Я так подумав, що всіх до одного хороших людей вже намалювали на грошах. Більше хороших нема. Що не кажи, а Іван Мазепа подобається навіть Наталі Михайлівні Вітренко, якщо він на десятці. А Кауров гарно сприймає Івана Яковича Франка і Лесю Українку. Ну, Лесю Українку певно, що він любить більше, як Франка, а от від Сковороди – просто фанатіє! У світлі цього озаріння, мабуть, є глузд малювати на грошах наших депутатів, міністрів та президентів. Щоб їх хоч трохи любили. Отако, як їдеш в маршрутці – то народ всіх державних мужів і жінок ненавидить тяжкою ненавистю, а як глянеш на результати виборів, то стає ясно – мера всіх марсіян вибрали таки земляни. І то київські. І то для того аби він їх навчив літати, бо явно, що скоро землі у Києві навіть для пересування по ньому землян не залишиться. Тому прийдеться сердешним дітям Матері Городів Руських вчитись літати. І будуть літати! Будуть. Куди вони дінуться? І не вірте, що народжений повзати літати не може. Може. Он, Олесь Довгий може й полетіти. Відстань польоту може бути, правда, невелика, але все це залежить тільки від сили удару Кличка – старшого:
 
«Кличко: «Станіслав.. Олесь Станіславович, ви такий маленький, ви такий наглий, ви собі не можете уявити! Ви починаєте вчити таким речам, перевертати з білого на чорне, ви починаєте іти в сторону... Ви кажете, що я маю причетність до цієї жінки? Я бачу її вперше. Я спробую їй допомогти, і для цього ми зробимо прес-конференцію, щоб сказати, які проблеми цієї жінки.»
Українська Правда
 

 
Ех, бляха-муха, яку ми втратили нагоду поспостерігати спаринг Кличка і Довгого! Але при такому розвитку подій не все втрачено. Наглість перестала бути другим щастям і плавно перейшла в категорію першого і єдиного в житті щастя. Землі ще трішки лишилось, забудовники ще не викупили всіх дитячих майданчиків та парків Києва, тому Довгий, я гадаю, матиме ще не один шанс зустрітися у короткому спарингу з Кличком. І, бажано, не інтелектуальному. Хотілося б бачити це видовище «вживу».
 
Тим часом кияни таки противляться  своєму щастю і протестують проти суцільної забудови. От капосні! Таки поперли 18 грудня на Пейзажку  і там безчинствували проти законного будівництва нового хорошого будинку для порядних людей. Даколє!? Даколє це бидло з київською пропискою буде думати про те, що вони королі жизні? Що ви думаєте, шо єслі у вас єсть квартіра в Києвє то ви мільянєри? Ви тут врємєнно! Як і липи 140 річної давності, як і фундаменти старих будівель, які  ще залишились у історичній частині Києва і які мають археологічну цінність. Вірніше просто безцінні! Але безцінні – то без ціни. А нах нам то, шо ні фіга нє стоіт? Воно ж не капіталізується! А ми – нація спрямована в майбутнє, а історію нам напишуть. Є на то спеціалісти в Москві і в Лондоні є і у Вашингтоні є і в Тель – Авіві. Ми тільки тендер новий оголосимо на написання нам нашої історії, бо самі ми на неї поклали. Руками наших забудовників та місцевих чиновників…  Але найцікавіше те, що наші чиновники, виявляються, мають усі один колір –  блідо- зелений колір долара. Бо в черзі за земелькою та забудовами стоять однаково і сині і червоні і помаранчеві і – о жах! – білі з сердечком! Отут  дані про забудовників, які зайнялися спорудженням хатки на Пейзажній алеї. Бачите товариство «Українське майно»? Бачите, хто у нього в засновниках? «Український фонд підтримки реформ». Щось знайоме в назві, так? А знаєте чому знайоме? Та гляньте, хто в засновниках: Пинзеник В.М., Гринів І.О., Терехін С.А. Чудові люди! Всі свої. І не з Донецька. І все законно роблять. Ну, помагайбі, хлопці, на щастя на здоров’я на той Новий рік!
 

 
Але я захопився! Як завжди, я захопився негативом і не бачу позитиву! А позитив цього тижня був та ще й який! Ми побачили, як голосували наші депутати. Процедура мала бути нескладною: треба було сказати слово «За». Депутати вирішили, що це легше, як натиснути кнопку. Бо у деяких пальці явно заточені тільки під те, щоб «послюнявивши» пучку «по-биріку» перемацати пачку баксів і – навпомацки! -  визначити, що там: законопроект, постанова, депутатський запит чи відкликання підпису з коаліційної угоди. Однак, премудрість сказати слово в стінах парламенту, також дається важко кращим мужам країни. Можливо, тому, що у слові «За» всього дві букви, а язик підсвідомо хоче вимовити п’ять? Однак, не зважаючи на лінгвістичні труднощі парламент таки видусив з себе прем’єр-міністра. Вірніше – прем’єрку. І пішло! Я б сказав – поперло. «Всьо рєбята, я прийшла!»,  - приблизно такого змісту коротке слово читалось у добрих очах прем’єрки. Віктор Федорович, як професіонал, зразу, канєшно, вийшов на трибуну попрощатись і, цей предмет вмеблювання сесійного залу одразу захотілось перейменувати на «трибуну плачу». Накращий прем’єр – міністр всіх часів і народів  скрушно схлипнув:
 
«Сьогоднішня подія поглибить політичну нестабільність, і буде сприяти конфронтаційним процесам в суспільстві, на жаль", - сказав Янукович»
«Янукович підкреслив, що негативні наслідки, які виникли в економіці, доведеться долати команді, яка стала їх причиною.»
Українська правда
 

 
Йо-йо-йой!  Негативні наслідки врядування уряду Тимошенко доведеться долати тому ж уряду Тимошенко… А що ж робили проффесіонали весь цей час? Навіщо вони сиділи в уряді? Нічого не покращили і нічого не погіршили? Отак, як пішла Тимошенко і лишила після себе руїну то так і прийшла на ту саму свою руїну?! М-да, в чому в чому а в логіці Віктору Федоровичу не відмовиш. Він її ні у кого не просить.
 
Отак без особливих напружень асоціативного мислення запитаю себе з чим мені асоціюється (слово хороше!) уряд Тимошенко? Кризи, ковзани, «ми подолаємо!», «ми не дамо!», сльози та соплі і розкладачка в кабінеті. А з чим асоціюється уряд Януковича? О! Зовсім друга справа! Стабільність, добробут, покращення життя, туфлі зі страуса,  Нестор з Крокодилом, Азаров з капустою, Рудьковський з… дєвками.  Достойний набір шляхетних джентльменів.
 
Все. Не будемо сміятися з чужого горя, як казав Віктор Федорович після того, як склав свої повноваження першого міністра (Фройд би плакав!) Давайте поплачемо над чужими успіхами. У зв’язку з тим, що справедливість почала перемагати і весна, незважаючи на календар таки прийшла, з–під морозного покривала політичного забуття вигулькнули перші підсніжники. Тепер весна покаже, хто де, з ким і на якому гектарі. Подав голос колишній "директор"  Верховної Ради Олександр Волков:
 
"Віктор Андрійович не розуміє, в який капкан він потрапив. Адже він сам колись на цій хвилі вискочив. Ющенко, будучи прем`єр-міністром, в 2000-му році акумулював засоби і виплатив заборгованості по заробітній платі і пенсіях. Далі він ні фіга не робив чотири роки і став президентом. Люди пам`ятали, що він їм тоді зробив добро", - сказав екс-депутат.
У властивій йому експресивній манері Волков зауважив: "Юля зараз робить все правильно, вона їх, як лохів, розводить, вона просто красуня. Їй зараз не потрібно економіку витягувати, їй треба тільки робити заяви про наміри. Їй треба зробити виплату, і вона національний герой!"
Українська правда
 

 
Вустами Волкова дієсловить істина. Але не вся. Віктор Андрійович чудово все розуміє. Але хто йому дохтор, що він, у властивій йому манері, три роки танцював навіть не славетне Ленінське танго (крок вперед-два назад), а якийсь несамовитий брейк-данс з   крутими закидонами вправо-вліво і назад. В результаті всі опинились приблизно там де й починали з тією різницею, що зараз це неможливо приховати, як було при Кучмі. Свобода слова хліба не заміняє. Просто можна казати «халва, халва», знаходячись серед лайна з надією з нього таки вилізти…
 
А прем’єрка круто взялась до справи і оголосила про те, що все перевірять і всіх кого треба посадять. У мене з’явилось було легке дежа в’ю, але далі вона продемонструвала  новий підхід до кадрів. Тепер старі, перевірені товариші, які нормально себе почували при Кучмі і як могли допомагали йому, зараз підтримують Тимошенко, але з новим ідеологічним поясненням. Наприклад, Буряка пророчать в голову Податкової адміністрації, а підмороженого злака Хорошковського – в керівника митниці. Пояснення просте, як і все, що каже подруга парадоксів  Юлія Тимошенко:
 
«С назначением Буряка и Хорошковского на должности с высоким потенциалом коррупции придут люди, которые имеют активы на миллиард долларов каждый. Поэтому заниматься коррупцией у них просто не будет смысла", - отметили источники в блоке Тимошенко.»
Дурдом
 

Я не пам’ятаю хто казав у 2004 – му році про відділення бізнесу від влади… Може нагадаємо собі? А ну його ті спомини! Давайте дивитись вперед! Давайте не згадувати про погане! При такій пам’яті воно і так нікуди не пропаде. Головне, що у нас вже є коаліція – раз, прем’єрка – два, уряд – три, президент – чотири, опозиція – п’ять, народ – шість. Ох і заживем!...
 
Тільки наостанок, я хотів запитати роз’яснення генеральної лінії партії, щоб коливатись в резонанс – бізнес від політики ще відділятимуть? Чи мені ще можна пошукати хорошу посаду, аби набути таких статків, щоб уже, як стану міністром, спокус не мати?
 
Я вчасно покаюсь, Юліє Володимирівно! Але можна я перше в Париж злітаю?