Визнаюся чесно – писати на російські чи біля російські теми мене самого вже порядно дістало. Але тут ситуація виникла така, що просто не знаєш чи дивуватися чи зразу ховатися? Новина просто розірвала свідомість. Верховна Рада Криму прийняла до розгляду проект рішення «Про заходи, присвячені святкуванню 400-річчя царственого дому Романових в Автономній Республіці Крим».
 
Ну добре, хай йому грець що за 250-річну історію співіснування царів Романових і України, царі Романови докладали нелюдських зусиль аби перетворити Україну на «дєвять губерній вєлікароссіі». Забудемо що аж до 1917 р. за російськими (!) законами Україна входила до складу Росії на підставі Переяславської угоди між московським царем і українським гетьманом, якого у 1917 р. не існувало позаяк гетьманство в Україні було ліквідовано царями. Забудемо навіть про зруйновану Запорізьку Січ, про скасовану автономію України і про Емський указ. Навіть визнаємо, що росіяни Криму, для яких особа царя певною мірою сакральна, мають право відсвяткувати річницю своїх кумирів. Питання в іншому.
 
Для початку, кого саме вважають «домом Романових» автори законопроекту? За всіма медичними ознаками останніми царями дому Романових були, по чоловічій лінії – Петро І, а по жіночій – його донька цариця Єлизавета Петрівна. Все. Всі подальші царі були в кращому разі далекими родичами Романових, але ніяк не Романовими. Петро ІІІ Романовим був на одну чверть. Його мати Анна Петрівна була донькою Петра І і безрідної латишки  Марти Скавронської (майбутньої Катерини І), яка на момент народження Анни була: для царя – всього лише коханкою, а для всього світу - шльондрою.
 
Дружина Петра ІІІ, велика княгиня Катерина Олексіївна (майбутня Катерина ІІ) була чистокровна німкеня - принцеса Софія-Августа-Фредеріка Ангальт-Цербстська. Їхній син Павло І у такий спосіб Романовим вже був хіба що на 1/8. його дружиною так само стала німкеня – принцеса Софія-Марія-Доротея-Августа-Луіза Вюртембергська. Тож уже їхні сини Олександр і Ніколай, якщо й були Романовими – то якоюсь десятою водою на киселі. Можна сміливо говорити, що від Петра ІІІ на російському престолі перебувала династія герцогів Голштейн-Готторпських, які якщо й були родичами Романових, то трохи більшими ніж самі Романови були родичами Рюриковичів, чий родинний герб нині – державний герб України.
 
То 400-річчя яких Романових зібралися святкувати у Криму? Російських царів починаючи від Михайла Федоровича і закінчуючи Єлизаветою Петрівною? Тоді виникає питання, а чи згадають під час святкування цих російських царів історію початку їхнього царювання? Чи згадають той факт, що Григорій Отреп’єв (Лжедмітрій І) був слугою Федора Романова (батька першого царя Романова), що Федір Романов (майбутній патріарх Філарет) перебував в якості «нареченого патріарха» в таборі Лжедмітрія ІІ («тушинського вора») і що той самий Федір Романов виступав за обрання Московським царем польського королевича Володислава Жигмонтовича? А на додачу – що під час облоги Москви у 1612 р. військом Мініна та Пожарського майбутній цар Михаіл Федорович знаходився не з ними, а з поляками у Москві. І от диво – з міста де ляхи від голоду вже почали їсти одне одного, Міхаіл Фьодорович вийшов цілий та неушкоджений разом «з чадами та домочадцями»!
 
Але опустимо і ці подробиці. Хай дому так – забудемо історію потрапляння Романових на трон Московії та вважатимемо Романовими всіх російських царів від Міхаіла Фьодоровича до Ніколая ІІ та їхніх нащадків. Але тоді ситуація складається ще більш маразматична. Виходить, що у Криму збираються вшановувати поплічників Гітлера!
 
Справа ось у чому. Після розстрілу царської сім’ї та низки великих князів, частина Романових змогла виїхати на захід і закріпитися там. У 1938 р. головою «Російського імператорського дому» був оголошений великий князь Владімір Кіріловіч – прямий нащадок царя Алєксандра ІІ. Діяльність цього Романова сучасна російська історія намагається всіляко оминати і тому є дуже вагомі причини. Того ж самого 1938 р. Владімір Кіріловіч встановив контакти з керівництвом «Русского Общевоинского союза» (РОВС). Ця організація дослідникам Другої Світової війни відома аж надто добре – про її співпрацю зі структурами гітлерівського Третього рейху написані академічні дисертації.
 
Але це не межа. 26 червня 1941 р. коли танки Вермахту уже розсікали радянські терени, великий князь Владімір Кіріловіч розповсюдив промову: «В этот грозный час, когда Германией и почти всеми народами Европы объявлен крестовый поход против коммунизма-большевизма, который поработил и угнетает народ России в течение двадцати четырёх лет, я обращаюсь ко всем верным и преданным сынам нашей Родины с призывом: способствовать по мере сил и возможностей свержению большевистской власти и освобождению нашего Отечества от страшного ига коммунизма».
 
Слабо? Жоден Романов не спростував цей заклик і не зрікся його.
 
У 1945 р. тікаючи від наступаючих частин Червоної армії великий князь Владімір Кірілович приєднався до дивізії «Русланд» (одної з російських частин німецького Вермахту) і разом з нею втік до Ліхтенштейну. Але влада Ліхтенштейну не прийняла голову Російського імператорського дому, саме через його зв'язок з Гітлером. Сталінському НКВД великий князь не був виданий з тої самої причини, що й більшість солдат дивізії СС «Галичина» - він ніколи не був громадянином СРСР, а отже не міг вважатися зрадником. Щоправда, співпраця з гітлерівськими структурами не завадила Владіміру Кіріловічу вже у 1992 р. бути відспіваним в Ісакіївському соборі Санки-Петербургу та похованим у великокняжій усипальниці Петропавлівського собору, однойменної з ним фортеці.
 
Хай йому грець. Забудемо всі інші негаразди пов’язані з Романівським царським домом. Але як поставитися до того, що останній потенційний «надьожа-гасударь» прийняв бік Гітлера і закликав росіян боротися проти милої серцю кримчан Червоної армії? Які тоді претензії у кримчан до дивізії «Галичина»? Які претензії до УПА, яка вела з нацистськими окупантами виснажливу партизанську війну? Чи подумали у Криму, що невдовзі у Західній Україні у відповідь на пам’ятники «постріл у спину» з’являться пам’ятники жертвам бузувірств службовців дивізії «Русланд», 15-го козацького корпусу фон Панвіца, бригади Камінського, армії Власова та інших молодчиків які послухалися заклику останнього з Романових? З текстом заклику на постаменті і указівкою авторства.
 
В спробі підкласти чергову свиню українцям і ідеї незалежності України, шанувальники «Рускава міра» не гребують нічим. Але цього разу вони явно перелили куті меду.
 
Дмитро Калинчук