Давні греки, а за ними й їх наступники – римляни – протиставляли власну культуру культурі всіх інших народів. Сучасною мовою - цивілізацію протиставляли варварству. Навіть само це чудове і велике слово – «цивілізація» - хоча й виникло у новий час, але коріннями воно - звідти, з античності: «Поняття цивілізація (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.» //Вікіпедія
 
Мірабо не гірше за нас знав, наскільки античний світ переважав решту тодішнього людства у добробуті, в економіці, науково, але виділив саме суспільні відносини в якості вирішальних для означення як сутності протистояння античних держав і решти світу, так і історичного внеску античної культури. Не Піфагор, Діофант,Архімед, Есхіл та Апулей, не бібліотеки, терми, гошпіталі, Парфенон, Колізей та акведуки з дорогами, ні! – саме і виключно: громадськість, суспільство, громадянство, і нарешті, НА ЦЬОМУ ТЛІ – державність.
 
Будь-які сади Семіраміди, чи піраміди, чи Великий китайський мур – це звичайні експонати кунсткамери проти цивілізації, казуси історії. Приблизно з таким значенням для сучасного світу, як Великий колорадський каньон чи гора Еверест. Не було б того китайського муру – історія дещо змінилася б. Проте, її система координат, головні джерела та напрямки розвитку залишились би. Але без античності, без слова civilis світ був би тваринним – не вищим за комашок. Саме до організації комашок часто і дорівнюють східно-деспотичні культури. Тут є певна тавтологічність: східна державність не буває не деспотичною. Зі звісною, хоча і дуже відносною поправкою на сучасні політичні устрої Японії, Півд. Кореї, Тайваня та Індії.
 
Відносна демократизація означених країн відбувалася цілковито в рамках їхньої європеїзації. Згодно з терміном Мірабо – в рамках їхнього оцивілізовування. Де з поштовху, де під прямим окупаційним примусом, але всюди – за рахунок і за всілякої підтримки Америці та Британії, тобто, як зараз кажуть – англосаксів, цих невтомних світових двигунів та місіонерів цивілізації.
 
Цікаво, що присутність англосаксів в арабії була тривалішою, ніж на Далекому Сході, але арабія не демократизувалася, тобто, не цивілізувалася. Вплив англосаксів не допоміг. Навпаки, зараз повстає питання, а чи не вб’є англосаксів антицивілізаційний вплив арабів? Звичайно, я маю на увазі ісламську окупацію Европи. Більшість антиглобалістів дуже занепокоєні тим, що «злий» Захід перешкодить природному розвиткові слабких культур не розвинених країн через розповсюдження Макдональдсів та голлівудських кінострічок. Важко обговорювати це всерйоз, тому й не буду. Але, сподіваюсь, деяка частина антиглобалістів бачить загрозу, навпаки – з боку багаточисельних азійських зайд в Европі. Загрозу самому існуванню Заходу. І я цілком на боці останніх.
 
Останніми десятиріччями повстало питання: чи на добре зараз подолання мурів між націями та культурами? Чи на добре це перемішування культур, яке відбувається на наших очах. Ми бачимо самий початок цього явища, але спокійно чекати його наслідків не можна.
 
Чи не потрібен людству новий апартеїд – освічений, цивілізований, привабливий для всіх? Це – тільки питання. Деякі власні здогадки я міг би викласти, і спробую це зробити в наступних текстах.
 
Я задумав дві чи три послідовних імхи на цю тему. Ці рядки – спроба, вступ. Якщо буде зацікавленість спільноти, наступна імха буде зватися «СВІТОВА КРИЗА: ЕКОНОМІЧНА, ЧИ ЦИВІЛІЗАЦІЙНА?»