Цілком припускаю, що депутати від опозиції відрізняються від депутатів від режиму. Але не так щоб аж. Вони можуть воювати за мову, за вишиванки, за особисте голосування, за дідька лисого. Але й одні й інші все одно будуть відірвані від потреб і життя решти українців.
 
Чому я так вважаю? Та тому, що ідіотські і, за великим рахунком, направлені проти людей закони вигадують не лише представники окупаційного режиму, але й ті, хто величає себе опозицію й начебто ратує за цих самих людей, які часто-густо не мають вишиванки саме по причині її цінової недоступності.
 
Адже ж вони там, у раді, всі законотворці, тому час від часу доводиться виступати з якимись законодавчими ініціативами.
 
То раптом Томенко хоче позакривати кіоски, які торгують сигаретами і (страшно подумати) пивом, то несподівано депутат від «Батьківщини» Віталій Немилостивий реєструє, чхаючи від нафталіну, законопроект «Про заборону оптової і роздрібної торгівлі, крім комісійної, старих текстильних виробів, одягу та взуття». А якщо простіше, то в Україні знову заговорили про заборону секенд-генду.
 
Я напевно упустив той момент, коли в нашій державі люди почали отримувати такі зарплати (пенсії, стипендії), що вже можуть собі позволити вдягатися в найкращих салонах одягу. Чи такого моменту не було?
 
Я розумію, що чекати милості від депутата Немилостивого справа марна, але те, що він пише в пояснювальній записці до законопроекту, це потребує нехай вибіркового, але цитування.
 
«…ввезення на територію України товарів, що були у вжитку («second hand»)… створює негативний імідж нашої країни у світі». Я особисто вважав завжди, що негативний імідж нашій країні створюють низькі зарплати. Ми єдина країна в Європі, де зафіксована бідність працюючого населення. І саме секонд-генд для багатьох працюючих громадян держави, за імідж якої так переживає депутат Немилостивий, дає можливість не ходити їм з голим задом. В прямому сенсі цього виразу.
 
Якби в нашій державі були нормальні зарплати, якби наша легка промисловість, долею якої переймається депутат, навчилася нарешті випускати якісний недорогий одяг, якби ми могли купити собі якусь обновку, не бідкаючись, що в кінці місяця не буде за що купити їди, то в секонд-генд, ходили б переважно диваки в пошуках ексклюзиву.
 
Можливо треба починати з іншого кінця? Але ми живемо в державі, де є така національна розвага – боротися не з причинами, а з наслідками.
 
Та й не вірю я, що заборона секонд-генду допоможе підняти імідж нашої держави. Але ж я не депутат і, напевно тому, не привчений мислити глобально. На відміну від усіх цих державних діячів у вишиванках і без.