От і закінчився самміт ЕС – Україна в Брюсселі. Замість запланованих 20 хвилин європейцям довелось дві години пояснювати «гаранту», що термін виконання досить чітко сформульованих європейцями та обов’язкових до виконання вимог, закінчується навіть не в листопаді, коли намічено проведення черговому самміту з Україною у Вільнюсі, а вже в травні. Так, саме до травня Україна має повністю виконати поставлені перед нею «домашні завдання». І тільки це стане запорукою підписання договору про асоціацію восени.
 
Янукович як завше ствердно кивав головою, широко посміхався та щиро запевняв, трохи знесилених безкінечністю цього процесу європейців, про безальтернативність європейських прагнень України.
 
Спостерігаючи цей «самовідданий» рух Януковича у Європу , що відбувається впродовж трьох років, навіть дещо жаль європейців, що начебто вже й розуміють, що їх «розводять як кошенят», але все ж сподіваються на якесь «пробудження свідомості», або просто виходять з того що … «надія вмирає останньою». Хоча власне, а кому ота асоціація більше треба?!
 
Це дуже помітно з висловлювань екс-голови моніторингового комітету ПАРЄ Ганни Северінсен, яка з одного боку розуміє …

«що Янукович вимушений був пообіцяти реальний прогрес у проведенні реформ, але за останні роки я чула від нього так багато обіцянок, котрі виявились демагогією - на практиці він робив навпаки.»

Однак все ж продовжує висловлювати надію …

«що зустріч у Брюсселі змусила його зрозуміти, що тепер він має працювати на результат. Я сподіваюсь, що він почне усвідомлювати, що на кону стоїть майбутнє України!»

Звичайно європейцям важко повірити та зрозуміти сенс, за яким час і зусилля стількох впливових европосадовців та очільників держав витрачений в порожнечу. Вже не кажучи про титанічну роботу проведену нашими спеціалістами.
 
Дошкульно це також тому, що Україна, як одна з шести держав у програмі Східного партнерства, на відміну від Грузії, відносно уряду Іванішвілі котрої лунає жорстка критика, та й проблем Молдови з Придністров’ям, могла б таки цілком домогтись асоціації.
 
Можна звичайно підтримати європейців у їх оптимізмі, але коли з системою «понять» стикаєшся в реальному житті кожен день, суть того що відбувається, щодо походу України до Європи, можна  вкласти в коротку фразу з старого анекдоту … «вже ніхто нікуди не йде.»
 
Бо судячи з принципової позиції європейців щодо обов’язкового виконання поставлених перед українською стороною  вимог, то дві з них точно ні за яких умов виконані не будуть, це …
– звільнення Тимошенко та Луценко;
– внесення змін до виборчого законодавства щодо проведення виборів за відкритими партійними списками та згідно висновків Венеціанської комісії.
Оскільки вони протирічать планам Януковича … будь що виграти президентські вибори в 2015 році, реалізувавши головну ціль – втриматись при владі. Перспективи можливої ізоляції, враховуючи досвід білоруського «бацьки», його не сильно лякають, ресурс у країни поки ще достатній, та й на чорний день в нього є «консерви» з олігархів не ближнього кола.
 
Щодо Росії,  то небезпека зближення з нею, й пов’язана з цим перспектива бути просто поглинутим ще більш жорстоким хижаком, набагато перевищує для Януковича ризики погіршення відносин з «білокам’яною».
 
Про курс режиму на свою «коконізацію» в Україні з усією очевидність свідчить й масштабна «канонізація» образу «всіхпочуйсердешного царя» Януковича, під час чотирьохгодинного шоу на першому національному каналі УТ … «розмова з країною». Яка за своєю улесливою постановочною фальшивістю вельми нагадала панегирики  минулого століття на кшталт … «Прошла весна, настало лето, спасибо партии за это!»
 
Схоже знову нам не поталанило загребти жар ліквідації режиму в Україні чужими руками. Самим, тики самим.
А може воно й на краще, буде що й кому цінувати …