні чи замасковані мажоритарники.
 
Після виборів мораторій продовжив... Мотив практично той же - готовий не критикувати і навіть симпатизувати будь-кому    (за дуже рідкісним винятком), хто зробить хоч щось для усунення від влади сьогоднішнього олігархічного кодла, що пожирає не тільки країну, а вже почало пожирати і саме себе.
 
Хоча, якщо чесно, іноді дуже хочеться поваляти дурня і    покепкувати з приводу вождів і вождиків опозиції. Скажу більше, практично для кожного свого «патєшного» (добре зрозуміють ті, хто читав мій «цикл» «Патєшние») ригівского діяча  я вже сьогодні бачу «симетричне відображення» в середовищі опозиціонерів. Так  що відтягнутися можна було б…  А сенс? А що далі? А на кого сподіватися?
 
Чекати, доки визріє  українське громадянське суспільство і висуне нових харизматичних лідерів? Або сподіватися на всім відомого анекдотичного «професійного революціонера»,   що він не тільки сам, для приколу, а й увесь народ озброїть вилами і підніме   на криваву боротьбу за владу олегів ляшків в Україні?
 
Факт, тільки об'єднана опозиція сьогодні може організувати ті тридцять відсотків населення, які вже зараз готові на ефективне протистояння з владою.
 
І позавчора у   Вінниці, і вчора в Ужгроді    вона (опозиція) показала, що таки вже щось робить. Зважте, не у Львові, де набагато легше було б вивести на вулиці громадян, а в тих, що не  мають ніяких революційних традицій, спокійній Вінниці, та в зацькованому балогами Ужгороді вона зуміла організувати   тисячі   городян.
 
То як ми будемо сприймати ці події, колеги-ДДшники? Радіти, що владі ніякими хитрощами, залякуваннями, ніякою дезінформаціею не вдалося зірвати протестні марші і мітинги? Радіти, що опозиція таки зуміла трохи злякати    владу? Чи будемо ретельно досліджувати питання, чому серед протестуючих поруч з Яценюком і Тягнибоком не було Кличка?
 
Впевнений, це і без нас зроблять Чечетов, Лук'янов або Богословська, так би мовити, відповідно до свого чорнорото-професійного статусу. Або які-небудь Чаленко і Піховшек відповідно до свого блюдолизького  кредо. Хтось хоче  в цю команду?  Що  ж…     Десь читав, що з двох зол, зазвичай вибирають те, що легше заподіяти.   Думаю, це в тему.
 
Не люблю говорити і писати на повному серйозі. Така натура - нічого не поробиш. Але, боюся, зараз той випадок, коли іронія не доречна. Тому говорю зважено і з цілковитою  відповідальністю людини з немалим життєвим досвідом: сьогодні опозицію треба підтримати. Всіма засобами. Якими б вони у нас скромними не були. Яка б ця опозиція незграбною і смішною нам не здавалася. Іншої доки що немає.
 
А з приводу «кроликів», «удавів», «тягништовхаїв» і їх розборок між собою  можна відтягнутися і завтра. Коли вони, дасть бог, прийдуть до влади...
 
Таке моє ІМХО. У повному сенсі цього слова.
 
prokop14