Продовження. Початок прошу доглянути тут: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/17178.phtml
 
1. Економічна криза нового типу. Якого?
 
Економісти кажуть, що найпотужну світову кризу після рекордної 1929 року ще не подолано. Очікується її нова хвиля. Прогнозується тривалий період цієї незрозумілої, дивної депресії, яка принципово відрізняється від всіх попередніх за причинами та характером. Формально, причини перелічуються:
1) Дисбаланси міжнародної торгівлі;
2) Легкість отримання кредитів протягом 2002-2008 під впливом «моди» на нехтування аналізом ризиків;
3) Вибухи бульбашок ринків нерухомості послідовно у багатьох країнах (колапс переоціненого ринку нерухомості), як і бульбашок сировинних біржевих товарів - комодітіз;
4) Помилкові рішення державних фінансових структур,
5) …
 
але зміст явища ще чекає глибоких спеціальних досліджень. Пропоную на розгляд шановного панства спробу пошуків причин кризи в культурологічній, соціальній площині, адже економічні стосунки – це надбудова понад культурними підвалинами.
 
НМД, наведений вище перелік можна було б обмежити першим пунктом, бо решта пов’язана з ним доволі жорстко.
 

2. Нова економічна парадигма: ми спостерігаємо переламний момент
 
Як, узагальнено, виглядає той дисбаланс як джерело напруги? Можна говорити про формування двох полюсів напруги: зростаючого, колективного кредитора, що зберігає гроші, та депресивного колективного отримувача кредитів. На першому полюсі бідні країни та «тигри» Далекого Сходу.  А на другому – Західні країни.
Ніякої плутанини, дорогі читачі: кредитори нині – бідні країни, а отримувачі їхніх кредитів та інвестицій – розвинуті міцні країни. Перші швидко зростають, а другі – перебувають у депресії, або балансують на порозі...
 
«За період 2000-2007 ринок облігацій (коштовні папери з визначеною ціною та терміном її виплати) зріс з приблизно 36 трільонів доларів у 2000 році до 70 трільонів у 2007.» http://en.wikipedia.org/wiki/Causes_of_the_2007%E2%80%932012_global_financial_crisis
 
Якщо подивитись статистику росту ВВП, саме бідні країни зараз показують зростання на 3 і більше відсотків щорічно, тоді як розвинені – не більше 2, а переважно – близько 0.
Кажуть, що зростання з невеличкої бази простіше. Не очевидно, але припУстимо, що це вірно. Тим не менш, зростання ВВП пов’язане з інвестуванням. Здавалося б, логічно фінансовим потокам прямувати в зворотному напрямку – від Заходу до Сходу. Але звична логіка тут не спрацьовує. За короткий термін світ перемкнувся на абсолютно новий економічний режим. Невже, щось трапилося, а ми не помітили? Так, панове! Стався великий стрибок всього світу з добре знайомого, затишного (але недостатньо рокнрольного?) острова на новий, майже не досліджений (тим цікавіше?) та значно більший острів.
 
Чим цей новий економічний режим відрізняється від традиційного і чи довго він існуватиме? Як людство натрапило на ідею цієї метаморфози і чому цей новий порядок (чи новітня мода?) поглинув світ, як цунамі - халупу на березі? Для відповіді на це питання я пропоную коротко переглянути деякі головні події економічної історії з післявоєнних часів.
До початку 80-х років 20 ст. світова економіка існувала в традиційній парадигмі двох останніх тисячоліть. Якщо обережно, можна додати сюди навіть ще кілька століть. Ця парадигма складалася з двох частин:
1) Змістовно: бізнес самотужки розвиває промисловість згідно попиту. Попит (ринок) зростає паралельно з ростом промисловості, бо всі вільні робітники та власники збагачуються. Країни, які сприяють розвиткові бізнесу, проквітають: там виникають надлишки багатства, що відповідно відбивається на їхньому фінансовому стані;
2) У просторі: муніципії, а потім – Захід, виробляють товари регулярної промисловості і продають їх варварам, а потім – Сходові за сировинні товари та екзотику.
 
Раптом, 80-ті роки принесли сюрпризи, які у 90-ті та 00-ві перетворилися на нову норму. У 80-ті американська промисловість, а за нею й європейська, окрім Філіпс, зупинила виробництво побутової електроніці, бо під тиском японських та півд.корейських виробників американські і європейські компанії почали шукати собі більш наукоємні нові галузі, недосяжні для конкурентів – це інформаційні технології (комп’ютери, автоматика, зв’язок, медична техніка), біотехнології та нові технології в енергетиці.
В 90-ті роки вже постало питання, чи виживе американська автомобільна промисловість. Знову японці, а потім – ще й корейці! Зараз до них приєдналися китайці як постачальники автомобілів. Американці й європейці в 90-ті роки припинили виробництво невійськових кораблів, бо японці, а потім і корейці перехопили ринок швидко й впевнено.
Варто також назвати «тигрів» другого ряду: Тайвань, Тайланд, Сінгапур, Малайзію, Індонезію, Філіпіни. Останнім часом новини ринкових воєн стосуються переважно китайців. Готуються вийти на арену індійці.
Світові фінанси зазнали також великого перерозподілу: якщо до 1980 слово «фінанси» асоціювалося виключно зі словами лондонський Сіті, Чейз Манхеттен Бенк, Бенк ов Америка, СітіБенк, то у 80-ті роки величезні статки накопичилися на рахунках японських банків та під контролем японських фінансових компаній. Далі до них почали приєднатися на цьому ключовому ринку всі решта азійські «тигри».
 

3. Схід кредитує Захід
 
Схід (умовно: все, що не Европа, США, Канада, Австралія та Нова Зеландія) почав дуже активно скуповувати акції американських та європейських компаній. Іноді – цілком компанії (навіть одну велику голлівудську). Але переважно – невеличкі (портфельні) пакети акцій. Чим далі, тим більшу роль в світовій економіці відіграють азійські фінанси. Наприклад, зовнішній державний борг США склав у грудні 2012 близько 5,5 трлн. доларів. 1,2 трлн. доларів з них отримано від Китаю без Гонконгу (від Гонконгу – ще 0,14), 1,1 – від Японії, нафтові експортери без Росії та Бразілії – 0,26, від Бразілії – 0,26, від Тайваню – 0,2, від Росії – 0,16.
3 5,5 трлн. доларів 4,0 трлн. отримані від іноземних держав, а не від приватних кредиторів.
http://www.treasury.gov/resource-center/data-chart-center/tic/Documents/mfh.txt
 
Величезні борги  мають майже всі західні країни:
http://www.gfmag.com/tools/global-database/economic-data/10398-external-debt-by-country.html#axzz2MyY2UE9T
 

4. Причини кредитування Заходу на Сході
 
Згідно статистиці, рентабельність східних компаній в середньому значно менша аналогічних показників європейських та американських компаній. Див., наприклад,  глобальний рейтинг 2000 компаній, складений Форбз: http://www.forbes.com/global2000/#p_2_s_a0_Auto%20&%20Truck%20Parts_All%20countries_All%20states_
Цікаву статистику традиційно надає також FT500 (Financial Times, 500 найрейтингових компаній світу).
 
Якщо ефективність західних компаній значно вища, ніж східних, чому в перших накопичилися борги перед другими? В кінцевому рахунку, в економічній площині фактором такої заборгованості є дефіцит зовнішньої торгівлі західних країн. А в чому причина цього дефіциту, у свою чергу? Це варто пошуків відповіді. Отже.
 
Статистика, щодо названого дефіциту, наведена тут:
http://www.oecd.org/std/its/internationaltradestatisticstrendsinfourthquarter2012.htm
http://www.oecd.org/std/its/TradeQ42012_Eng.pdf
 
Країна, яка має хронічний дефіцит зовнішньої торгівлі, отримує на додачу бюджетний дефіцит, який можна покрити або шляхом грошової емісії (в наслідок країна отримує відповідну інфляцію з затримкою на 3..6 місяців), або шляхом кредитування. Для цього давно придумані державні облігації.
Схід, який має профіцит зовнішньої торгівлі з Заходом, має величезні обсяги грошей, яким там, на Сході, не здатні знайти ефективного використовування. Тому й прямують профіцитні потоки або в валютні резерви (яких Китай має близько 3 трлн. доларів, а Японія – близько 1 трлн. доларів), або в кредитування тих, хто вміє розпоряджатися грошима ефективно: західних країн.
Схід скуповує облігації західних держав. Кредиторами є як східні держави (переважно), так і фінансові компанії, а також приватні особи (не значно).
 
5. Чому ефективний Захід «програє» неефективному Сходу?
 
А. Жорстокий демпінг, яким користується Схід для захоплення західних ринків, можливий лише за умов фактично рабської праці східного люду. Західні виробництва ніколи не будуть конкурентоздатними з виробництвами, які використовують західний інтелект у вигляді технологій і східну рабські дешеву працю на стадії втілення технологій.
 
В. Заниження курсу власної валюти. Цим методом активно користується Китай. Низький курс юаня забезпечує йому велику фору конкурентоспособності. Експорт товарів із Китаю завдяки цьому постає більш прибутковим, а імпорт - навпаки.
 
С. Якщо в таких країнах, як Японія та Півд.Корея, робітники отримують високу зарплатню, на допомогу неорабовласникам приходять японські дзайбацу та корейські чеболі – мафіозні об’єднання компаній з самих різних галузей, включно з харчовим виробництвом, будівництвом та фінансами. Крізь таємні непрозорі канали цих мафій всією країною фінансуються під нульовий відсоток (безкоштовно) виробництва автомобілів, побутової електроніці, кораблів і таке інше – обрані невідомо ким напрямки захоплення чужих ринків. Тойоти та Мацушити (Соні, Панасонік…) фінансували власний технічний прогрес за рахунок над коштовних їжи та житла для ВСІХ японців. Хто б що не купив – м’ясо, рибу, або квартиру 20м2, він тим напряму фінансував модернізацію тойот та соні, бо сплатив подвійну-потрійну ціну, і надлишок прямував точно до каси тойот та панасоніків. Таким чином здійснюється таємне субсидіювання експортних галузей.
 
D. Тим часом, як Захід відкрив власні ринки для всього світу, східні ринки як були закритими, так ними і залишились.
 
Е. Прямі безсовісні крадіжки західних технологій та конструкцій східними виробниками. Схід визнає авторське право виключно під безпосереднім примусом. У 60-ті..80-ті цим активно займалась Японія. Зараз естафету перехопив Китай.
 
F. Якщо закупівлі західними державами виконуються крізь публічні тендери без діскрімінації іноземних виробників, східні держави чисельними хитрощами не дозволяють іноземцям брати участь в подібних дуже важливих для бізнесу закупівлях. Таким чином дуже значно додатково підгодовуються власні виробники, аби підвищити їхню конкурентоспроможність.
 
G. Внаслідок торгового профіциту Схід отримає від Заходу кошти, які спрямовує, головним чином, не на закупівлю на Заході товарів та послуг, а на закупівлю держоблігацій. Тим підвищується курс долара і інших західних валют в порівнянні зі східними. В підсумку додатково значною мірою штучно підвищується конкурентоспроможність східних товарів і зменшується, відповідно, конкурентоспроможність західних.
 
Після 2СВ США всіляко допомагали Японії побудувати сучасну економіку. План Маршалла діяв там так само, як в Европі, а адмірал МакАртур так само опікувався демонополізацією, демілітарізацією, демократизацією і модернізацією всіх верств японського життя, як і генерал Ейзенхауер в Німеччині.
 
У 1980-тих роках американці, схоже, склали плани розтрощення комуністичного режиму в Китаї шляхом імпорту туди капіталізму у вигляді приватних сучасних заводів. Досі практика не підтвердила життєздатність тих планів. Натомість, китайські "товаріщі" тепер становлять справжню загрозу американській економіці. Навчені в американських університетах вдячні Заходові китайчата замість поховання комунізму, активно займаються підготовкою поховання вільного світу під проводом отих "товаріщів".
 
6. Перспективи
 
Не можливо співіснувати відкритому суспільству з закритим, мафіозним, на умовах відкритості. Адже відкритість в такому разі буде однобічною: Захід буде відкритим, а Схід - як був закритим, таким і залишатиметься, використовуючи відкритість Заходу виключно для власної користі і проти Заходу. Ба більше: продовження такого співіснування фактично викличе війну між західним суспільством та східною мафією - або суспільство усуне східну мафію, або мафія усуне суспільство. Альтернатива – роздільне існування відкритих і закритих країн, як країн з несумісними культурами.
Водночас, ми живемо на одній невеличкій планеті і міцна перспектива щасливого майбутнього потребує взаємного порозуміння народів, в ідеалі – дружби. Але не можливо йти до цього шляхом постійних поступок Заходу на користь Сходу. Дикуни традиційно сприймають поступки як слабкість і тільки збільшують агресію. НМД, краще повернутись до тієї моделі, коли і Захід і Схід чітко визначали територіальний розподіл Землі.
 
Щодо цивілізування Сходу. Розповсюдження (копіювання) корисної інформації потребує, насамперед, безпеці для мастер-копій і їх творців: якщо будуть гарантії майбутнього для Заходу, з часом будуть вирішені всі проблеми людства.