Споконвіку наші пращури намагались передбачити майбутнє, уважно спостерігаючи за навколишнім світом намагаючись вгледіти тонку пряжу зв'язків та впливів незначних, ледве помітних подій на хід подій значущих, а часом і доленосних.
 
От і зараз, уважно спостерігаючи за інформаційним простором можна спробувати зпрогнозувати можливий хід подій в Україні.
 
Зовнішні чинники.
Варто зазначити, що низка конкретних вимог ЕС обов’язкових до виконання Україною, як чинник можливості подальшого зближення і співпраці, що висловив єврокомісар Штефан Фюле під час свого останнього візиту до Києва, є саме консолідованою думкою європейських політиків.
 
Це підтвердив у своєму інтерв’ю й один із найкращих західних експертів у сфері енергетичних відносин між Україною, Росією та ЄС, а також у питаннях розширення ЄС та НАТО й безпеки на посткомуністичному просторі, британський політолог …

Джеймс Шерр

«Бачення всередині ЄС (і це також позиція Анґели Меркель) таке: якщо ми просто погодимося на асоціацію без щирих намірів із боку вашої влади, Україні це не допоможе, навпаки зашкодить. Це буде винагородою за цинізм її керманичів. Через це Європа не вдасться до жодних кроків, аж поки їх не зробить Україна.»

Щодо можливого бажання українського «гаранта» та олігархів розпочати дрейф в бік Росії з її МС, то він висловив вельми зважену думку, що цілковито базується на нинішніх реаліях …

Джеймс Шерр

«Інтересу в інтеграції з РФ немає і в провладного бізнесу. Усе це не тому, що український бізнес поділяє європейські цінності чи вірить у правила, за якими діють у ЄС. Поки що великі наближені до влади підприємці – частина системи, на яку вони впливають. Якщо вони інтегруються з Росією, то втратять усе й опиняться в залежності від однієї сили, яка, поза сумнівом, домінуватиме.»

Не менш відвертим був британський дослідник української історії та сучасної політики Ендрю Вілсон, який оцінюючи запланований на 25 лютого приїзд Януковича до Брюсселя сказав, що …

«Справи такі кепські, що навіть символічне фотографування і потискання рук на саміті ЄС – Україна буде досягненням»

І це в першу чергу пов’язано з тим, що «гарант» ніяк не може зрозуміти як працює ЕС і що є цінності якими таки не можна поступатись. Вже не кажучи про те, що деякі чільні політики в ЄС розчаровані й роздратовані його обіцянками та наступним їх невиконанням, на особистому рівні.
 
Ну якось не звикли на рівні очільників держав пояснювати, що дзюрити мимо унітазу таки не прийнято. Може саме тому свого часу охорона Януковича й не пустила в Страсбурзі до туалету де той відправляв ...  «нужду»,  генсека Ради Європи Торбйорна Ягланда, котрий власне й запросив «гаранта» на ланч.
 
Крім того дитячі спроби «гаранта» з грацією слона в порцеляновій лавці шантажувати ЕС до підписання асоціації, можливим дрейфом в бік Росії, нічого крім сумнівів в розумових здібностях опонента не викликають, бо в ЕС чудово розуміють, що Європа потрібна йому хоча б для того, щоб не бути поглинутим «північними братами».
 
Самоізоляція це не найкращий вихід, особливо коли відмовляєшся на цілком «братерську» пропозицію сплатити 7 млрд $ .
 
І от що дійсно носить вже якийсь патологічний характер, це те, що перепоною до початку руху України в європейському напрямку, фактично є небажання Януковича звільнити двох політичних в’язнів.
 
Саме так, бо доповідач ПАРЄ з питань розмежування політичної та кримінальної відповідальності Пітер Омтзіхт (Нідерланди), за результатами триденного візиту до Києва (19-21 лютого) зробив заяву про нагальну необхідність терміново визначити статус колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та бувшого керівника МВС Юрія Луценко, як «політичних в’язнів», в світлі визначень прийнятих Парламентською Асамблеєю в жовтні 2012.
 
А у відповідь на вимоги звільнити політичних в’язнів доноситься тільки якесь кволе марення, щодо покращення умов їх утримання у буцегарні …

«… такі питання, як створення умов, наприклад, для Тимошенко, які вона вимагає, я б прибрав ці камери. Щоб вони не дратували нікого».

А дехто безвідповідально кличе його «завгаром», що ви, це ж глиба, тектоніка, неосяжність рівня мислення, … державницького. Щось на кшталт ... «очі б мої її більше не бачили».
 
А що ж там на внутрішніх «фронтах»?
 
Та теж все «путьом».
Опозиція здобула чергову, беззаперечну «перемогу». Саме тоді коли «регіонали» вже почали розмірковувати про вірогідність позачергових виборів до ВР, до підстав призначення яких  фактично залишалось «відстояти» до 5 березня (час що Рада й так проведе в округах), опозиціонери підступно розблокували Раду, за півгодини прийнявши Заяву про євроінтеграцію та зміни до ч.3 ст.47 Закону «Про регламент …», за яким  на вимогу народного депутата, що виявив порушника, розгляд питань порядку денного зупиняється, картка порушника вилучається, а по пропозиції яка ставилась на голосування останньою буде проводитись повторне голосування.
 
Мабуть тільки нестримне бажання швидше попрацювати завадило депутатам передбачити за порушення норм Конституції хоч якесь покарання . А може й дійсно, ну яка там відповідальність за таку дурню як порушення Конституції, це ж тепер так … «битовуха».  
 
Так що висновок загалом наступний, хочеш щоб щось було зроблено до ладу, ... роби сам.