Маю бзік – хочу принести користь. Як і багато інших.  Ходив під прокуратуру, махав прапорами, писав душещіпатєльні історії. Все марно. Від безвиході - судоми мозку, пальці рук аж скрючило: ліву  у формі ЙЦУКЕ, праву - QWERT.
 
З жахом чекаю середи, коли прийде час оголошувати СЛЬОМ-33. Жодної ідеї. Другого метеориту не буде, бійки  ментів з депутатами теж. Хіба що може який ювілей врятує. Проте до середи ще дотягнути треба.
 
Як співав Скрипка… «Що б таке зробити, коли нема роботи… Наче там якесь точило бороздить твій мозок, наче поглиблює думки. Думку в мозці карбувати - заняття потрібне, бо побільше мислів мати  дуже необхідно... Музіка»…
 
Хоча робота є, але в суботу таки дивлюся у екран телевізора… По багатьох програмах – ударне блокування ВР.
 
Це була інтродукція, щоб увімкнувся мозок. Далі буде про тіло. Вірніше – про тіла. Тіла депутатів та депутаток, про їх вагу, масу, електропроводність.
 
Спочатку слово пані Кужель:
 

"Я хочу, чтобы все украинцы услышали: стоимость системы "Рада-3" составляет 400 тысяч гривен. То есть она стоит тысячу гривен на одного народного депутата", - уточнила Кужель.

Це мова йде про сенсорнокнопочну систему, де ту кнопку легко заклеїти жуйкою.
 
Згадуваний Скрипка і я вчилися на радіотехніків. Він співає музіку, а я роблю те, на що мене вчили.
 
Далі. Якщо почитати Конституцію та інші святі бамаги, то кожний депутат має голосувати персонально. На дворі у розпалі XXI сторіччя. Майже у кожного – по два-три  телефони, смарти, планшети, ноути. Не у всіх, але у багатьох ще тєлєжкі на кольосіках.
 
Врубаєтесь? Ні? Пояснюю. У більш-менш сучасних тачках є датчики присутності водія - ДПВ. Водій – це той, хто сидить за кермом. Але мова йде про депутатів, які не завжди сидять за кермом, а їх возять водії. А от коли депутат приходить у залу ВР – йому потрібен не Датчик Присутності Водія, а датчик ДПЖ – Датчик Присутності Жопи (звиняйте, що так грубо) в кріслі.
 
ДПЖ, як на мене, це  дуже проста річ. За декілька робочих днів бригада з трьох пацанів вмонтує у ті крісла примітивні китайські реле (це така штука, що коли на неї тиснеш, то вона замикає контакти). Тобто – сів депутат жопою – пішов сигнал. А пальцем руки ще й тисне сенсорну кнопку. Дуже проста й дешева штука. Звісно «дешева» – то недолік, бо не буде відкату. Тоді можна вмонтувати замість реле прецизійні нанотехнологічні датчики ваги з USB-портом і GPS та налаштувати їх під персональні вагові дані кожного депутата та депутатки. Це щоб якийсь тіпа Звягільського не сів на місце тендітної опозиціонерки.
 
Як Вам ця пропозиція?
 
Якщо вважаєте, що занадто складно, даю посилання:
 

Здравствуйте. Заведующая садика, в которое ходит мой сын, поручила мне задание. Для закрепления знаний цифр и счёта, на районном межсадовском уровне будут организованны конкурсы. Один из этих конкурсов будет таким: Имеется 20 мягких стульчиков. Первая группа детей сажает на них своих кукол, родителей, некоторые из детей сами сядут. Вторая группа детей должна сказать, сколько людей там сидит. Потом открывается волшебный сундучок, в котором электронно-визуальным методом показывается правильный ответ. Система мне представляется в таком виде: На стульчики ставятся датчики, которые определяют что там находиться человек или игрушка. Данные с датчиков идут на какое-то устройство, подсчитывающее показания датчиков, скорее всего это же устройство и отправляет сигнал на электронное табло, которое находиться в волшебном сундучке.

Є ще ідея. Вона прийшла до мене з медицини.
 
Замість залізного скальпеля давно вже використовують електронні ножички з використанням високочастотного струму. Щоб він працював, потрібен так званий пасивний (по-науковому – індефферентний електрод). Це така металева пластина з дротом. В нашому варіанті – це має бути краще за все свинцева пластина, яка прибинтована або закріплена скотчем до шкіри депутата або депутатки в районі ягодичних м’язів.
 
Можна пошити й спеціальні депутатські труси…
 
Принцип дії дуже простий. Депутат приходить на робоче місце, сідає на стульчак, в який вмонтована така ж сама пластина, встромляє вилку-роз’єм у гніздо модернізованої системи «Рада-3» і тим самим активізує свою присутність. Це тіпа як бездротовий індукційний зарядний пристрій для сучасних мобілок. Принцип той же. Скажете, що вони (депутати) замість себе будуть класти ті мобілки?  Так ще ж є ДПЖ!
 
А щоб Мінздрав дав згоду, то заради електробезпеки необхідно гарантувати  щильне прилягання пасивного електроду до ягодичних м’язів звичайним борним вазеліном з додатком мілкодисперсних металевих стружок, опілок, чи як їх там українською?..
 

ДПЖ - в жізнь! Під музіку...